17 Нерівність і бідність. Крива Лоренца. Держ система соц. Захисту

Кінцевою метою функціонування сусп-го вир-ва є створення умов для життєдіяльності людей та досягнення певного рівня їх життя. Для визначення ступеня нерівності доходів викорис крива Лоренца (мал 1)

Можливість абсолютної рівності розподілу доходів представлена на графіку у вигляді бісектриси, причому координати її точок указують на певний процент сімей, що одержують такий процент доходу; 20% сімей отримують 20% доходу і т.д. Якщо нанести на графік підраховані дані за рік, то одержимо криву Лоренса, що показує фактичний розподіл доходу в країні.

Ділянка між лінією що позначає абсолтну рівність на кривій Лоренця, відображає ступінь нерівності доходів. Чим більша ця ділянка, тим більший ступінь нерівності доходів. Причинами нерівності доходів передусім є відмінності у фізич та розумових здібностях людей, освіті і професійній підготовці, в складі сім’ї та її доходах. За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності. Бідність – це той рівень життя, який не може забезпечити нормальні умови для відтворення населення.

Соц захист включає в себе систему заходів, які захищають громадянина країни від економ і соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо. Держ соц захист здійсню 2 шляхами: через соц страх, та соц допомогу. Для розрахунку життєвого рівня населення в світовій практиці використовується показник індексу вартості життя.

Існує ще одна форма соц захисту – соц компенсатори. Напр, соц компенсатором є програми продовольчих талонів які надають право постійного безкоштовного придбання певних продуктів харчування у системі держ торгівлі. Джерелами фін-ня цих витрат можуть бути кошти держ , муніцип чи місц бюджетів.

Особлива увага в держ системі соц захисту приділяється допомозі безробітним, шляхи: 1-й має на меті недопустити різконо зниження рівня життя нещодавно звільненого робітника, в такому випадку рівень допомоги визнач-ся з урах-ням минулих заробітків; 2-й полягає в забезпеченні безробітного прожитковим мінімумом.

6 Державне регулювання: необхідність, сутність та форми.

Держа́вне регулюва́ння — це різноманітна безліч інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; — це набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Сучасна держава об'єктивно змушена виконувати роль суб'єкта регул ринкової екон через такі еконо функції: 1) визначення головних цілей і пріоритетів макроек розвитку, виходячи із стану екон і перспектив її розвитку; 2) розробка і впровадження правових норм функ-ня ринкової екон; 3) регулювання зовнішньоекон відносин; 4) соц захист громадян; 5) фінансування сусп потреб. Основних форм держ регулювання ринкової екон: фінансове регулювання (через систему фіскальної політики); грошово-кредитне (через регулювання грошової маси і процентної ставки); цінове (корекція рівня цін товарного ринку); структурне (через зміну галузевої структури економіки ,структури попиту і пропозиції на ринку); соціальне (соц захист населення через держ перерозподіл доходів); адміністративне (через застосування нееконом методів впливу на екон життя).

Методи держ регулювання екон: адмін та екон. Адміністративні засоби базуються на силі державної влади і включають заходи заборони, дозволу і примусу. Їх сфера дії в основному обмежується охороною навкол серед і ств мінім побутових умов відносно слабо соц захищених верств населення. Проте в критичних ситуаціях їх роль сильно зростає, наприклад, під час війни, критичного положення в економіці. Екон засоби державного регулювання підрозділяються на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики. Основні економічні засоби - це: 1) регулювання облікової ставки (дисконтна політика, здійснювана центральним банком) ; 2) встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів, які фінансові інститути країни зобов'язані зберігати в центральному банку; 3) операції державних установ на ринку коштовних паперів, такі як емісія державних зобов'язань торгівля ними і погашення.

Централізоване регулювання економіки виявляється у коротко- і довгостроковій державній екон пол. Короткострокове держ регул - комплекс антикризових і анти-циклічних заходів держави, спрямованих на пом'якшення наслідків економічної кризи, згладжування циклічного характеру розвитку екон в цілому. Характерною рисою я є те, що його заходи з'ясовуються разом з нагромадженням кризових явищ і розвитком самої кризи, а тому заздалегідь не плануються. Воно здійснюється і прямо, і опосередковано через політику прискореної амортизації, субсидії, державну допомогу окремим фірмам чи галузям, дисконтну політику. Довгострокове держ регул в ринковій екон здійснюється у формі екон програмування. Хар-ся більшим ступенем узгодженості часткової планомірності, властивої окремим господарським одиницям, помітним скороченням сфери стихійності та зростанням свідомого, цілеспрямованого впливу на економічні процеси.

Розрізняють кон'юнктурне і структурне програмування. 1)Перше характерне для країн розвиненої ринкової системи. Його суть полягає в одночасному досягненні 4 макроек показників: стабільності цін; сталих темпів економічного розвитку; повної, з точки зору підприємців, зайнятості; збалансованості платіжного балансу. 2)Структурне програм - вища форма екон регулювання. Його основу становить кон'юнктурне програмування. Поділяється на частково(завданням структурної перебудови нац господ) і власне (зміні співвідношень між різними галузями виробництва) структурне.

Головними об'єктами держ регул є державний бюджет, система державних банків і державний сектор економіки.