22. 2. Трагедія зображення любові у ф. Шіллера («Підступність і кохання», «Розбійники»).

Драми Шиллера, написані в штюрмерський період творчості, — «Розбійники» (1781), «Змова Фієско в Генуї» (1783), «Підступність і кохання» (1784), «Дон Карлос» (1785) — стали своєрідним підведенням підсумків розвитку німецької драматургії другої половини XVIII ст. Провідні мотиви цих творів: неприйняття цивілізації, сумнів у доцільності прогресу, критика офіційної церкви, дидактична форма висловлення основної художньої ідеї, симпатії до третього соціального стану. Драматургія Шиллера не лише гідно завершувала попередні здобутки німецької сцени, але й виявила яскраві риси ідейних та художніх новаторських пошуків. Так, уже перша драма Шиллера «Розбійники» виносила на німецьку сцену мотиви тираноборства, розроблені на матеріалі сучасності, а не далекого історичного минулого, як було до Шиллера, а його п'єса «Підступність і кохання» вперше в німецькій драматургії порушувала тему кохання представників різних суспільних прошарків і увійшла в історію літератури як перша «міщанська трагедія», яка доводила, що трагічні колізії можливі не лише в житті вельмож та аристократів, але й у долі звичайної простої людини — міщанина за походженням. Фердинанд полюбив дочку простого музиканта. Любові Фердинанда і Луїзи доводиться долати ворожнечу двох непримиренних станів, до яких вони належать. І ця ворожнеча так глибока, що нею до певної міри порушені й серця обох люблячих, передусім серце Луїзи, більш болісно переживає горе нерівності. Але, при всій своїй любові до Фердинанда, Луїза не може в собі заглушити страх дівчини з народу перед "сильними світу цього", перед батьком Фердинанда, а тому не здатна сміливо кинутися в боротьбу з існуючим порядком - в боротьбу, бути може, що загрожує загибеллю її рідним. Ревнощі Фердинанда призвели його до вбивства невинної Луїзи, а потім і до самогубства. Тим самим загибель цих люблячих (на відміну від загибелі Ромео і Джульєтти ") - не результат зіткнення їх згідно б'ються сердець із зовнішнім світом. Навпаки, вона підготовлена ​​зсередини, бо Фердинанд і Луїза, незважаючи на всю їхню готовність порвати зі своїм середовищем, з становими забобонами, самі порушені розтліваючим впливом суспільства: соціальні перегородки не до кінця ними зруйновані і у власних душах. При виняткової гостроти й підкресленою тенденційності політичних протиріч, відображених у трагедії, «Підступність і любов» відрізняється глибиною розкриття психології героїв, ускладненою деталізацією, діалектикою відносин особистого й суспільного.

22. 3. Придворна комедія «Собака на сіні» Лопе де Веги та її екранізація.

Особливе місце у творчості Лопе де Веги займають комедії. Одна із кращих серед них – «придворна комедія» «Собака на сіні» (ок. 1604). У комедіях такого типу, як правило, показувалося життя аристократії, близької до двору.

Діана, графиня де Бельфор, пізно ввечері увійшовши до залу свого неаполітанського палацу, застає там двох закутаних у плащі чоловіків, які при її появі поспішно ховаються. Після суворого допиту, графині вдається з'ясувати, що таємничий відвідувач — її секретар Теодоро, закоханий в камеристку Марселу і приходив до неї на побачення. Дізнавшись, що Марсела і Теодоро не проти одружитися, Діана пропонує допомогти молодим людям. Однак, залишившись один, Діана змушена зізнатися самій собі, що Теодоро небайдужий їй.

Тим часом Теодоро і його вірний слуга Трістан обговорюють події минулої ночі. роздратовано наказує камеристці побути під замком, щоб не подавати поганого прикладу іншим служниць. Залишившись наодинці з Теодоро, Діана питає свого секретаря, дійсно чи він має намір одружитися, і, почувши, що головне для нього — догоджати бажанням графині і, що він цілком міг би обійтися без Марсель, чітко дає зрозуміти Теодоро, що вона його любить і що лише станові забобони заважають з'єднанню їхніх доль.

Тим часом граф Федеріко і маркіз Рікардо, добиваються її прихильності. Роздратована шанобливістю свого секретаря, Діана наказує оголосити, що виходить заміж за маркіза Рікардо. Теодоро, почувши про це, тут же робить спробу помиритися з Марселою. Але образа дівчини занадто велика, втручання Трістана, слуги і повіреного Теодоро, допомагає подолати цю перешкоду — молоді люди миряться. Теодоро вирішує виїхати до Іспанії, щоб врятувати своє життя і вдалині вилікуватися від любові до Діани. Вихід з положення знаходить Трістан: дізнавшись, що в одного зі знатних людей міста, графа Лудовіко, двадцять років тому пропав син на ім'я Теодоро, спритний слуга вирішує видати свого хазяїна за зниклого сина графа Лудовіко. Переодягнувшись греком, він проникає під виглядом купця до дому графа;— щастю похилого Лудовіко немає меж. Марсела отримує гарне придане, її видають за Фабьо. Не залишається забутим і Трістан: Діана обіцяє йому свою дружбу і заступництво, якщо він збереже таємницю піднесення Теодоро, сама ж вона більше ніколи не буде собакою на сіні.

Екранізації: Собака на сіні — радянський фільм Яна Фріда, 1977 року. Собака на сіні — іспанський фільм Пілар Міро, 1996 року.

БІЛЕТ №23