II. М'який знак не пишеться:

• Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.

• Після букви р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).

• Міждвомаоднаковими буквами, щопозначаютьм'якіподовженіприголосні: навчання, стаття.

• Міждвомалітерами на позначенням'якихприголоснихзвуків — м'якістьпершоговиникає як результат впливунаступногом'якогоприголосного: майбутнє,радість, гордість, кінця.

• Після букви н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.

• У буквосполученняхлц, нц, лч, нч, якіпоходятьізлк, нк: матінці, матінчин (ізматінка),рибалчин, рибалці (ізрибалка).

Примітка.Якщом'якийинакуживається в початковійформі слова, то вінзберігається й в усіхінших формах, а також у похідних словах незалежновід характеру наступноюприголосного: різьба—різьбяр, тьма— тьмяний.

2. Прибережний, сидить, бойовище, прибій, попрацюємо, пом’якшений, роз’єднаний, потертий.

3. І.Мене любов ненависті навчила. ІІ.Виходить і камінь має силу сколихнути і дитинство, і юність і нагадатисьогоднішнісловаматері. ІІІ.Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

ІІ. – два прості речення з’єднані між собою сполучниками сурядності «і» утворюють складносурядне речення, яке розділене комами.

ІІІ. –складнереченняізбезсполучниковимзв'язком розділене комами.

Білет №6

1. 1.Найменшими складовими частинами речення є члени речення (головні, другорядні), внесення та сполучники. Прийменники і частки окремо в реченні не виділяються, вони входять до складу членів речення.

Член речення – це повнозначне слово або словосполучення, яке становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні.

Другорядні члени – додаток, означення, обставина, - об’єднуючись навколо головних членів, пояснюють їх на один одного.

«Тут в кожній ягоді натхненна праця струмує.»

Внесення – звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення – на питання в реченні не відповідають, але по-різному доповнюють речення.

«Він не прийде. – Він, мабуть, не прийде.»

Сполучники – сурядні, підрядні, пояснювальні – приєднують між собою окремі слова та частини в реченні.

«Не жаль мені, що житиму лиш раз, та жаль, що згасне мрій моїх алмаз.» 2.

3. 3.До правди сповнені любов’ю, до кривди – ненавистю вщерть. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні. В піснях – дівоча світла туга і вільний помах косаря. Життя без книг – це хата без вікна.

Білет №7

1.Подовжені приголосні являють собою збіг двох фонем. Такі звуки вимовляються приблизно в півтора рази довше, ніж звичайні. На письмі вони позначаються подвоєнням букв.

• Подовжуються і відповідно позначаються подвоєними буквами м'які зубні (д, т, з, с, ц, л, н) та пом'якшені шиплячі (ш, ч, ж), якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду: засідання, питання, вивчення, життя, знаряддя, мотуззя, колосся, дозвілля, об­личчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах - молодих істот подовження немає: теля, щеня, козеня, порося;

6) в орудному відмінку однини іменників III відміни перед закінченням -ю: мідь — міддю, сіль — сіллю, доповідь — доповіддю, мазь — маззю, Оболонь — Оболонню, туш — тушшю, річ — річчю, подорож — подорожжю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

• Приголосні звуки подовжуються і відповідно подвоюються букви, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук: беззвучний (без + звучний), віддати (від + дати), наддніпрянський (над + дніпрянський), законний (закон + ний).

• Подовжується приголосний н у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна,чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, височенний, нескінченний.

б) у прикметниках-старослов'янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний, священний, а також: божественний (із ненаголошеним суфіксом -енн-).

• Крім того, подовжується н у словах останній, старанний, притаманний, захланний, численний.

• Виникає подовжений приголосний чч в іменниках, утворених від прикметників на -цький: донецький — Донеччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина.

• Подовжуються приголосні і подвоюються букви також у словах овва, ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець, лляний.

• Не подовжується н у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, навіть якщо суфікс -єн- чи -ан- у них наголошений: нескінчений, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений.

2. 2.Розповідне, неокличне, односкладне, поширене, повне, ускладнене.

3. 3.Говорячи про покликання людини на землі, Максим Рильський проголошує: «Яке глибоке щастя – жить, буть гідним імені людини, народу людськості служить!»

Шевченко оспівував безсмертя Прометеєве, його розшматоване серце, що «знову оживає і сміється знову».

Білет №8