Базові поняття

Сільськогосподарське виробництво

Рослинництво

Тваринництво

Спеціалізація в сільському господарстві

Тема 5. Аграрні перетворення в україні на сучасному етапі План лекції

1. Необхідність проведення реформ.

2. Основні складові

3. Стан реформ на сьогодні

4. Регіональні особливості реформи.

5. Реформування соціальної інфраструктури села.

1. Необхідність проведення реформ пояснюється зміною суспільного устрою в країні. Існування сільського господарства в умовах усуспільнення землі та інших засобів виробництва безперспективне. Економічний механізм АПК “соціалістичного” типу базується хибних основах.

2. Основні складові аграрної реформи

Основні складові аграрної реформи

Приватизація власності

- паювання майна; - паювання землі; - привати-зація переробних і агросервісних підприємств АПК

Впровадження нових форм господарювання

- приватні товариства; - акціонери; - повні; - з обмеженою відповідальністю; - з додатковою відповідальністю; - приватно-орендні; - інші

Перебудова відносин у виробництві

- на основі власності на землю, майно і працю

Створення ринкового середовища

- інтеграція виробництва, переробки і збуту в кооперацію; - організація ефективної фінансо-вої діяльності нових форм господарювання; - правове формування ринкового середовища; - науково-консультаційне та інформаційне за-безпечення АПК; - соціальна спрямованість

Перехід від загальнодержавної до приватної власності проводиться в чотирьох напрямках:

- паювання майна (проведено не тільки визначення частки вартості майна окремої особи, а й оформлено відповідний сертифікат на володіння майном, що дає право власнику розпоряджатись ним на власний розсуд; визначено частку майна, яка не підлягає розподілу, а також ту її частину, яку потрібно передати на баланс місцевим органам самоврядування);

- паювання землі (земля розпайована, оформлено сертифікати на володіння землею, які є надійною правовою базою володіння, користування і розпорядження; особливістю при паюванні землі є те, що у багатьох селах не визначені конкретні ділянки, а також тимчасове обмеження на продажу);

- приватизація переробних і сервісних підприємств АПК (проведена з певними перекосами, оскільки сільськогосподарські виробники у більшості випадків не володіють власністю цих підприємств, а вони є найбільш зацікавленою в роботі підприємств групою).

Впровадження нових форм господарювання.

Головне – створення таких форм, як були б життєдіяльні у ринковому середовищі і були б найдоцільніші в конкретних умовах господарювання.

Це можуть бути товариства: приватні, акціонерні (закриті, відкриті), з обмеженою чи додатковою відповідальністю, приватно-орендні і т.ін.

Перебудова відносин у виробництві:

Вони повинні базуватись на основі власності на землю, майно і працю (донедавна вони будувались на основі штатного розкладу, нормах виробітку і т.ін.).

Основне призначення перебудови – поєднання праці з власністю і, через це, - створення ефективного мотиву праці.

Створення ринкового середовища, в якому б ефективно функціонувала б кожна з форм господарювання. Це:

- інтеграція виробництва, переробки і збуту готової продукції в партнерську кооперацію (асоціації, консорціуми, концерни і т.д.) з метою розширення виробництва одержання більших прибутків; існування цих об’єднань можливе лише за умови справедливого розподілу прибутків та витрат між виробником сировини, її переробником, торговельними і фінансовими учасниками об’єднання;

- організація ефективної фінансової діяльності створених господарських структур ринкового типу (на рівні господарств повинні бути розробленими бізнес-плани та проводитись економічно-планова робота; на рівні держави повинно бути відпрацьовано: система пільгового кредитування сільськогосподарського виробництва, створення земельного банку, законодавче створення сприятливих умов для інвестування агропромислового виробництва, удосконалення податкової системи (вона повинна стати стимулюючою); тобто, треба переорієнтувати фінансові потоки у бік виробничих секторів АПК, від яких залежить фінансово-економічний добробут нації.