7 Суть та види фіскальної політики. Крива Лаффера

Фіскальна пол. – це урядовий вплив на економ через оподаткування, формування обсягу держ витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання обмеженості інфляції та згубного впливу циклічних коливань. ЇЇ ще назиа бюджетно-податковою. Податки, держ закупівлі та трансферти є головними засобами впливу фіскальної політики.

Види.Залежно від фази ділового циклу, фіскальна політика виявляється як стимулююча або обмежувальна. Стимулюючу назив фіскальною експансією. Обмежувальна назив фіскальною рестрикцією.

Автоматична фіскальна політика – це така політика держави, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в екон автоматично. Регулююча роль: в міру інфляційного зб ВВП у періоди піднесення податкові вилучення автоматично зб і завдяки цьому гальмують небажане економ зростання. В міру скороч реального ВВП у періоди падіння податкові вилучення автоматично скороч і завдяки цьому гальмують змешення вир-ва. Автоматичні чисті податки неспроможні повністю нейтралізувати інфляційний чи рецесійний розриви в економіці, а лише частково його зменшують.

Дискреційна фіскальна пол-ка - свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ. рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг вир-ва, безробіття та інфляцію. Ця пол-ка застосовує 2 інструменти: 1) держ закупки, які є інструментом прямої дії, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реал. ВВП). 2) чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів і впливають на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Завдання: полягає у перерозподілі нац. доходу з метою впливу на стан госп конюктури; нагромадження необхідних ресурсів для фінансів соц. програм; підтримки належного рівня зайнятості; стимулювання екон зростання

Крива Лафера. Досліджуючи зв'язок між розміром ставки податків і надходженням податкових засобів у державний бюджет, Лаффер показав, що не завжди підвищення ставки податку веде до росту податкових доходів держави. Якщо податкова ставка перевищує якусь об'єктивну межу, то податкові надходження почнуть зменшуватися. А. Лаффер довів, що той самий за розміром доходу в державний бюджет може бути забезпечений і при високій, і при низкій податковій ставці

X - рівень податкової ставки у відсотках; Y - середньорічний обсяг податкових надходжень у бюджет; Х0 - оптимальна ставка податку, при якій надходження в бюджет досягають максимуму – Y0.

Дійсно, рівність бюджетних надходжень (Y1 = Y2) досягається при дуже різних рівнях податкових ставок (X2 значно більше X1).

Справа в тому, що більш низька податкова ставка збільшує число об'єктів оподатковування, залучає до підприємницької діяльності більше число людей, ніж при високих податкових ставках. І навпаки, із ростом податків прибутки в скарбницю, як це ні парадоксально, зменшаться, тому що частина підприємців розориться, частина піде в тіньову економіку, стимули до праці згаснуть.

Дослідження А. Лаффера теоретично довели: чим багатші громадяни, тим багатша держава.