107

Реферат

Магістерська робота Шелудька Андрія Юрійовича викладена на 105 сторінках, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Об’єкт роботи – соціальна адаптація дітей та підлітків, об’єднаних категорією «безпритульні та бездоглядні діти та підлітки».

Предмет роботи – інституційні форми, чинники, механізми та соціально-психологічні й педагогічні технології соціальної адаптації соціалізації безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків.

Метою роботи є дослідження змісту та механізмів соціальної адаптації безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків з використанням методів моніторингу соціальних детермінант існування цієї категорії населення й оцінка дієвості технологій соціальної адаптації безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків.

За допомогою використання таких методів дослідження як: концептуалізація аналіз та узагальнення наукових джерел; використання методик здійснення соціологічного моніторингу; основних (тренінг, бесіда, спостереження) та допоміжних методів психологічного моніторингу отримані певні результати, які виносяться на захист.

Результати та їх новизна. Вперше здійснено аналіз дитячої й підліткової безпритульності та бездоглядності на прикладі регіонів Південно-східної України, проведений моніторинг причин, детермінуючих виникнення цієї соціальної проблеми, проаналізовані коефіцієнти корисної дії соціально-психологічних та педагогічних технологій, сприяючих соціальній адаптації цієї категорії населення, запропоновані заходи для оптимізації соціальної роботи з безпритульними та бездоглядними дітьми та підлітками.

Рекомендації щодо використання результатів роботи. Отримані в результаті теоретико-методологічного аналізу уточнення, положення й висновки можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання проблеми; показники проведеного моніторингу можуть бути використані для порівняльного аналізу з іншими регіонами та узагальненими даними по Україні, а також для формування регіональних програм соціальної реабілітації та адаптації безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків.

Ключові слова: БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ, БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ, СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ, ПСИХОКОРЕКЦІЯ, ПСИХОАНАЛІЗ.

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................	5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ БЕЗПРИТУЛЬНИХ І БЕЗДОГЛЯДНИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ...........................................................................................................	11
1.1. Концептуальні підходи до суті і змісту процесу соціалізації і соціальної адаптації..........................................................................................	11
1.2. Соціальна адаптація дітей та підлітків як процес становлення особистості у взаємодії з оточенням.............................................................	22
1.3. Структура соціальної адаптації дітей та підлітків……………………..	32
Висновки до першого розділу........................................................................	39
РОЗДІЛ 2 «ДІТИ ВУЛИЦІ» ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН ……................	42
2.1. Історія та сучасний стан питання............................................................	42
2.2. Політика української держави стосовно соціальної адаптації безпритульних та бездоглядних дітей і підлітків...................................	51
2.3. Процес соціальної адаптації безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків………………………………………………………………………	61
Висновки до другого розділу .........................................................................	68
РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА І ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З БЕЗПРИТУЛЬНИМИ Й БЕЗДОГЛЯДНИМИ ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ…………………………………………………………………..	70
3.1. Теоретичні підходи до соціально-психологічної й педагогічної роботи з профілактики і адаптації дітей та підлітків без певного місця проживання …………………………………………………………………	70
3.2. Основні напрями роботи з соціально-психологічної і педагогічної профілактики і адаптації безпритульних і бездоглядних дітей та підлітків	76
3.3. Технології психосоціальної роботи з дітьми та підлітками без певного місця проживання…………………………………………………..	81
Висновки до 3 розділу……………………………………………………….	89
РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ І БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ …………………………………………….	91
4.1. Основні законодавчі та нормативні документи з охорони праці та безпеки життєдіяльності…………………………………………………..	91
4.2. Служба охорони праці Приазовського територіального центру соціального обслуговування ………………………………………………..	93
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..	97
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ….......................................................	100

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ключовою цінністю будь-якого суспільства є особистість. При цьому життя кожної особистості, як найвищої цінності, доповнюється розумінням тієї обставини, що саме це життя має бути гідне людини.

Українському суспільству, як і будь-якому іншому, згідно з вимогами часу, потрібна активна, повноцінна особистість, здатна ефективно вирішувати комплекс складних суспільних завдань. Враховуючи широке розмаїття суспільних функцій, кожна особистість повинна мати можливість їх повноцінного виконання. У цьому контексті на особливу увагу заслуговують діти й підлітки, у соціальній адаптації яких відбулись певні девіації.

Трансформація сучасного українського суспільства все глибше і гостріше зачіпає корінні інтереси усіх соціальних груп. Радикальні зміни, що сталися в політичній і економічній сфері (відносно питань власності, влади, громадської організації праці), спричинили трансформацію психологічних і навіть релігійних мотивувань соціальної поведінки громадян, визначивши доволі високу рухливість і хисткість соціальних позицій індивіда і, у першу чергу, тих верств суспільства, які тільки адаптуються до нього, опановують «правила гри», які це суспільство встановлює.

