Торгівля і громадське харчування:

- магазини, ларки;

- їдальні, кафе і ресторани

Пасажирський транспорт і зв’язок:

- пасажирський транспорт;

- транспортна мережа;

- відділення зв’язку;

- квартирні телефони

Галузі побутового призначення

Соціальна інфраструктура села

Галузі соціально-культурного призначення

Культура і мистецтво:

- палаци культури;

- будинки культури;

- бібліотеки;

- музеї, культові споруди

Народна освіта:

- дитячі дошкільні заклади;

- школи, ліцеї, гімназії;

- профтехучилища

Фізкультура, спорт, туризм, відпочинок:

- спортзали, плавальні басейни, спортмайданчики, стадіони;

- пансіонати, будинки відпочинку, турбази;

- бази відпочинку;

- табори відпочинку

Охорона здоров’я і соціальне забезпечення:

- лікарні і пологові будинки;

- поліклініки, аптеки;

- станції швидкої допомоги;

- будинки-інтернати для

інвалідів і престарілих

1. Розробка і відпрацювання механізму реформування соціальної інфраструктури. Для успішного функціонування соцінфраструктури необхідно, щоб її об’єкти були приватизовані. На сьогодні вони не приватизовані; не відпрацьовано також і механізм приватизації. Процес приватизації стримується через:

- відсутність коштів у селян для їх купівлі чи оренди;

- несприятливе оподаткування об’єктів соціальної інфраструктури;

- перехід значної частини боргів при реформуванні КСП на об’єкти соціальної сфери і включення їх у пайовий фонд;

- існування кадрових, санітарних та інших норм і нормативів, які розраховані на “великі форми” підприємств соціальної сфери;

- інші.

Отже, для реформування соціальної сфери на селі потрібно ліквідувати ці несприятливі фактори, а саме:

- зменшити, або відмінити оподаткування, (як при передаванні, так і при їх роботі);

- визначити шляхи ліквідації чи відстрочки заборгованості об’єктів;

- відпрацювати порядок передавання чи продажу об’єктів різним господарським структурам.

2. Розробка моделей функціонування об’єктів соціальної сфери села і порядку їх утримання після відокремлення від КСП.

- головне питання: кому приватизувати? (державні, комунальні, приватні, кооперативні, громадські, благодійні, комерційні структури?);

- умови передачі (викуплення об’єктів, оренда, оренда з подальшим викупом, участь через інвестиції);

- розробка заходів, направлених на одержання додаткового фінансування.

3. Вирішення проблеми подолання заборгованості об’єктів соціальної сфери села.

- реструктуризація боргів;

- при оцінці вартості об’єктів враховувати економічну придатність і доцільність подальшої експлуатації об’єктів.

4. Опрацювання механізму заохочення юридичних та фізичних осіб, які забезпечують функціонування об’єктів соціальної сфери села.

- зменшення податкового тиску (спеціальне оподаткування), ліквідація податків на певний період;

- відміна реєстраційного збору, тощо.

5. Вдосконалення законодавчих актів, що стримують формування соціальної інфраструктури села.

6. Організація методично-інформаційного забезпечення реформування. На місцях при реформуванні часто робляться помилки через незнання законів, положень і т.п. Тому, необхідно проводити в регіонах семінари, заняття, навчання по цьому питанню. Необхідно також розробити методичні і практичні рекомендації з цих питань.

Звичайно ж, реформу соціальної інфраструктури села потрібно проводити одночасно з аграрною реформою в цілому, щоб запрацювали економічні важелі господарювання, щоб зросли доходи селян. А це, в свою чергу, забезпечить достатню суму податків у місцеві бюджети.

І звичайно, в реформі соціальної інфраструктури села держава повинна зіграти роль не тільки організатора. Вона повинна допомогти реформі. На рівні держави повинні бути відпрацьовані нормативи забезпечення сільського населення в соціальному відношенні. Причому, тут повинен бути регіональний підхід, який врахує:

- характер розселення і специфіку проживання людей у селах (напр., в районах, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, повинні бути збудовані лікарні за державний кошт і т.п.);

- необхідність створення рівних можливостей розвитку соціальної інфраструктури села (вони повинні бути вищими за міські і диференціюватись по регіонах).

Держава повинна також, згідно з Конституцією, забезпечити громадян, які проживають у селі, їх законні права на житло, охорону здоров’я, екологічну безпеку, освіту, участь в культурному житті тощо.