- •3. Призначення та функції операційних систем .
- •4. Еволюція ос
- •5. Роль і місце ос в архітектурі обчислювальних систем.
- •6. Класифікація ос по орієнтації на апаратні засоби.
- •7. Поняття ядра ос.
- •8. Етапи розвитку ос
- •9. Класифікація програм.
- •10. Визначення операційної системи.
- •11. Особливості алгоритмів управління ресурсами.
- •1.3. Особливості алгоритмів керування ресурсами
- •1. Системи з однозадачним режимом роботи.
- •2. Системи з пакетною обробкою завдань.
- •3. Системи з розподілом часу між завданнями.
- •21. Характеристика та функції режиму розділення часу в операційних системах.
- •22. Характеристика та функції мережевого режиму в операційних системах.
- •23. Характеристика та функції універсальних операційних систем.
- •24. Характеристика та функції операційних систем спеціального призначення.
- •25. Класифікація інтерфейсів операційних систем
- •26. Характеристика та функції командного, віконного та мовного інтерфейсів операційних систем.
- •29. Ресурс. Класифікація ресурсів.
- •41. Імена файлів та характеристика типів файлів
- •42. Типи файлів: звичайні файли, спеціальні файли, каталоги.
- •44. Управління доступом до файлів і каталогів.
- •45. Характеристика операцій над файлами
- •46. Папки (каталоги, директорії) та їх характеристика. Операції над папками.
- •47. Характеристика захисту файлів та папок.
- •46. Папки ( каталоги, директорії) та їх характеристика. Операції над папками.
- •47. Характеристика захисту файлів та папок.
- •49. Характеристика структури диска fat
- •50. Характеристика помилок файлової системи.
- •62. Багатозадачні операційні системи
- •68. Файлові системи сімейства Windows.
- •70. Основні характеристики однозадачних ос.
- •75. Способи підвищення продуктивності та розширюваності операційних систем.
- •77. Захист інформації
- •Графічні інтерфейси і розширення для dos
- •80. Характеристики версій Windows. Графічні інтерфейси і розширення для dos
- •82.Інсталяція и налагодження Windows 98.
- •83.Файлова система сімейства Windows98.
- •84.Переваги та недоліки Windows.
- •85. Характеристика безопасного режиму ос Windows 98
- •86.Настройка апаратних засобів Windows 98.
- •87. Забезпечення захисту ос Windows 98
- •88.Характеристика багатозадачності ос Windows 98.
- •89.Характеристика систем перевірки та де фрагментація дисків ос Windows 98.
- •90. Режими переносу та редагування файлів в ос Windows 98
- •103.Характеристика файлової системи Windows xp Pro.
- •111. Основні характеристики файлових систем ос Windows.
- •128.Bстановлення драйверів.
- •127.Настроювання операційної системи за допомогою файлу конфігурації config.Sys
7. Поняття ядра ос.
До складу операційної системи входять:
Ядро операційної системи, що забезпечує розподіл і управління ресурсами обчислювальної системи;
базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.
Ядро системи — це набір функцій, структур даних і окремих програмних модулів, які завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи і забезпечують три типи системних сервісів:
управління введенням-виведенням інформації (підсистема вводу-виводу ядра ОС);
управління оперативною пам'яттю (підсистема управління оперативною пам'яттю ядра ОС);
управління процесами (підсистема управління процесами ядра ОС).
Кожна з цих підсистем представлена відповідними функціями ядра системи.
Багатозадачні операційні системи також включають ще одну обов'язкову складову - механізм підтримки багатозадачності. Ця складова не надаеться в якості системного сервісу і тому не може бути віднесена до жодної з підсистем.
Існує три основних механізми забезпечення багатозадачності (планування задач):
шляхом надання процесора окремій задачі на квант часу, який визначається самою задачею (кооперативна Багатозадачність; останнім часом практично не використовується або область використання значно обмежена всередені процесів);
шляхом надання процессора окремій задачі на квант часу, який визначається обладнанням обчислювальної системи - інтервальним таймером;
виділення під окрему задачу окремого процесора в багатопроцесорних системах.
В перших двох випадках на кожному з процесорів в окремо взятий момент часу обраховується лише одна задача, але за рахунок достатньо малого кванту часу (в межах мілісікунд), що почергово надається кожній з задач, виникає ілюзія одночасного виконання в системі багатьох задач.
В сучасних системах, як правило комбінується методи 2 і 3.
Підсистеми ядра ОС
Інтерфейс ядра операційної системи
Функції ядра операційної системи мужуть бути виконані в наслідок виконання в прикладних програмах спеціальних функцій - системних викликів. Призначення системного виклику полягає в тому, що прикладні програми не взмозі самотужки визначити, за якими адресами знаходяться функціїї ядра.
Системний виклик в один з машинно-залежних способів реалізує механізм отримання адрес функцій ядра та передачу в ці функціїї необхідних параметрів системного виклику, а також отримання результату системного виклику. Найчастіше системні виклики забезпечуються через систему переривань, завдяки чому адреса функціїї ядра не тільки обраховується апаратно (в процесі обробки переривання), але й забезпечується захист інформаційних ресурсів ядра.
