83.Файлова система сімейства Windows98.

Файлова система (file system) - функціональна частина операційної системи, яка відповідає за обмін даними з зовнішніми запам'ятовуючі пристрої. Операційними системами Windows використовується, розроблена ще для DOS файлова система FAT, в якій для кожного розітни та томи DOS є завантажувальний сектор, а кожний розділ DOS містить дві копії таблиці розміщення файлів (file allocation table - FAT). FAT представляє собою матрицю, яка встановлює співвідношення між файлами та папками розділу і їх фізичним місця на жорсткому диску. Перед кожним розділом жорсткого диска послідовно розташовані дві копії FAT. Подібно завантажувальним секторам, FAT розташовується за межами області диска, видимою для файлової системи. При записі на диск файли не обов'язково займають простір, еквівалентне їх розміром. Зазвичай файли розбиваються на кластери певного розміру, які можуть бути розкидані по всьому розділу. В результаті таблиця FAT являє собою не список файлів і їх місця розташування, а список кластерів розділу і їх вмісту, а в кінці кожного опису міститься посилання на наступний займаний файлом кластер. Елементи таблиці FAT являють собою 12 -, 16 - і 32-бітовий шестнадцатьрічние числа, розмір яких визначається програмою FDISK, а значення безпосередньо створюється програмою FORMAT. Усі гнучкі диски, а також жорсткі диски розміром до 16 Мбайт використовують в FAT 12-бітовий елементи. Жорсткі і знімні диски, які мають розмір від 16 Мбайт і більше, звичайно використовують 16-бітовий елементи. У Windows98 для дисків обсягом більше 512 Мбайт може використовуватися файлова система FAT32 з 32-бітовий елементами таблиці FAT. Очевидно, чим менший розмір кластерів розділу, тим більше їх буде утримуватися в цьому розділі і тим більше розмір таблиці розміщення файлів FAT, а, отже, довше а ній виконується пошук інформації, необхідної для доступу до файлу. Навіщо ж тоді необхідно зменшувати розмір кластера? Справа в тому, що розмір файлу може бути довільним, однак, при записі на диск, Windows розбиває файл на кілька кластерів. У підсумку останній кластер майже ніколи не буває заповнений до кінця. Полишену пусте простір, зване люфт, існує до тих пір, поки файл знаходиться на диску. Таким чином, розмір втраченого простору залежить від розміру кластера. Крім підтримки великих розділів та менших кластерів FAT32 інакше використовує саму таблицю розміщення файлів. У FAT використовувалися дві ідентичні таблиці, одна з яких служила основною, друга при виконанні звичайних процедур постійно оновлювалась, заповнюючи при цьому можливими помилками першої копії. FAT32, при неможливості зчитування даних з основної таблиці, звертається до другої копії, яка і стає основною. Основним недоліком FAT32 є несумісність з більш ранніми файловими системами, а також системою NTFS, що застосовується в Windows NT.

Коли Windows NT вперше вийшла в світ, в ній була передбачена підтримка трьох файлових систем. Це таблиця розміщення файлів (FAT), що забезпечує сумісність з MS-DOS, файлова система підвищеної продуктивності (HPFS), що забезпечує сумісність з LAN Manager, і нова файлова система, носівшая назва файлової системи нових технологій (NTFS). NTFS мала низку переваг в порівнянні з використовуватися на той момент для більшості файлових серверів файловими системами. Для забезпечення цілісності даних в NTFS є журнал транзакцій. Подібний підхід не виключає ймовірності втрати інформації, однак, значно збільшує ймовірність того, що доступ до файлової системи буде можливий навіть у тому випадку, якщо буде порушена цілісність системи сервера. Це стає можливим при використанні журналу транзакцій для відстеження незавершені спроб запису на диск при подальшому завантаженні Windows NT. Журнал транзакцій також використовується для перевірки диска на наявність помилок замість перевірки кожного файлу, в разі використання таблиці розміщення файлів. Одним з основних переваг NTFS є безпека. NTFS надає можливість вносити записи контролю доступу (Access Control Entries, ACE) у список контролю доступу (Access Control List, ACL). ACE містить ідентифікаційні ім'я групи або користувача і маркер доступу, який може бути використаний для обмеження доступу до певного каталогу чи файлу. Цей доступ може припускати можливість читання, запису, видалення, виконання і навіть володіння файлами. З іншого боку, ACL являє собою контейнер, що містить одну або більше записів ACE. Це дозволяє обмежити доступ до окремих користувачів або груп користувачів до певних каталогах або файлів у мережі. Крім того NTFS підтримує роботу з довгими іменами, що мають довжину до 255 символів, які містять великі та малі літери в будь-якій послідовності. Однією з головних характеристик NTFS є автоматичне створення еквівалентних імен, сумісних з MS-DOS. Також NTFS має функцію стиснення, вперше з'явилася в NT версії 3.51. Вона забезпечує можливість стиснення будь-якого файлу, каталогу чи диска NTFS. На відміну від програм стиснення MS-DOS, що створюють віртуальний диск, який має вигляд прихованого файлу і піддається стисненню всі дані на цьому диску, Windows NT використовує додатковий рівень файлової підсистеми для стиснення та разуплотненія необхідних файлів без створення віртуального диска. Це виявляється корисним при стисканні або певної частини диску (наприклад, користувальницької каталогу), або файлів, що мають певний тип (наприклад, графічних файлів). Єдиним недоліком стиснення NTFS є невисокий, у порівнянні зі схемами стиснення MS-DOS, рівень компресії. Зате NTFS відрізняється високою надійністю і продуктивністю.