- •3.3 Стратегія підприємства
- •Поняття економічної системи, її особливості. Поняття виробничої системи і її ресурсів.
- •Поняття «стратегії», особливості підходів до визначення стратегії. Групи шкіл стратегій, їх особливості.
- •Місія і цілі організації.
- •Середовище діяльності організації . Ієрархічна модель характеристики середовища. Зовнішнє середовище.
- •Зміст аналізу зовнішнього середовища. Способи збору інформації.
- •Мікросередовище, його структура і вплив на організацію.
- •Галузь і методи її стратегічної оцінки. Рушійні сили галузі.
- •Кфу, типові чинники. Оцінка привабливості і перспектив розвитку галузі по Харрісону і Томпсону.
- •Конкурентоспроможність підприємства, особливості конкурентних сил. Оцінка конкурентних сил Портером. Національний ромб Портеру.
- •Характеристики конкурентних стратегій
- •Складові внутрішнього середовища організації. Оцінка стратегічних характеристик внутрішніх показників підприємства ( потенціалу підприємства).
- •Аналіз конкурентоспроможності підприємства з використанням матриці McKinsey. Переваги і вади матриці.
- •Матричні методи аналізу внутрішнього і зовнішнього оточення організації( swot, space, bcg)
- •Вироблення стратегії. Стратегічний план. Альтернативи
- •Підходи до формування стратегії. Загальні принципи формування стратегій
- •Класифікація стратегій.
- •Поняття стратегічного набору підприємства, його структура і відмінність від стратегічного портфеля підприємства.
- •Фрагментовані галузі. Особливість конкуренції в даних галузях і властиві їм стратегії
- •Стратегії для організацій, що розвиваються.
- •Проблеми слабкого бізнесу. Стратегічні підходи
- •Маркетингові стратегії для малих, середніх і крупних організацій.
- •Поняття процесу реструктуризації при виборі підтримуючих стратегій. Бізнес-процес і його удосконалення, перебудова, реінженірінг
- •Класифікація стратегій реструктуризації.
- •Формування стратегії реструктуризації. Стратегічний набір реструктуризації.
- •Фактори, що впливають на стратегії на міжнародних ринках
- •Варіанти стратегічного підходу для міжнародних стратегій
- •Досягнення конкурентної переваги на міжнародних ринках. Розміщення і координація.
- •Стратегічні союзи, стратегічні наміри, джерела прибутку.
Класифікація стратегій.
Складну і багатоманітну сукупність стратегій класифікують за такими ознаками:
а) за напрямом розвитку підприємства — стратегії зростання, обмеженого зростання, скорочення тощо. їх називають базовими стратегічними альтернативами;
б) за рівнем управління — корпоративна (портфельна), ділова (бізнес-стратегія), функціональна (деталізує, підтримує корпоративну і ділову), операційна (забезпечує досягнення стратегічної мети) стратегії. Всі вони утворюють «піраміду» взаємопов’язаних стратегій (А.-А. Томпсон, А.-Дж. Стрікленд);
в) за напрямами діяльності — товарна (визначає перспективний асортимент товару, обсяг його виробництва і реалізації, розроблення нових товарів, технологій) і ринкова (обумовлює ринкову поведінку, організацію збуту тощо) стратегії;
г) за досягненням конкурентних переваг — стратегії фокусування, диверсифікації, економії на витратах, диференціації (М.-Е. Портер);
ґ) за позицією в галузі, ринковому сегменті — конкурентні стратегії (стратеги лідера, послідовника, претендента на лідерство і новачка;
д) за багатоаспектністю стратегій. За такого підходу основною класифікаційною ознакою вважають ефективність стратегій підприємства.
е) за використанням множини класифікаційних ознак (суб’єктивно поєднують ключові ознаки різних класифікацій). Унаслідок цього стратегія може бути витлумачена як функціональна (наприклад, збутова), товарна, сфокусована на сегмент ринку, обмеженого зростання і стратегія новачка, що «нападає швидко і зненацька».
Поняття стратегічного набору підприємства, його структура і відмінність від стратегічного портфеля підприємства.
Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі.
Вимоги до стратегічного набору:
орієнтація на досягнення реальних взаємопов’язаних цілей;
ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій;
ієрархічний характер, оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючі стратегії (ресурсні та функціональні) для кожного зі скалярних ланцюгів;
надійність, що передбачає його всебічну обґрунтованість, зваженість;
відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв’язку;
гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах у пріоритетах і змісті, а також, у разі потреби, переході на резервні стратегії;
баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними, резервними.
Стратегія передбачає розробку обґрунтованих заходів і планів досягнення поставленої мети, у яких враховані науково-технічний потенціал фірми та її виробничо-збутові можливості.
При розробці стратегічних позицій підприємства користуються певними показниками, як якісними, так і кількісними. Якісні показники на практиці називаються орієнтирами, кількісні — завданнями. Орієнтир — це більш віддалена мета, якої підприємство прагне досягти шляхом розробки стратегії.
Визначення мети — це більш конкретний рівень прийняття рішень, що вимагає розробки відповідних стратегічних завдань. Стратегія, розроблена для досягнення однієї мети, може бути непридатна для досягнення іншої мети.