60.Український мистецький авангард хХст. (школа м.Бойчука, творчість о.Архипенка)

На зламі XIX і XX століть утворилась нова модель світобудови. Нове світобачення перемістило акцент з людини як індивідуального, на людство в цілому. В "Я" міститься мудрість Всесвіту, у мистецтві живе світова енергія з її нескінченною метою... "Художник є пензлем світової картини", —К. Малевич. Це все втілилось в авангарді. Мистецтво авангарду зруйнувало традиційні засади художньої творчості. Авангардизм у живописі — це різні напрями, які виступали за відкриття нових ідей. Однак у всіх авангардних течій є дещо спільне:

- принципова установка на новаторство (яке не просто заперечує попередні стилі — воно їх повністю ігнорує);

- художники-авангардисти свідомо відмовляються від буквалізму.

Авангардне мистецтво — несе в собі специфіку світовідчуття людини XX століття. Художники увібрали в себе темперамент своєї доби, відчуття історичного зсуву, всесвітності змін. Невипадково одним з найпоширеніших сюжетів авангардного живопису стала "Композиція".

Історію авангардного живопису в Україні можна поділити на два періоди: 1) 1907—1914 рр. 2) починається з 1920 року, коли знову вибухнули творчі сили у всіх видах мистецтва: літературі, театрі, живопису, архітектурі. Причиною нищення авангарду була монополія однієї ідеології, що виявлялося несумісним з мистецтвом.

Школа монументального українського мистецтва, представлена творчістю Михайла Бойчука і його учнів, надихалася формами візантійських ікон, релігійного Ренесансу, живопису українських малярів минулих віків. В основі тогочасного монументального живопису — уникнення зайвих деталей, випадкових, характерних ракурсів; схематизація, простота, сила з почуттям віри — велич; зверненість до національних перлин та авангардність художньої мови, (Обдарованими "бойчукістами" виявили себе: І. Падалка, М. Рокицький, М. Юнак, О. Павленко.

Твори "бойчукістів" 20—30-х: розписи Червоноармійських луцьких казарм, оформлення Київського оперного театру, Київського кооперативного інституту і Харківського Червонозаводського театру — перші в усьому радянському мистецтві значні монументальні ансамблі. У розписах багато плакатності, сильні впливи традицій ікони, народних картин, й романтичних надій часу. До наших часів лишилися тільки уламки доробку М. Бойчука. Разом з дружиною він був репресований за "іконописний" формалізм і "буржуазний націоналізм".

Гордістю українського авангардного мистецтва є також всесвітньо відомий скульптор-кубофутурист Олександр Архипенко (1887— 1964). Йому дали титул "генія скульптури". Архипенка приваблювали архаїчні образи, наповнені волею до життя. Його ранні твори: "Мисль", "Відчай", "Юда". У кубізмі його привабило те, як живописці працювали із формою. Скульптор створює абсолютно новаторські речі. Архипенко насичував пластичні форми магічною символікою; його роботи не деталізовані - а тому й справляють враження первісності, вічного творення життя. Творчість О.Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва. Його творіння: «Жінка що йде», «Стародавня єгиптянка», «Арабка».

Український мистецький авангард творив справді високе мистецтво. 1910—20-ті р. становлять собою цілу епоху в житті України.