Лекція 8 усне ділове мовлення. Види та жанри ділового спілкування План

1. Усне ділове мовлення.

2. Публічне мовлення.

3. Підготовка до публічного виступу.

4. Види та жанри ділового спілкування.

1. Усне ділове мовлення.

Усне ділове мовлення поділяють на публічне і приватне (залежно від кількості співрозмовників і завдань спілкування). Живе усне переконливе мовлення – важливий засіб багатоманітного та різноспрямованого впливу на слухача. Правильне, унормоване мовлення може забезпечити швидкість взаєморозуміння між учасниками комунікативного акту.

Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне мовлення, що наближається до мовлення писемного. Як відомо, офіційно-діловий стиль, окрім писемної форми, реалізується також і в усній (ділові наради, публічні виступи, телефонне спілкування). Усне ділове мовлення передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів. Наприклад, ділова розмова – це своєрідний «дракон з чотирма головами», де:

- перша голова відповідає за грамотність і правильність мовлення (мовний склад);

- друга – завідує логікою і обмірковує доведення (логічний склад);

- третя – думає про створення гарного психологічного клімату бесіди, про враження, що справляє враження на оточуючих (психологічний склад);

- четверте – керує нашою мімікою, жестами, манерами (невербальний склад мови).

При цьому тулуб дракона – це наш мозок, який контролює діяльність всіх чотирьох голів.

Одного неточного, невдало сказаного слова або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження. За висловом французького письменника Ларошфуко, істинне красномовство полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати – поняття не тотожні. Неодмінною умовою успіху є дотримання загальних вимог, які визначають рівень культури усного ділового мовлення:

1. Ясність, недвозначність у формуванні думки.

2. Логічність, смислова точність, небагатослівність мовлення.

3. Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.

4. Співмірність мовних засобів та стилю викладу.

5. Різноманітність мовних засобів (багатство лексики в активному словниковому запасі мовця).

6. Самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові висловлювань.

7. Виразність дикції, відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Сьогодні вносять пропозиції про те, щоб до характеристики ділових якостей людини додавати ще й мовну характеристику: вміє чи не вміє чітко та лаконічно висловлювати свої думки. Відомий вислів, який приписують Сократові, «Заговори, щоб я тебе побачив» свідчить про те, що високий рівень культури, зокрема ділового мовлення є яскравим свідченням високої загальної культури людини.

2. Публічне мовлення

Переконливе, пристрасне слово – дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник виховання. Живе слово, особистий приклад – величезна сила.

Усна публічна мова – різновид літературної мови, що використовується як форма спілкування мовця з колективним слухачем і характеризується спеціальними засобами впливу на аудиторію. Співвідноситься з поняттями «ораторський стиль», «красномовство», «риторика». Усна форма публічного спілкування мовця з аудиторією активізує невербальні, несловесні засоби, серед яких – інтонація, жест, міміка. Вербальний, візуальний та акустичний складники усної публічної мови виступають у єдності подання і сприймання інформації. Усна публічна мова, крім інформативної, виконує також функцію впливу на слухача.

Різні ситуації спілкування вимагають відповідного жанру усного публічного мовлення. Існують жанри, найближчі до писемного різновиду, зокрема наукові доповіді, реферати, звіти, які передбачають створення первинного письмового тексту і підготовку на його основі усного варіанта. Інший характер має публічного лекція, виступ на мітингу, зборах. Публічні виступи, лекції, доповіді, бесіди, участь у теоретичних конференціях, диспутах залучають людей до активного громадського життя, допомагають їм виявити творчу ініціативу, служать засобом пропаганди знань, виховують людей.