Адже саме діти й підлітки (як в взагалі молодь), є специфічною, значною мірою маргінальною і лімінальною соціальною групою, у найгостріших формах фокусують позиції соціального середовища, середовища існування, в яких вони формуються.

До обставин, що підкреслюють особливу актуальність проблем соціальної адаптації дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття, належать:

• постійне зростання числа осіб без певного місця проживання і зайняття, значну частку яких становлять діти й підлітки;

• зростання і консолідація груп високого соціального ризику. Слід констатувати, що діти й підлітки без певного місця проживання і зайняття є потенційними учасниками злочинів, правопорушень, й, таким чином, представляють загрозу благополуччю суспільства;

• існуюче соціальне положення дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття, що опинилися в екстремальній ситуації внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин і що потребують соціальної адаптації і повернення їх в суспільство в якості повноцінних членів;

— право таких категорій населення, як потенційних майбутніх громадян своєї країни, на гідне життя, активну участь в усіх сферах життя суспільства, господарської діяльності, на здобуття освіти, охорони здоров'я, працевлаштування. Реалізація такого права дітьми та підлітками без певного місця проживання і зайняття є можливою лише за умов соціальної адаптації, ресоціалізації або реінтеграції в суспільство.

Стан розробленості проблеми. Соціальна адаптація є одним з ключових дослідницьких напрямів, актуальних для наук про людину та її діяльність. Особливе місце їй відводять у соціології, психології, педагогіці, та правознавстві, що зумовлено важливістю цього процесу для гармонійного розвитку людини й суспільства.

Зрозуміло, що питання соціальної адаптації й дезадаптації не можуть не розглядатися поза загальними питаннями вивчення дітей й підлітків, а також особливих їх категорій, до яких належать бездоглядні та безпритульні представники підростаючих поколінь.

Тому слід зазначити, що аналіз адаптації молоді й підлітків до суспільства, певною мірою, знайшов відображення в роботах М.Г. Анохіна, Є.І. Головахи, Б.А. Грушина, Ю.О. Зубока, І.М. Ільїнського, В.Т. Лісовського, В.О. Лукова, В.Л. Осовського, Г.Г. Сілласте, Л.Г. Сокурянської, В.О. Чигрина, В. І. Чупрова та ін. За кордоном дослідженню соціальної адаптації, її ролі в життєдіяльності суспільства присвячені праці Т. Адорно, Ж. Бодрійяра, Г. Гербнера, Е. Гідденса, Г. Дебора, Г. Лассуелла, У. Ліппмана, Т. Лукмана, М. Маклюена, Г. Маркузе, А. Моля, Ю. Хабермаса, К. Ховланда, С. Холла, Г. Шіллера та ін.

Аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури, присвяченої проблемі адаптації дітей та підлітків, включаючи таких, що є об’єктом нашого магістерського дослідження, поряд з високою оцінкою низки положень, які у цій літературі містяться, дозволяє констатувати відсутність комплексних досліджень, міждисциплінарного підходу, а, отже, неоднозначність, різноманітність варіантів доказів. Усе це не дозволяє казати про завершеність наукового опрацювання цієї актуальної й важливої проблеми, що й зумовило необхідність розв’язання наукового завдання, яке полягає в теоретичному аналізі й емпіричному з’ясуванні специфіки засвоєння соціальних норм дітьми та підлітками без певного місця проживання і зайняття у процесі їх соціалізації, а також у розробці соціально-психологічного та педагогічного інструментарію, здатного оптимізувати процес соціальної адаптації цієї частини молодих поколінь.

Мета магістерської роботи полягає в аналізі й обґрунтуванні специфіки соціальної адаптації безпритульних й бездоглядних дітей і підлітків, дослідженні змісту та механізмів їхньої соціальної адаптації й оцінці дієвості педагогічних та соціально-психологічних технологій соціальної адаптації безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

– проаналізувати та систематизувати теоретико-методологічні підходи до розуміння соціальної адаптації, уточнити поняттєво-категоріальний апарат дослідження процесу соціалізації дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття;

– визначити зміст, структуру, механізми виникнення девіацій соціалізації безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків ;

– виявити причини ускладненого процесу адаптації дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття до суспільного життя;

– визначити рівень соціально-інтеграційного потенціалу сім’ї, освітніх та правоохоронних спеціалізованих закладів у цьому процесі;

– проаналізувати специфіку соціальної адаптації, громадянської соціалізації та самовизначення таких дітей та підлітків порівняно зі «благополучними» ровесниками;

– проаналізувати соціально-психологічні та педагогічні технології соціальної адаптації (реадаптації) безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків та обґрунтувати принципи узагальненої технології засвоєння ними соціальних норм;

– визначити шляхи оптимізації процесу соціалізації безпритульних та бездоглядних дітей і підлітків в кожній з визначених сфер і напрямів соціалізації.

