- •1 Макроекон: предмет метод функції
- •2 Основні макроекономічні показники
- •4 Сукупний попит. Пропозиція. Класична і кейнсіан модель сук пропоз.
- •13 Інфляція та антиінфляційна політика держави.
- •9 Державний борг.
- •21 Кредитна система : сутність і структура
- •5 Споживання і заощадження: взаємозвязок і відмінність. Гранична схильність
- •7 Суть та види фіскальної політики. Крива Лаффера
- •22 Цілі та інструменти грошово-кредитної політики.
- •6 Державний бюджет. Податки, їх типи і еволюція.
- •18 Екон зростання: сутність, способи виміру і джерела.
- •19 Нтп як важливий фактор екон зростання. Модель Солоу.
- •20 Джерела та витрати економічного зростання
- •3 Циклічність як форма економічного розвитку.
- •16 Ринок праці: зайнятість і безробіття, його особл в Укр. Крива Філіпса
- •17 Нерівність і бідність. Крива Лоренца. Держ система соц. Захисту
- •6 Державне регулювання: необхідність, сутність та форми.
- •11 Ринок грошей. Попит на гроші. Кількісна теорія грошей.
- •12 Пропозиція грошей. Рівновага пропозицій і попиту грошей.
- •10 Грошовий обіг. Грошова маса та її структура. Грошові агрегати
- •Міжнародні екон відносини та теорія порівняльних переваг. Платіжний баланс.
- •15 Протекціонізм і вільна торгівля. Валютні системи
11 Ринок грошей. Попит на гроші. Кількісна теорія грошей.
Грошовий ринок – структурний елемент фінансового нац. рахунку, де здійснюються кредитні операції і де попит на гроші та пропозиція грошей визначають рівень % ставки, тобто ціну грошей. Особливістю ринку є те, що тут гроші не продаються і не купуються, а обмінюються на ін. ліквідні активи за альтернативною вартістю. Одиницею останьої є номінальна ставка %. Субєкти грошового ринку: првинні постачальники; первинні кредитори; фінансові посередники.
Грош.попит скл. з двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний попит) – Мd1 І попит на гроші як активи (спекулятивний попит) - Мd2. попит на гроші для угод випливає з їх ф-ції виступати як платіжний засіб. Тому його величина прямо залежить від реального доходу і обернено – від швидкості обертання грошей (V):
Отже, попит на гроші для угод теж не залежить від відсоткової ставки. Тому в графічній моделі крива цього попиту прибирає вигляд вертикальної лінії.
Перваги облігацій полягають у тому, що вони приносять дохід у формі відсотка, але мають низьку ліквідність. Чим вища % ставка, тим більші втрати від зберігання вартості в формі грошей, тим менший попит на гроші і більший – на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки. Тому на графіку крива цього попиту має такий вигляд
Отже, сукуп.попит – це реальна грош.маса, яка необхідна екон.суб’єктам для оплати угод та в якості активів. Ф-цію грош попиту можна записати таким чином:
де k, h – коефіцієнти еластичності грош.попиту відповідно за доходом та відсотковою ставкою.Графічна модель грош.ринку виглядає так
Похила лінія Мd - крива сукуп.грош.попиту. ЇЇ зміщення вправо відобр.величину попиту на гроші для угод, який не залежить від відсоткової ставки. Вертикальна лінія - це початкова крива грош.пропозиції. перетин кривих Мd і у точці Т1 засвідчує початк.рівновагу на грош.ринку за рівноважної відсотк.ставки n1. механізм відновлення рівноваги виглядає так: 1)перевищення пропозиції над попитом викликає появу надлишк.грошей, які спрямовуються на придбання облігацій; 2)надлишк.гроші збільш.попит на облігації, що підвищує їх ціну; 3) зростання цін на облігації викликає зниження відсотк.ставки:
Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об’ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. Вона включає, як правило, два базисних положення: постулат причинності (ціни залежать від кількості грошей) і постулат пропорційності (ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей). Для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати: 1) причинності (ціни залежать від маси грошей); 2) пропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей); 3) універсальності (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів). Формула Фішера: MV = PQ, де, M – середня кількість грошей, що знаходяться в обігу в даному суспільстві протягом року; V– середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага; Р – середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в даному суспільстві; Q – сукупна кількість товарів.
Формула Фішера є некоректною для умов золотомонетного стандарту, оскільки ігнорує внутрішню вартість грошей. Однак при обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, вона набуває певного раціонального змісту.