3. Труднощі з узгодженням та складні випадки керування в українській мові

Іноді присудок не узгоджений із підметом за ознаками роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інформації, призводить до її спотворення.

1. Підмет, до складу якого входить числівник один, потребує присудка у формі однини.

Наприклад: Минулого року 2131 іноземець відвідав курортне місто Яремче.

2. Присудок у реченні має стояти у множині, якщо до складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири.

Наприклад: Тридцять чотири студенти взяли участь у змаганнях.

3. Якщо до підмета входять числівники п’ять і більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контексту. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині.

Наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний з яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставить у формі множини: Вісімнадцять санаторіїв та лікувальних пансіонатів України обслуговують ветеранів Вітчизняної війни.

4. Якщо до складу підмета входить займенник хто, ніхто, ніщо, дехто, то узгоджуваний із ним присудок ставиться лише в однині.

Наприклад: Дехто з нас вступив до Київського національного економічного університету.

5. Зі словами більшість, меншість, ряд, частина, багато вживаємо однину, крім випадків, коли підмет і присудок – однорідні члени, відділені другорядними членами речення або підрядними реченнями, коли підмет стоїть перед присудком.

Наприклад: Більшість рекреаційних закладів розміщена поблизу великих міст.

Більшість рекреаційних закладів, що вказані у переліку, розміщені поблизу великих міст.

6. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом.

Наприклад: Цей музей-садиба відкритий для туристів з усієї України.

Складні випадки керування

До деяких складних випадків керування належать такі.

1. Дієслова або віддієслівні іменники, які керують різними відмінками, не можуть мати спільного додатка. Порівняйте:

Неправильна конструкція Правильна конструкція

Адміністрація фірми «Престиж» Адміністрація фірми «Престиж»

відзначила і висловила подяку відзначила десятьох співробітників і

десятьом співробітникам; висловила їм подяку;

Створити і взяти участь у роботі Створити групу взаємодопомоги

групи взаємодопомоги та взяти участь у її роботі

2. Керування може не збігатися в близькозначних словах, пор.: властивий (кому?) і характерний (для кого?), опанувати (що?) й оволодіти (чим?) повідомити (кому?), але поінформувати (кого?).

3. Порушення дієслівного керування в українській мові часто трапляється під впливом керування дієслів російської мови.

4. У діловому професійному спілкуванні часто порушуються норми вживання дієприкметникових та дієприслівникових зворотів. Наприклад: Особам, знайшовши скарб і добровільно здавши його, виплачується винагорода. Кошти, отримуємі від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету.

Вживаючи дієприслівники й дієприслівникові звороти треба мати на увазі такі нормативні вимоги сучасної української мови:

1) дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, мають стосуватися того самого діяча; порушенням цієї вимоги є речення на зразок Навчаючись в Київському національному економічному університеті, студентами набуваються фундаментальні знання в галузі міжнародних економічних відносин.

2) підмет повинен стояти поза дієприслівниковим зворотом; неправильно побудованим із цього погляду є, наприклад, речення У туристському комплексі «Прикарпаття» наші студенти відпочиваючи, познайомилися із студентами з інших міст України.

5. Однорідні члени речення: особливості використання у професійному мовленні

1. У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) поняття.

2. Не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові, тематично не пов’язані поняття;

3. Якщо при однорідних членах речення є узагальнювальне слово, воно повинно бути родовим поняттям до однорідних слів – видових понять. Однорідні члени речення мають узгоджуватися з ним у відмінку.

4. Якщо однорідний ряд великий і громіздкий, називний відмінок із бажаного стає необхідним.