Министерство образования и науки украины

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени м. Туган-Барановского

Кафедра товароведения и экспертизы продовольственных товаров

Дятлов в.В.

«Товароведение сырья, материалов и средств производства» (часть 1)

Конспект лекций

для студентов факультета маркетинга, торговли и таможенного дела специальности 6.050300 «Товароведение и коммерческая деятельность» дневной и заочной форм обучения

Донецк 2011

Содержание

Тема 1. Агропромычшленный комплекс – как составная производственная система и форма территориальной организации производства	3
Тема 2: Природно-ресурсный потенциал Украины как предпосылка размещения продуктивных сил.	6
Тема 3. Экономические условия развития АПК	10
Тема 4. Сельскохозяйственная звено АПК	14
Тема 5. Аграрные перемены в Украине на современном этапе	15
Тема 6. Перерабатывающие отрасли в системе АПК	18
Тема 7. Обеспечивающие отрасли в системе АПК	19
Тема 8. Научное и информационное обеспечение АПК	30

Тема 1. Агропромисловий комплекс – як складна виробнича система та форма територіальної організації виробництва План лекції

1. Предмет курсу та необхідність його вивчення.

2. Значення агропромислової інтеграції АПК.

3. Розвиток агропромислової інтеграції. Історичний аспект.

4. Галузева, функціональна та територіальна структура АПК.

5. Горизонтальна та вертикальна інтеграція.

6. Регіональні АПК.

1. Предмет курсу та необхідність його вивчення.

Дисципліна вивчає галузеву, функціональну та територіальну організацію АПК, умови і фактори впливу на розвиток АПК, проблеми формування і розвитку агропромислового виробництва окремих регіонів, характер міжрегіональних зв’язків.

Вивчення предмету необхідне для оволодіння знаннями специфіки АПК регіонів з метою вільного орієнтування і прийняття правильних, виважених менеджерських рішень.

2. Значення агропромислової інтеграції апк.

АПК= складне виробничо-територіальне утворення, що поєднує багато галузей народного господарства з метою забезпечення населення продуктами харчування та предметами споживання сільськогосподарського походження.

Для чого потрібна така інтеграція?

Вона дає змогу краще використовувати природні і трудові ресурси, досягнення науки, впроваджувати індустріальні методи у виробництві продукції землеробства і тваринництві. Агропромислова інтеграція відкриває широкі можливості для зростання обсягів виробництва й зниження собівартості продукції (приклади: - впровадження науки (мінеральні добрива, засоби захисту) рослин, нові механізми для обробітку грунту); - зниження собівартості при впровадженні механізації.

Задачі АПК: в першу чергу забезпечення продовольчих потреб населення, усунення залежності від інших країн в продуктах харчування, розвиток експортного потенціалу продовольчого сектора економіки, створення надійних продовольчих запасів, гарантування продовольчої безпеки країни.

Крім цього, в задачі АПК входить розвиток галузей нехарчової промисловості, яка базується на сільськогосподарській сировині.

3. Розвиток агропромислової інтеграції. Історичний аспект. Органічний синтез (органічне поєднання) сільського господарства і промисловості в різній мірі проявляється на протязі всього розвитку суспільного виробництва:

- докапіталістичний період (слабка інтеграція, оскільки при низькому рівні розвитку виробничих сил промисловість була представлена різними промислами);

- капіталістичний устрій (перетворення землеробства в залежну від промисловості галузь, зростання технологічної взаємозалежності, поява цукроварень, заводів тощо);

- “соціалістичний” устрій (інтеграція втілюється адміністративними методами – заводи – комбінати, радгоспи – заводи і т. ін.). Але це не мало великих масштабів. У 30-і роки матеріально-технічне база була слабкою, енергетичне господарство перебувало на стадії зародження, були відсутні кадри для організації інтегрованого виробництва. Сільське господарство проходило складний і повний протиріч шлях колективізації, мало низький рівень концентрації і спеціалізації виробництва.

60-і роки. Ідея інтеграції підсилюється, оскільки укріплюється матеріально-технічна база, за рахунок укрупнення колгоспів підвищується концентрація виробництва. Виникають однотипні спеціалізовані підприємства і стійки ресурсні зони, що сприяє створенню галузевих промислових об’єднань (“консервпром”, “главпродвинпром”, “ефірмасло” і т. ін.). Особливістю цього періоду було те, що в жодному із створених агропромислових об'єднань не було досягнено органічного поєднання виробництва і переробки продукції, взаємовідносини між сільськогосподарськими і промисловими підрозділами не були досконалі, була відсутня система планування, економічного стимулювання. В більшості випадків використовувались старі форми і методи управління.

70-80-і роки. Утворення агропромислових об’єднань в ряді підкомплексів не позбавило їх від структурної незавершеності; виробничо-економічні зв’язки обмежувались договірною системою, яка виключає взаємний інтерес в кінцевих результатах.

Співвідношення 1-ї, 2-ї і 3-ї сфер і є галузевою структурою АПК.

Одна із форм галузевої структури АПК – агропромисловий цикл – поєднання взаємопов’язаних стадій одного виробничого процесу, що охоплює виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Приклади:

- цукробуряковий підкомплекс (цикл);

- олієжировий підкомплекс (цикл);

- овочеконсервний підкомплекс (цикл);

- льонопереробний підкомплекс (цикл).

Сфери АПК рідко оформляються організаційно. Наприклад, перша сфера – виробництво засобів виробництва, - організаційно відноситься до різних відомств і міністерств, але її вважають складовою частиною