Місце аналізу господарської діяльності в системі наук.
ЕА як практична функція управління господ. діяльністю у процесі свого становлення та розвитку зумовив появу нових наукових напрямів дослідження стану і вдоскон. цієї функції з метою підвищ. її ефективності. Вироблення і систематизація знань з ЕА перетворили ці напрями в спеціальну економ. науку, яка стала функціональною наукою і відповідає потребам практики щодо покращання функції аналізу в системі екон. управління.
Становлення і розвиток аналізу визначили його місце в системі наук і зв’язок з ними. Він тісно пов’язаний з філософією та економічною теорією. Філософія для аналізу, як і для інших наук, є методологічною основою, що забезпечує діалектичний підхід у дослідженнях
Екон. теорія, вивчаючи економічні закони та механізм їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін, у тому числі й аналізу. У свою чергу, ЕА сприяє розвитку екон.теорії. Численні аналітичні дослідж. накоп. відомості щодо прояву економічних законів, вивчення яких дозволяє формулювати нові, раніше невідомі закони, робити глобальні прогнози розвитку економіки.
Тісним є зв’язок ЕА з менеджментом. Останній дозволяє визначити місце, роль завдання та організацію аналізу в його підсистемі управління, вимоги до вдоскон. функцій аналізу.
Аналіз також тісно пов’язаний з економ.прогнозув.. Передбачення ходу економ. процесів, складання планів та програм розвитку неможливе без широкого викор.результатів ЕА. Він створює інформ. базу для вибору найбільш доцільних рішень.
Порядок аналізу використання матеріальних ресурсів.
Основним критерієм, який характеризує ступінь використання матеріальних ресурсів на підприємстві є матеріалоємність. Розрізняють:
загальна матеріалоємність (відношенням мат. ресурсів до обсягу):
питома матеріалоємність (розраховується, як відношення матеріальних витрат одиниці продукції до ціни одиниці продукції):
-
матеріальні витрати на 1-цю продукції;
- ціна одиниці продукції, МР – вартість
матеріальних ресурсів.
Послідовність аналізу матеріалоємності:
Виконується аналіз динаміки показників матеріалоємності, визначаються причини, які вплинули на зміну матеріалоємності продукції.
Виконується факторний аналіз матеріалоємності з врахуванням деталізованої форми матеріалоємності продукції:
-
виробництво продукції або обсяг продукції
в натуральному вигляді;
- норма витрат матеріалів на одиницю
продукції;
- заготівельна собівартість (ціна
придбання)
одиниці матеріалу;
- ціна придбання одиниці продукції;
- число видів продукції;
- число найменувань матеріалів
На основі здійсненого факторного аналізу обчислюються резерви матеріалоємності.
Визначаються резерви збільшення обсягів виробництва за умови покращення забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та підвищення ефективності їх використання.
Одним із найважливіших напрямків факторного дослідження є оцінка впливу норми витрат матеріалів та зміну матеріалоємності продукції.
Норма витрат характеризує максимальну кількість матеріалів, які можуть бути використані на випуск одиниці продукції.
Норма витрат складається з:
Чистих витрат матеріалів.
Технологічних витрат.
Організаційно-господарських витрат.
Чиста витрата матеріалів – це кількість матеріалів у речовому вигляді, які входять в одиницю продукції, робіт та послуг.
Технологічні витрати – це витрати або втрати матеріалів пов’язані з процесом обробки, переробки продукції і обґрунтовані технологічним циклом виробництва.
Організаційно-господарських витрат – це невиробничі витрати матеріалів пов’язані з транспортуванням, складуванням та зберіганням.
Обов’язковим етапом аналізу матеріальних ресурсів є дослідження запасу матеріальних ресурсів на підприємстві, який може складатись:
Транспортного запасу (створення на підприємствах, які віддалені від постачальника і здебільшого не перевищує двох днів.
Підготовчий запас – складається з часу необхідного для прийняття складування та підготовки матеріальних ресурсів для майбутнього виробничого споживання.
Поточний або складський запас. За величиною – це найбільший запас, його визначають в межах половини середнього інтервалу поставки матеріальних ресурсів (поточний запас 15 днів).
Резервний або страховий визначається двома способами:
за середнім відхиленням фактичних термінів поставки від встановлених;
за середнім часом необхідним для термінового оформлення замовлення і доставки матеріалів від постачальника до споживача.
Сезонний запас утворюється у випадку сезонного характеру заготівлі сировини або у випадку дії конкретних специфічних умов завезення матеріалів.
Завершують аналіз матеріальних ресурсів розробкою заходів по впровадженню визначених резервів у виробництво та дотримання норм витрат матеріалів.