Об’єкт дослідження – соціальна адаптація дітей та підлітків, об’єднаних категорією «безпритульні та бездоглядні діти та підлітки».

Предмет дослідження – інституційні форми, чинники, механізми та соціально-психологічні й педагогічні технології соціальної адаптації та соціалізації безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків.

Проведений аналіз сучасних наукових праць дав нам змогу сформулювати гіпотезу дослідження, яка полягає в такому: неспроможність безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків бути залученими до різноманітних бажаних видів і форм діяльності формує прояви аномії, які обмежують можливості міжособистісної взаємодії з однолітками та дорослими, внаслідок чого погіршуються можливості задоволення найважливіших особистісних потреб (потреби в самоствердженні, усвідомленні своєї місії тощо).

Методи дослідження. З огляду на особливості предмета дослідження, його мети та основних завдань, методи, застосовані в роботі, поєднують теоретичні та соціологічні емпіричні підходи: порівняльно-історичний – при дослідженні еволюції наукових поглядів стосовно проблеми соціальної адаптації та соціалізації; соціально-філософської рефлексії – при осмисленні ціннісної основи процесу соціалізації особистості; методи системного аналізу теоретичної інтерпретації та операціоналізації – для виділення структурних елементів процесу соціальної адаптації безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків та встановлення їх зв’язків і взаємозалежностей; методи класифікації та типологізації – при вивченні механізмів соціалізації й соціальної адаптації зазначених категорій дітей та підлітків.

Емпіричне дослідження побудоване на комплексній методологічній стратегії поєднання кількісних та якісних методів, що зумовило його поетапне проведення.

Емпіричну базу магістерської роботи становлять результати соціологічних досліджень, проведених автором, а також досліджень, проведених спеціалістами Одеського університету ім. Мечникова. На першому етапі було проведено анкетне опитування серед відповідних категорій підлітків віком від 12 до 15 років у Запорізькій області щодо засвоєння ними соціальних норм (2011 р., n = 50), що певним чином репрезентує сукупність за основними соціально-демографічними ознаками: стать, вік.

На третьому етапі дослідження проведено вільне інтерв’ю з 13 дітьми та підлітками від 10 до 15 років у Запорізькій області (2011 р.). Для проведення інтерв’ю на основі первинного аналізу даних кількісного дослідження було розроблено відповідний сценарій. Оброблення даних проводилося шляхом транскрибування та подальшого аналізу.

Поряд із цим джерельну базу дослідження становлять нормативні акти України та статистичні дані урядових організацій, результати опублікованих соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні методики оптимізації соціально-психологічних й педагогічних технологій соціальної адаптації та соціалізації безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків та розкривається в таких позиціях:

– здійснено комплексний аналіз проблеми соціальної адаптації безпритульних дітей та підлітків на регіональному рівні (на прикладі Запорізької області), в результаті якого виявлено неоднозначний вплив родини на ефективність соціальної адаптації, а також встановлено соціалізаційний потенціал освітніх закладів;

– визначено основні компоненти, розглянуто загальну технологію соціальної адаптації й соціалізації дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття, яка базується на узгодженості характеру впливу усіх базових референтних груп;

– проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи й поняттєво-категоріальний апарат дослідження процесу соціальної адаптації дітей і підлітків без певного місця проживання і зайняття, зокрема, обґрунтовано визначення соціальної адаптації, яку пропонується розглядати як процес системного включення індивіда в соціокультурні відносини за допомогою організації спільної інтерперсональної діяльності з метою задоволення комплексу визначених потреб;

– визначення змісту та технологій процесу соціальної адаптації безпритульних і бездоглядних дітей і підлітків, до яких входять наслідування, взірець, вивчення, повчання, виховання, переконання, керівництво, і які мають бути зорієнтованими на засвоєння базових соціальних норм у сімейному, освітньому, громадянському середовищах у взаємодії з державними і недержавними установами та формуванням їх ставлення до себе як до суб’єкта і об’єкта соціальних відносин;

Практичне значення одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних та методичних підходів до проблематики соціальної адаптації безпритульних і бездоглядних дітей та підлітків. Емпіричні дослідження є корисними для фахівців у галузі соціальної роботи, соціальної та корекційної педагогіки, соціальної психології, які вирішують питання соціалізації безпритульних і бездоглядних дітей та підлітків.

Апробація результатів роботи. Основні результати роботи виголошувалися на IV Міжнародній Інтернет-конференції “Соціальні та інженерні технології: актуальні проблеми теорії і практики” (Мелітополь, 2012). Основні положення роботи викладені в науковій публікації (статті) у збірці доповідей на цій конференції.