Основні засади взаємовідносин з іншими державами

Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права. Правовий статус суб’єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається цими договорами.

Україна, згідно з Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", може укладати, виконувати й денонсувати міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, що стосуються таких питань.

Україна може самостійно набувати членства в міжнародних міжурядових економічних організаціях, вступати у відносини з міжнародними міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів та установчих актів зазначених організацій.

На сучасному етапі дуже актуальним є питання взаємовідносин України з ЄС. У результаті очікуваного в найближчі роки розширення ЄС – вступу до ЄС Польщі та Угорщини – Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України в європейський політичний, економічний і правовий простори та створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі, була розроблена та 11 червня 1998 року прийнята Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, яка визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом. Можна стверджувати, що цей документ визначає основні засади та пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського політичного, економічного і правового простору і отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом України в середньостроковому вимірі.

З метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн, наша країна здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

• законів України;

• передбачених у законах України актів тарифного й нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

• економічних заходів щодо оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого);

• рішень недержавних органів управління економікою, що приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні може здійснюватися як державними, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговими палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів, а також самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Держава та її органи в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити

• захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

• заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює Верховна Рада України.

Кабінет Міністрів України вживає заходи щодо здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; координує роботу торгових представництв України в іноземних державах; проводить переговори та укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України.

Одним із органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є також Національний банк України. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; здійснює облік і розрахунки щодо наданих і одержаних державних кредитів і позик, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, що виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України; виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

Іншими важливими органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (деякими функціями якого є здійснення заходів щодо нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності та окремих видів контрактів, проведення антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань), Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Формування зовнішньоекономічних зв’язків тягне за собою виникнення численних проблем, пов’язаних з цим процесом, подолання яких потрібне для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв’язків.

У даному аспекті можна виділити наступні ключові проблеми розвитку українських зовнішніх зв’язків, що потребують першочергового рішення:

• подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто господарської кризи, політичної та соціальної нестабільності;

• поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів;

• підвищення ролі держави, для чого потрібне створення державної довгострокової концепції та політики дій у галузі відновлення зовнішніх зв’язків та його регулювання; формування узгодженої системи державного регулювання, прискорене створення регулятивної інфраструктури та правової бази; підвищення якості продукції та надання товарного вигляду; зниження рівня інфляції в українській економіці; знаходження нових ринків збуту для українських товарів.

Світові зв’язки України виконують різні функції. Вони потрібні для органічного інтегрування до всесвітніх структур з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особистих потреб громадян. Тому вкрай необхідним є створення стійких засад зовнішньоекономічної діяльності, які були б фундаментом, базисом всього подальшого правового та економічного розвитку країни як у національному, так і в міжнародному розрізі.