- •1.Предмет та завдання курсу.
- •2. Понятгя "культура". Суть наукового підходу до визначення культури.
- •3.Культурний простір та культурні форми.
- •4.Концепції культури
- •5 Функции культуры
- •6 Типологія культури. Основні підходи.
- •7.Ментальне поле культури. Особливості українського менталітету.
- •Культурні пам'ятки первісного суспільства.
- •10. Особливості духовної культури українського народу та її види.
- •11. Українське мистецтво як форма духовної культури.
- •12. Світ і людина в архаїчній культурі України.
- •13.Культура східних слов'ян, її самобутність.
- •19 Особливості культури Галицько-волинської держави
- •21 Києво-Печерська Лавра - центр писемності та шкільництва.
- •27. Реформаційний рух в Україні. Розвиток української мови та освітньої справи 16-17ст
- •28.Братські школи та їх роль у розвитку культури.
- •29.Києво-Могилянська Академія – загальноукраїнський вищий навчальний заклад.
- •30.Розвиток науки в Україні в XVI - XVII ст.
- •31. Полемічна літератураі її предстаники
- •32. Національно-визвольна війна 1648-1654 р.Р. Та відродження укр. Культури
- •33. Особливості розвитку освіти Лівобережної і Правобережної України у 2 пол. XVII
- •34 . Музичне та образотворче мистецтво у xviі ст.
- •Просвітництво, розвиток суспільнo-політичної і філософської думки в Україні.
- •36 Г.Сковорода- видатний діяч української культури.
- •Діяльність Феофана Прокоповича.
- •Українське борокко
- •Театральне мистецтво
- •Професійне музичне мистецтво в XVIII ст.
- •41.Генеза та періодизація нац..-культурного Відродження вУкраїні в кінці 18 початку 20ст.
- •42. Народницький період націонадьно-культурного Відродження.
- •43. Українське національно-культурне відродження Галичини
- •44 Характерні риси та напрямки української літератури XIX ст.
- •Розвиток театрального мистецтва та драматургії в Україні у XIX ст.
- •46. Музична культура України у XIX ст.
- •47. Основні напрямки в розвитку образотворчого мистецтва в хіх ст.
- •48.Місце т.Г.Шевченка в розвитку української і слов'янської культур.
- •50. Репресивні заходи царського уряду щодо української мови.
- •51 Недільні школи, система середньої і вищої освіти України в хіх ст.
- •52.Розвиток наукових і науково-технічних товариств в Україні в 19 ст.
- •53 Іван Франко і Леся Українка в українській культурі.
- •54.Українська культура на зламі століть- нове національно-культурне відродження (кін. Хіх - поч. Хх ст.).
- •55.Революційно-демократичний напрям у літературі та піднесення літературного життя в Україні (кін. Хіх - поч. Хх ст.).
- •56.Пошуки нового стилю в архітектурі України (кін. Хіх - поч. Хх ст.).
- •57.Розвиток освіти в Україні на початху хх ст.
- •58 М.С.Грушевський - вчений і культуролог.
- •59. Культурний ренесанс в 20-ті роки хх ст.
- •61. Українізація 20-30-х років XX ст., її суть і значення.
- •62.Становлення української радянської літератури.
- •63.Мистецькі об'єднання в Україні в 20-30-х роках.
- •Образотворче мистецтво України у 30-ті роки
- •64. "Розстріляне відродження" в 20-30-х роках в Україні.
- •65. Трагічні наслідки в розвитку української культури в період розвитку культу особи.
- •66. Державність України і розвиток культури на сучасному етапі.
- •71.Сучасні процеси відродження культури України.
- •72. Націонaльна культура та її взаємозв'язки з культурами інших народів.
- •73. Культурні процеси України (50-80-ті роки хх ст.).
- •76.Традиції народу як засіб виховання підростаючого покоління.
- •77.Культурні надбання української діаспори
57.Розвиток освіти в Україні на початху хх ст.
Серйозні успіхи були досягнуті в ліквідації неписьменності. Активно діяло добровільне товариство «Геть неписьменність!», до початку 1930 року в Україні було близько 30 тисяч пунктів ліквідації неписьменності з контингентом 1,6 мільйона учнів. Відразу після закінчення війни робилися енергійні заходи з подолання безпритульності. Широку популярність отримали досвід та ідеї педагога А. Макаренка. У 1923—1924 роках зростали асигнування держави на освіту, що сприяло розширенню шкільної мережі. Тоді в Україні працювало майже 16 тисяч початкових і семирічних шкіл, в яких навчалося понад 1,5 мільйона учнів. У 1926—1927 навчальному році в містах і селищах міського типу виник новий тип шкіл — фабрично-заводська семирічка, яка давала учням загальну і політехнічну освіту, готувала їх до продовження навчання в школах фабрично-заводського учнівства, в профшколах і технікумах. Трохи раніше були організовані трирічні загальноосвітні школи сільської молоді. У цих школах загальна освіта в обсязі програми 5—7 класів поєднувалася з теоретичним і практичним вивченням сільського господарства. У 1934 році для всього СРСР було встановлено декілька типів шкіл: початкова (1—4 класи), семирічна (1—7 класів) і середня (десятирічна). Була введена обов'язкова початкова освіта. В Україні розвивалася і середня спеціальна освіта (професійні училища і технікум). Якщо в 1927 році середніх спеціальних навчальних закладів було 158, в яких навчалася понад 31 тисяча чоловік, то в 1940 р. їх було 590 з числом учнів майже 400 тисяч. Кількість студентів вищих навчальних закладів зростала не тільки за рахунок випускників шкіл, але і за рахунок підготовчих курсів, відкритих в 1919 році, робітничих факультетів, заснованих в 1921 році. Університети були реорганізовані в інститути народної освіти медичного, технічного, фізичного, агрономічного, педагогічного профілю. Більшість студентів складали діти робітників та селян. Великими центрами освіти традиційно були Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, де в 1933 році відновили університети. У 1938 році в Україні було майже 130 вишів з кількістю студентів 124 тисячі. Серед нових вишів був Донецький індустріальний, утворений за рахунок злиття в 1935 році гірничого і металургійного інститутів, Донецький медичний інститут.
58 М.С.Грушевський - вчений і культуролог.
М.С.Грушевський - видатний український вчений, політик, громадський діяч. Мабуть, у світовій практиці не знайдемо долі, аналогічної долі як самого Михайла Сергійовича Грушевського, так і його творчості, у тому числі його праць. Автор понад двох тисяч праць, талановитий професор-педагог, видатний історик, дослідник літератури та інших видів мистецтва, письменник, перекладач, етнограф, соціолог, публіцист, лідер впливових в Україні демократичних партій і перший президент Української Республіки, керівник славнозвісного Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Українського наукового товариства в Києві та "Літературно-наукового вісника", газет, журналів, один з фундаторів Української Академії наук, автор десятитомної "Історії України-Руси" та історії запорізького козацтва - Михайло Грушевський на ниві освіти, науки, культури, громадсько-державної діяльності дістав не лише загальнонаціональне, а й міжнародне визнання.