56.Річний продукт суспільства і його вартісна натурально-речова форми.Два підрозділи суспільного виробництва.

Річний продукт є результатом усієї економічної діяльності суп-ва протягом року і включає сукупність продуктів і послуг виробничого та невиробничого призначення. Річний продукт має 2 форми. За вартісною формою річний продукт має таку структуру: С+(V+m), де С-стара вартість, (V+m) - нова вартість, V-необхідний продукт, m-додатковий продукт. Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва(амортизація засобів праці і повна вартість предметів праці)на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена минулою (старою)працею у попередні періоди(вона втілена у засобах виробництва, що використовуються у процесі виробництва в даному році),тому й називається старою. Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що створюється заново живою працею учасників виробництва і додається до старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у продукті, складають його повну вартість. За натурально-речовиною формою ВСП включає засоби вир-ва та предмети споживання. Тому все суспільне вир-во поділ-ся на 2 підрозділи – вир-во засобів вир-ва , та вир-во предметів споживання. Пропорція між цими підрозділами є головною в економіці будь-якої країни, від неї значно залежать усі інші пропорції. Зберігання цієї пропорції необхідно для того, щоб сукупний продукт був реалізований як за вартісною так і за натурально-речовою формами. Для точного зберігання пропорції використовують наступні формули:

I(v+m) = II C

I(c+v+m) = IC+IIC

II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m)

Сутність проблеми реалізації суспільного продукту можна розкрити на основі її аналізу як виробничих відносин, у які вступають певні об’єкти. Очевидно, що такими можуть бути з одного боку виробники продукції – державні підприємства, кооперативи та інші колективні виробники, орендні та акціонерні підприємства і т.п. Для різних об’єктів реалізації властивий різний ступінь володіння і розпорядження використовуваними засобами виробництва, отже, і привласнення одержання результатів, що виражається у привласненні неоднакової виручки від їх продажу. З іншого боку суб’єктом реалізації є споживачі. Для них, як і для виробників, характерними є різний ступінь володіння і розпорядженнями засобами виробництва і виробленим продуктом, а також їх привласнення, що у свою чергу визначає різну міру економічної свободи і прав у придбанні тих чи інших видів продукції або виборі постачальника.

57.Просте відтворення суспільного капіталу.Умови реалізації суспільного продукту пр простому відтворенні.

Н апомним, что под простым воспроизводством понимается такое воспроизводство, при котором вся прибавочная стоимость посту­пает в фонд личного потребления предпринимателя. Предположим, что в начале года производитель­ный капитал I подразделения равен 4000 с +1000v, а к концу года име­ется годовой продукт, включающий по стоимости 4000 с + 1000 v + 1000 т = 6000; во втором подразделении в начале года производи­тельный капитал равен 2000 с + 500 v, а в конце года годовой продукт включает 2000 с + 500 v + 500 т = 3000. Изобразим это в виде схемы простого воспроизводства:

I. 4000 с + 1000 v + 1000 т = 6000 9000

II. 2000 с + 500 v + 500 т = 3000

В начале года постоянный капитал I подразделения состоял из массы средств труда и предметов труда, которые потреблялись в течение всего года. Это по­требление было производительным, т. е. с помощью имеющихся средств труда перерабатывались предметы труда, и изготавливался го­товый продукт. Из годового продукта I подразделения, равного 6000, 4000 идут на возмещение постоянного капитала этого же подразделения, т. е. сами себя возмещают по стоимости и натурально-вещественной форме. Рассматривая вопрос о возмещении постоянного капитала I подразделения, необходимо иметь в виду, что при определенных обстоятельствах здесь возникает повторный счет элементов вновь созданной стоимости этого же под­разделения, которые включаются в состав его постоянного капитала. При определении реального объема национального продукта этот по­вторный счет должен исключаться. Учитываться должно только изме­нение стоимости средств труда, т. е. амортизация и добавленная стои­мость или стоимость конечного продукта. Так обстоит дело с возмеще­нием постоянного капитала I подразделения. Эта часть совокупного годового продукта реализуется в пределах самого I подразделения по схеме обмена постоянного капитала на постоянный капитал.

Перейдем теперь к рассмотрению реализации продукции II под­разделения, представляющей собой предметы личного потребления. Заметим, что и в составе продукции II подразделения имеется такая их часть, которая реализуется в пределах этого же подразделения. Речь идет о вновь созданной стоимости II подразделения, включающей за­работную плату рабочих и прибыль капиталистов этого же подразде­ления. Эти части новой стоимости поступают на приобретение предме­тов личного потребления, изготовленных в этом же II подразделении, т. е. путем обмена внутри него. В итоге имеются две части совокупного годового продукта, которые еще должны быть реализованы, т. е. воз­мещены по стоимости и натурально-вещественной форме. К ним отно­сятся вновь созданная стоимость I подразделения и перенесенная стоимость II подразделения, т. е. I (v + т) и II с. Эти части годового продукта возмещаются по стоимости и натурально-вещественной фор­ме путем взаимного обмена между подразделениями.

Часть стоимости продукта I подразделения - v + m вещественно состоит из средств производства, а по стоимости она предназначается на приобретение предметов личного потребления. Напротив, в составе годового продукта II подразделения имеется часть, за счет стоимости которой должны быть возмещены средства произ­водства, потребленные этим подразделением, т. е. 2000 с. Вследствие этого осуществляется обмен перенесенной стоимости в составе про­дукта II подразделения и вновь созданной стоимости продукта I под­разделения, или I (v + т) обменивается на II с.

Сформулируем условия реализа­ции при простом воспроизводстве:

I (v + m) = IIc.

I (c+v+m) = Ic + IIc

II (c+v+m) = I (v+m) + II (v+m)