Системні виклики найчастіше мають синтаксис функції мови програмування, на якій написано ядро ОС.
Підсистема управління введенням-виведенням
Підсистема управління введенням-виведенням реалізує базові механізми обміну даними між пристроями введення-виведення та оперативною пам'яттю обчислювальної машини та забезпечує організацію файлів в файлові системи.
Операція введення виконується як читання даних з зовнішнього пристрою в оперативну пам'ять, операція виведення - як запис даних з оперативної пам'яті на зовнішній пристрій.
При роботі з файлами система введення-виведення впроваджує спеціальну абстракцію - поток вводу-виводу, що дозволяє програмам, які звертаються за сервісами введення-виведення, використовувати одноманітний перелік функцій роботи з файлами не залежно від типу пристрою, на якому знаходиться файл, та типу файлової системи, яка містить цей файл. Відмінності доступу до різних пристроїв та файлових систем забезпечуються додатковими програмними модулями - драйверами пристроїв та файлових систем.
В окремих операційних системах підсистема управління введенням-виведенням також може впроваджувати механізми, які призвані підвищити швидкість обміну даними між задачами та файлами. Найчастіше використовується механізм буферизації (кешування) даних, який полягає в тому, що при читанні даних з файлу підсистема намагається за одну операцію введення читати дані блоками зручного (звичайно досить великого) розміру, а не порціями, які запитує задача. Завдяки цьому за одну операцію введення в оперативну пам'ять потрапляють також додаткові дані, які зберігаються в кеші і в подальшому передаються в програму без додаткових звернень до пристрою. Подібним чином цей механізм працює і при виконанні операцій запису.
Підсистема управління оперативною пам'яттю
Будь яка програма може виконуватись лише тоді, коли вона завантажена в оперативну пам'ять, так само, будь які дані з файлів можуть оброблятись лише тоді, коли вони завантажені в оперативну пам'ять. Завантаження програми та даних в оперативну пам'ять призводить до того, що в оперативній пам'яті одночасно знаходяться одразу кілька компонениів: ядро операційної системи, командний інтерпретатор, програма, що виконується, та дані, що обробляються. Крім того, програма в процесі свого виконання може звертатись до підсистеми управління оперативною пам'яттю з запитами на виділення додаткової - динамічної - оперативної пам'яті.
В багатозадачних операційних системах кількість компонентів, що одночасно можуть знаходитись в оперативній пам'яті зростає пропорційно кількості задач і може сягати сотень.
Підсистема управління оперативною пам'яттю забезпечує розподіл оперативної пам'яті між різними компонентами, а також розподіляє пам'ять під кеш системи введення-виведення.
В окремих багатозадачних операційних системах підсистема управління оперативною пам'яттю також забезпечує віртуалізацію оперативної пам'яті, завдяки чому кожна задача (процес) отримує власну віртуальну пам'ять, причому таким чином, що нестача реальної (фізичної) пам'яті покривається за рахунок перерозподілу даних між оперативною пам'яттю та зовнішнім накопичувачем і переміщення даних між фізичною оперативною пам'яттю і зовнішнім накопичувачем приховується від задач. Цей переміщення називається пейджінгом (англ. paging) або свопінгом (англ. swapping — обмін) — в залежності від термінології конкретної ОС.
Введення механізму віртуалізації оперативної пам'яті дозволяє отримати два корисних наслідки:
кожна задача фактично виконується у власному адресовому просторі, тобто таким чином, якби вона виконувалась в одно-задачній операційній системі, завдяки чому значно зменьшується вплив окремих задач однією на одну та на ядро ситеми, а завдяки цьому - і надійність системи;
кожна задача отримує стільки віртуальної оперативної пам'яті, скільки потрібно, а не стільки, скільки є наявної фізичної оперативної пам'яті.
Віртуалізація оперативної пам'яті вимагає апаратної підтримки і звичайно забезпечується через спеціальну таблицю сторінок пам'яті, котра містить відповідності між віртуальними та фізичними адресами.
Підсистема управління задачами (процесами) забезпечує створення задачі (процесу), завантаження програмного коду і його виконання та завершення задачі (процесу).
В багатозадачних системах підсистема управління задачами (процесами) також забезпечує механізми залежностей між задачами, в тому числі: синхронізацію задач та успадкування властивостей.
Взаємодія процесів дозволяє процесам синхронізувати свою роботу, сумісно і узгоджено використовувати спільні ресурси та спільно виконувати обробку даних.
Взаємодія процесів забезпечується всіма підсистемами ядра ОС: підсистема управління введенням-виведенням забезпечує передачу даних між процесами; підсистема управління оперативною пам'яттю розподіляє під процеси спільну оперативну пам'ять, підсистема управління процесами забезпечує синхронізацію виконання процесів та впроваджує механізм обміну сигналів, за допомогою якого процеси повідомляються про виникнення в системі надзвичайних подій.