6 Типологія культури. Основні підходи.

Перш за все слід зазначити, що виділяють різні типи культур в залежності від підходів і методів до вивчення культури і величезного безлічі культурологічних теорій і концепцій.

Культура як стабільна система складається з безлічі складних підсистем, елементи яких взаємодіють між собою, створюючи складний живий організм. В цілому кожний елемент системи є необхідною, але не достатньою умовою функціонування культури. Типологізація в культурології виступає певним методологічним прийомом (методом) її вивчення та аналізу. Під типологією в сучасній науці розуміють процес, шляхом якого система поділяється на відносно простіші підсистеми (елементи), що пізніше чергуються за певними ознаками Отже, типологізація культури вимагає системних знань про структуру її елементів, зв'язки, функції, відносини, рівні організації, систему пріоритетних векторів її висхідного розвитку, які і визначають особливості виділених об'єктів, а їх порівняльне дослідження дозволяє спрогнозувати наступні стадії розвитку. В культурології, як правило, виділяються два типи систем культурного розвитку: Хронологічний(аналіз культурних епох,що послідовно змінюються). Культурно-історичний(аналіз різних культурних систем, рознесених у часі і просторі) Таким чином, тип культури - це подібність, спільність, те, що об'єднує культурні одиниці в одну безліч культур (а не одна культура) і відрізняє ця безліч культур від усіх інших. А метод наукового пізнання, за допомогою якого всі величезне різноманіття існуючих на Землі культур впорядковується, класифікується, гуртується у різні типи (безлічі, групи) культур називається типологізації. Як науковий метод, який використовується в культурології, типологизация є розчленовування соціокультурних об'єктів та його угруповання за деякими загальними обставинами, ознаками, створення деякою ідеалізованої типологічною моделі культури чи типу. Результатом типологізації є типологія культури, під якою слід розуміти систему виділених типів культур.

7.Ментальне поле культури. Особливості українського менталітету.

Ментальне поле – це той “дух” культури, під впливом якого в суспільстві відпрацьовується характерна для певної культури сукупність уявлень, переживань, життєвих установок людей, яка визначає їх певне бачення світу. Цю сукупність називають менталітетом, або ментальністю. Ментальність – це проекція загального світу культури на психіку людей. 1. Менталітет відбиває специфічні особливості відповідного типу культури, особливий образ думок, які формуються в тих, хто до даної культури належить. Менталітет – це історично зумовлений феномен. Соціальні перетворення та еволюції культури приводять до зміни менталітету, але трансформація його відбувається лише в наслідок значних культурних змін. Менталітет укорінюється у підсвідомих глибинах людської психіки, і його носії можуть усвідомити його зміст лише ціною спеціальних зусиль. Ментальні установки зазвичай здаються людині чимось само собою зрозумілим, і вони спираються на них у своєму мисленні і поведінці, не задумуючись, чому вони саме так думають і діють, а не інакше. Ментальність особливості важко піддається перебудові. Ментальне поле структурується деякими спільними ідеям, які виявляються в категоріях культури. Категорія культури – це загальні уявлення і установки, яких дотримуються люди у сприйманні й розумінні об’єктивної реальності. Вони поділяються на дві групи. До першої відносяться онтологічні категорії, властиві всім об’єктам, з якими люди мають справу. У цих категоріях відбуваються уявлення про загальні універсальні атрибути навколишнього об’єктивного світу. Це, наприклад, простір, час, рух, зміни, властивість, якість, кількість, причина, наслідок, відповідність, закономірність тощо. Ці категорії характерні для будь-якого об’єкта як у природі, так і в суспільстві.

Більшість дослідників феноменологічного напряму до найусталеніших рис українського національного характеру відносять: індивідуалізм, гуманність, демократизм, волелюбність (що часто переростає в анархізм), толерантність та миролюбність, милосердність, щирість та душевність, хазяйновитість, оптимізм, честолюбство, інтровертизм, тощо. У той же час серед найтиповіших рис відзначають нестабільність і суперечливість вдачі, брак колективної волі, національної солідарносте та згоди .До вищезгаданих, слід додати такі сталі риси національного характеру українців як працьовитість, терплячість, чуйність, ліризм, сентиментальність, толерантність, природній гумор і хитрість, прагнення до свободи.