Висновки

Негаразди трансформації нашого суспільства породжують низку негативних явищ, до яких належить формування умов для появи й поступового збільшення кількості безпритульних та бездоглядних дітей та підлітків. Зрозуміло, що виправлення цієї ситуації потребує спільних зусиль держави й громадськості, працівників правоохоронних органів та соціальних працівників. Одним з перспективних напрямів цієї діяльності є технологічно обґрунтована соціально-психологічна та педагогічна робота з такими дітьми та підлітками, частина яких вже побувала у місцях позбавлення волі, або у спеціалізованих закладах, а також неодноразово зверталася до бродяжіння.

Соціально-психологічна робота з такими особами спрямована на полегшення їх повсякденної кризи, в якій вони опинилися, а також на сприяння у вирішенні їх проблем або, принаймні, у нейтралізації негативних чинників, що перешкоджають адаптації цієї категорії майбутніх громадян нашого суспільства.

Перегляд системи базових цінностей духовного життя, різке розшарування суспільства, низький життєвий рівень більшості населення, соціальні і етнічні конфлікти, відсутність ефективної допомоги і підтримки громадян, кризові ситуації - ускладнюють процес адаптації таких дітей та підлітків.

Найкращим результатом соціально-психологічної та педагогічної роботи стане людина, яка уміє самостійно будувати своє життя і вирішувати виникаючі проблеми, тобто успішно адаптована в суспільстві.

Вирішити це наукове й, одночасно, практичне завдання була покликана дійсна магістерська робота, у якій вирішені наступні завдання.

1. Проаналізовані та систематизовані теоретико-методологічні підходи до розуміння соціальної адаптації, уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження процесу соціалізації дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття.

2. Визначено зміст, структуру, механізми виникнення девіацій у процесі соціалізації безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків. Криза інститутів сім’ї, освіти не могли не вплинути на швидку появу у, на перший погляд, благополучному суспільстві так званих дітей вулиці, кількість яких перевищує (тільки за офіційними оцінками) 150 тисяч осіб.

3. Виявлені причини ускладненого процесу адаптації дітей та підлітків без певного місця проживання і зайняття до суспільного життя, які окрім суто соціальних, включають до себе причини соціально-психологічного характеру. Адже процес соціальної адаптації розпочинається з усвідомлення особою (соціальною групою) тієї обставини, що її колишня поведінка не сприяє досягненню успіху і необхідно змінювати модель поведінки з урахуванням вимог нового соціального середовища. Зміна поведінкових зразків вимагає активної позиції самої особи. Саме тому, розглядаючи поняття «Соціальна адаптація», його слід трактувати, передусім, як процес пристосування особи або соціальної групи до нового середовища життєдіяльності шляхом активного пізнання і діяльності під керівництвом спеціаліста з соціальної роботи.

4. Визначено рівні соціально-інтеграційного потенціалу сім’ї, освітніх та правоохоронних спеціалізованих закладів у цьому процесі. Доведено, що саме сім’я відіграє роль своєрідного детонатора, який спонукає дитину або підлітка до втечі з дому, до скоєння правопорушень тощо. Зміни, які відбуваються у сучасному інституті освіти, також не сприяють поліпшенню соціальної адаптації й соціалізації дітей та підлітків з груп ризику. Процеси переходу на забюрократизовані методи й форми навчання, коли виховні моменти опиняються за бортом, часто стимулюють бажання дітей та підлітків кинути школу й більше до неї не повертатися. У роботі наведені пропозиції щодо підвищення соціально-інтеграційного потенціалу сім’ї, освітніх та правоохоронних спеціалізованих закладів.

5. На матеріалах досліджень харківських та одеських науковців, а також власних дослідницьких розвідок проаналізовано специфіку соціальної адаптації, громадянської соціалізації та самовизначення таких дітей та підлітків порівняно зі «благополучними» ровесниками. Доведено, що деякі хибні звички, які суперечать нормальній соціальній адаптації, сформувалися у них досить стійко, а спроби пояснити їм шкідливість паління, алкоголю, «легких наркотиків» зустрічають прямий або латентний спротив.

6. Проаналізовані соціально-психологічні та педагогічні технології соціальної адаптації (реадаптації) безпритульних й бездоглядних дітей та підлітків та обґрунтовані принципи узагальненої технології засвоєння ними соціальних норм. Так, доведено, що тільки комплексне використання психоконсультування, психокорекції, психотерапії, корегуючої педагогіки може дати позитивний результат.

7. Визначені шляхи оптимізації процесу соціалізації й соціальної адаптації безпритульних та бездоглядних дітей і підлітків в кожній з визначених сфер і напрямів. Адаптація «дітей вулиці» - складний і багатогранний процес. Він охоплює комплекс питань їх моральної, психологічної, практичної підготовки до життя в суспільстві, освоєння ними нових соціальних ролей, постанови корисних контактів, усунення або нейтралізації негативних чинників, що перешкоджають поверненню цієї категорії громадян в русло чесного існування, що узгоджується із законом. А також активного управління цим процесом з боку державних і громадських організацій.