Вироблення стратегії. Стратегічний план. Альтернативи

Після того як визначені місія і цілі, настає етап аналізу і вибору стратегії. Стратегія - це конкретний довгостроковий план досягнення конкретної довгострокової мети. А вироблення стратегії - це знаходження мети і складання довгострокового плану. Стратегію в загальному вигляді можна охарактеризувати як довгострокову задачу, що стосується поведінки в середовищі, вирішення якої повинно привести організацію до досягнення поставлених перед нею цілей.

Визначення стратегії для організації принципово залежить від конкретної ситуації, в якій вона знаходиться. Однак існують деякі загальні підходи до формулювання стратегії і деякі загальні рамки, в які вписуються стратегії.

Стратегічний план, з одного боку, зорієнтований на віддалену перспективу, а з іншого боку – повинний бути досить гнучким, щоб при необхідності можна було внести в нього зміни. Практично це програма діяльності підприємства протягом тривалого часу; її необхідно пристосовувати до постійно мінливої ділової і соціальної обстановки.

Коли підприємство стикається з певними проблемами (не досягнуто стратегічну мету; знижується обсяг продажів або прибуток) виникає необхідність певних стратегічних змін. Тому для кардинального покращення результатів діяльності слід іноді виходити за рамки бізнесу, шукати принципово нові напрями його зростання.

Стратегії зростання – це стратегії, спрямовані на збільшення масштабів діяльності, а саме збільшення обсягів збуту, розширення географічної представленості, товарного набору.

В ситуації, коли певні проблеми не можуть бути вирішені на нижчих рівнях управління (тобто в рамках сфери відповідальності малого і середнього циклу управління маркетинговою діяльністю) керівництво підприємства має здійснити вірний вибір.

Підходи до формування стратегії. Загальні принципи формування стратегій

підходи до формулювання стратегій підприємства:

а) класичний підхід. Базується він на раціональності та аналізі, а розроблені стратегії орієнтують на досягнення прибутку, спираючись на чітке довгострокове планування розподілу і використання ресурсів. б) еволюційний підхід. Він також націлює на прибутковість, ефективність виробництва передусім за рахунок власних можливостей і ресурсів, що повинно забезпечувати виживання підприємства у конкурентному середовищі, пристосування до несприятливих ринкових умов.

в) процесний підхід. За цим підходом слід розробляти не класичні раціональні стратегії, а більш гнучкі, адаптивні, які передбачають можливості реструктурування системи цілей, зміну орієнтирів;

г) системний підхід. Зовнішнє середовище розглядається при цьому значно ширше, у контексті виробничих, соціальних, політичних, економічних, культурних відносин, що суттєво ускладнює окреслення стратегічних шляхів розвитку, вимагає застосування математичних методів. Найголовнішим для системного підходу є сумнів щодо універсальності одиничних моделей типових стратегій.

Основними етапами процесу формування стратегічних цілей є:

1) програмування, тобто встановлення загальних принципів співробітництва центральних та

регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування країни на базі аналізу регіональ-них проблем і можливостей, а також зважаючи на місцеві пріоритети й пріоритети країни.

2) ідентифікація, тобто аналіз пріоритетів, програм, проблем, потреб та інтересів політичних

партій, що пройшли до відповідної ради, а також визначення і відбір ідей стосовно їх програм. Із

метою полегшення ідентифікації, відбору чи вивчення конкретних ідей, а також для визначення

подальших досліджень, які можуть знадобитися для формулювання програм, можуть бути проведені додаткові секторальні, тематичні й початкові або “попередні” техніко-економічні обґрунтування];

3) оціночна перевірка. Ключовими питаннями на цьому етапі є актуальність для вирішення

проблем і здійсненність заходів. Підготовка детальних графіків робіт для досягнення стратегічних

цілей, визначення індикаторів очікуваних результатів і впливу, а також графіки виконання робіт і

використання бюджетних ресурсів.

4) виконання, тобто досягнення стратегічних цілей а також загальної мети Стратегії використовуються узгоджені

ресурси. Для цього зазвичай укладаються контракти на проведення досліджень, надання субвенцій, дотацій, технічної допомоги, виконання робіт або постачання.

5) моніторинг та оцінка, тобто систематичне й об’єктивне оцінювання програми (або проекту),

що виконується, його схеми, процесу виконання й результатів. Мета полягає у визначенні

актуальності й ступеня досягнення цілей, ефективності розробки, результативності, впливу й

життєздатності.