Тема 2:Управління підприємством.

1.Поняття та необхідність управління. Методи управління.

2.Організаційна структура управління.

1.Управління – процес, який складається із таких функцій:

1.планування – становлення цілей та завдань на певний період часу;

2.організація – група людей, діяльність яких контролюється для досягнення поставленої мети; організація як система може бути відкритого та закритого типу (відкритого – організація, на яку мають вплив фактори зовнішнього середовища; закритого – організація, на яку фактори зовнішнього середовища впливу не мають);

3.мотивація – заохочення себе та інших до діяльності;

4.контроль – перевірка досягнутих результатів із запланованими та корегування дій.

Основоположником науки “управління” був Ф.Тейлор.

Принципи управління:

1. чіткий розподіл повноважень;

2. додержання дисципліни та порядку;

3. застосування мотивації ;

4. заохочення ініціативи і т.д.

Методи управління:

1.економічні – прийоми та способи управління, які використовують економічні засоби (ціноутворення, державне регулювання та стимулювання ціни);

2. адміністративно-правові передбачають юридичний вплив на відносини людей в процесі виробництва (закони, нормативи, накази і т.д.);

3. соціально-психологічні – методи, які реалізують мотиви соціальної поведінки людей (соціальні опитування, анкетування, вивчення громадської думки і т.д.).

2. Типи організаційних структур управління:

а)лінійна структура – передбачає зв’язок керівника з великою групою підлеглих;

Переваги: керівники мають можливість сконцентрувати увагу на поточному керівництві.

Недоліки: знижується оперативність роботи.

б)функціональна – кожен підрозділ отримує розпорядження одночасно від декількох керівників;

Переваги:компетентність.

Недоліки:суперечливість, неузгодженість рішень, зниження оперативності.

в) дивізіональна – будується за принципом групування виробничих підрозділів за групами споживачів;

Переваги: якість, спеціалізація.

Недоліки: контроль керівника за працівником.

г)матрична – передбачає створення поряд з лінійними керівниками та апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції;

д) множинна – використовують сучасні підприємства, які спеціалізуються одночасно на декількох видах продукції.

Вдосконалення управління підприємством повинно здійснюватись за такими напрямками:

1.вдосконалення структури управління;

2.раціональне використання виробничих ресурсів;

3.вдосконалення управління науково-технічного прогресу та якість продукції;

4.покращення системи планування на підприємстві.

Тема 3: Трудові ресурси підприємства.

1. Структура та класифікація персоналу.

2. Чисельність персоналу. Методи визначення.

3. Продуктивність праці.

1.Персонал підприємства – працівники, які зайняті на підприємстві, мають певну професійну підготовку, досвід роботи і кваліфікацію.

Персонал підприємства поділяється:

1.промислово-виробничий персонал (ПВП) – працівники, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі;

ПВП поділяються на:- керівників

- спеціалістів

- службовців

- робітників (основні та допоміжні);

2. промислово-невиробничий персонал (ПНП) – працівники підприємства, які не приймають участі у виробничому процесі, а створюють умови для нього.

У залежності від виконуваних функцій у процесі виробництва персонал поділяється за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

2. Управління трудовими ресурсами та ефективне їх використання формує необхідну чисельність працівників:

1. явична чисельність (Ч_я) включає постійних, тимчасових, сезонних працівників, які прийняті на роботу і повинні з’явитися для забезпечення неперервного виробництва;

2.спискова чисельність (Ч_с) – кількість працівників, які є у списку.

Різниця між Ч_с і Ч_я становить резерв працівників (Ч_р).

Ч_с - Ч_я = Ч_р

Для визначення чисельності персоналу необхідно визначити ефективний або корисний фонд робочого часу одного робітника за допомогою балансу:

1)календарний фонд робочого часу Ф_кал = 365 днів

2)вихідні і святкові дні (115 днів)

3)номінальний фонд робочого часу (Ф_н)

Ф_н = Ф_к – (В і С) = 365 – 115 = 250 днів

4)неявки: - по хворобі (5 днів)

- відпустки ( 24 дні)

- інші причини ( 3 дні)

5)ефективний фонд робочого часу (Ф_е)

Ф_е = Ф_н – неявки = 250 – 32= 218 днів

6)тривалість зміни ( Т_зм = 8 год. )

Ф_{е(у год.)} = 218 днів * 8 год. = 1744 год.

Коефіцієнт спискового складу К_сс:

7) Ч_с = Ч_я * К_сс

Приклад. В цеху 34 автомати. Цех працює 3 зміни. Норма обслуговування для наладчика 8 одиниць обладнання. Номінальний фонд робочого часу = 260 днів. Чергові та додаткові відпустки = 28 днів. Невиходи – 3 дні. Розрахувати спискову потребу наладчика.

Методи визначення чисельності:

1. на основі трудомісткості

m - кількість операцій

Т_і – трудомісткість і-тої операції (год. хв.)

К_в.н. – коефіцієнт виконання норм виробітку

Приклад. Трудомісткість одного виробу 0,8 нормо годин. Річний обсяг виробництва 1 млн. штук. Підприємство працює дві зміни тривалістю 8,1 год. Витрати на регламентовані простої 5%. Середній відсоток виконання норм виробітку 114%. Визначити чисельність робітників.

2. за нормами виробітку:

Q – обсяг випуску продукції

Н_вир. – годинна норма виробітку 1 робітника

3. за нормами обслуговування:

n – кількість устаткування, що обслуговується одним виробником

Н_о – норма обслуговування на 1 робітника

Чисельність допоміжних робітників

Визначається аналогічно, якщо є Н_о або Н_вир.. Якщо ні, то (Ч_д):

Ч_д = n_д*К_зм.*К_сс

n_д – кількість допоміжних місць

4.Під продуктивністю праці розуміють ефективне використання живої праці, яка визначається кількістю продукції на одного робітника. Продуктивність праці характеризується такими показниками: - виробітку – кількість продукції, що виробляється за одиницю часу одним робітником:

В=

Виробіток може бути річний, годинний та денний.

-Т_м – показник, який відображає витрати робочого часу на одиницю продукції.