Висновки до другого розділу

За підсумками вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду можна зробити висновок, що проблеми соціальної адаптації дітей та підлітків без певного місця проживання вирішуються, в основному, державними установами соціальної допомоги і некомерційними організаціями. Найбільш ефективною соціальна адаптація стає при організації міжвідомчої взаємодії.

Практика соціальної адаптації «дітей вулиці» дозволяє визначати деякі напрями оптимізації адаптаційних процесів цих груп молодого покоління, а також профілактики бездомності за допомогою:

• виділення земельних ділянок на околиці міст для створення соціальних городків, де будуть встановлені недорогі модулі, в яких діти житимуть та навчатимуться під патронатом соціальних працівників, спеціально

підготовлених працівників правоохоронних органів та медиків;

• встановлення переліку установ системи охорони здоров'я усіх рівнів, одним з видів обов'язкової діяльності яких буде обстеження і лікування дітей та підлітків без певного місця проживання;

• створення мережі регіональних і міжрегіональних центрів соціальної реабілітації, розташованих в транзитних центрах і прикордонних регіонах;

• розробки інноваційної моделі установ соціального обслуговування дітей та підлітків без певного місця проживання;

• активної взаємодії з пенітенціарними установами конкретного регіону: працівники системи виконання покарання повинні отримувати повну інформацію про усі види послуг, що надаються соціальними установами у разі їх звернення;

• створення банку даних про наявність громадських робіт (прибирання

• територій, сільськогосподарські та інші нескладні роботи), де діти та

• підлітки могли б без процедури оформлення заробити на життя;

• виховання толерантності суспільства по відношенню до таких дітей та підлітків за допомогою ЗМІ, які нині поширюють і закріплюють в основному стереотипи негативного відношення;

• впровадження освітніх і просвітницьких програм, сприяючих підвищенню інформованості населення з актуальних питань житлового, цивільного і адміністративного законодавства. Особлива увага повинна приділятися тим аспектам законодавства, які пов'язані з придбанням, відчуженням, оформленням і державною реєстрацією права на житла і земельні ділянки; з правами і обов'язками учасників правовідносин в житловій сфері. Що усім, що бажає різні консультації з житлових питань повинні виявлятися безкоштовно;

• спеціалізованої підготовки кадрів для соціального обслуговування дітей та підлітків, що виявилися без певного місця проживання і зайняття. Велике значення повинні мати програми формування у цих категорій населення системи мотивації для повернення до нормального способу життя, а також здійснення різних форм самодопомоги соціальним працівникам.

Повністю перемогти проблеми соціальної адаптації дітей та підлітків, що опинилися на вулиці, неможливо, але понизити їх до соціально терпимого, прийнятного рівня цілком можливо за відповідної державної підтримки. Саме соціальний підхід до проблем повинен стати основою для нової ідеології допомоги і соціально-трудової адаптації цієї категорії населення.

Установи соціального обслуговування разом з громадськими і правозахисними організаціями повинні грати свою специфічну роль в процесі формування гуманнішої і справедливішої політики, спрямованої на захист життєво важливих інтересів людей, що опинилися в такій екстремальній ситуації.