70.Матеріалізм, його історичні типи

У межах свого основного питання філософія виділяє дві взає­мопов'язані між собою сторони.

Перша сторона: шо саме - матерія чи свідомість, дух є пер­винним, має самобуття і що є вторинним, залежним у своєму бутті? Цю сторону називають онтологічного.

Друга сторона: чи може людина пізнавати світ, зокрема його сутність, чи існують якісь нездоланні перепони на цьому шля­ху? Цю проблему називають гносеологічною.

Залежно від розв'язання першої сторони виділяються філо­софські напрями — матеріалізм І Ідеалізм.

ТІ, хто за первинне вважав природу, приєднались до різних шкіл матеріалізму. Останній у своєму розвитку пройшов три основні історичні форми, які обумовлені як соціальними, так і гносеологічними причинами:

1. Наївний матеріалізм стародавнього світу (рабовласниць­кий лад), нерідко поєднаний з такою ж наївною (стихійною) Діалектикою.

2. Метафізичний матеріалізм філософії Нового часу (в ос­новному ХУИ-ХУШ ст.).

З.Діалектичний матеріалізм (ХІХ-ХХ1 ст.), в якому мате­ріалізм і діалектика органічно поєднані.

Матеріалізм у розв'язанні основного питання філософії виходить з того, що природа, буття, матерія є первинним, а свідомість, мислення, дух - вторинним. Згідно з матеріалізмом світ існує сам по собі, ніким не створюваний і не знищуваний, закономірно змінюється, розвивається, виходячи зі своїх власних причин”. Світ і знання тотожні –матеріалісти. Матеріалізм історично і по суті пов'язаний знаукою, оскіль­ки прагне осягнути світ таким, яким він є, без будь-яких сто­ронніх доповнень. Всі послідовні матеріалісти визнавали и визнають пізна­ваність світу.

Ідеалізм, його істоичні типи.

У межах свого основного питання філософія виділяє дві взає­мопов'язані між собою сторони.

Перша сторона: шо саме - матерія чи свідомість, дух є пер­винним, має самобуття і що є вторинним, залежним у своєму бутті? Цю сторону називають онтологічного.

Друга сторона: чи може людина пізнавати світ, зокрема його сутність, чи існують якісь нездоланні перепони на цьому шля­ху? Цю проблему називають гносеологічною.

Залежно від розв'язання першої сторони виділяються філо­софські напрями — матеріалізм І Ідеалізм.

Ідеалізм має дві основі форми: об 'єктивний і суб 'єктиєний.

Об'єктивний ідеалізм — це вчення про первинність якогось позалюдського духовного начала (думка, воля, «світовий ро­зум», «абсолютна ідея»), яке начебто має самобуття, субстан­ціональність.

Суб'єктивний Ідеалізм визнає єдино існуючою свідомість суб'єкта, «Я», і заперечує об'єктивне існування матеріального світу. Речі, явища розглядаються ним як комплекси відчуттів, уявлень, ідей суб'єкта.

Усі форми Ідеалізму об'єднує визнання первинності духов­ного начала.

Ідеалізм, переплітається з релігією, оскільки їх поєднує вчення про первинність духу стосовно матерії, при­роди, заперечення самобуття матеріального світу. Не будучи тотожним релігії, філософський ідеалізм все ж немовби є їїтео-ретичним підґрунтям.

„Об'єктивний ідеалізм розглядає матеріальний світ як продукт діяльності об'єктивного духу (розуму, ідеї), як „інобуття духу”. Ідеалізм у розв'язанні основного питання філософії намагається довести, що дух, свідомість, природа, матеріальне є вторинним” Світ і знання не тотожні –ідеалісти

Для об'єктивних ідеалістів пізнання світу є пізнанням людиною в речах І явищах якоїсь надприродної ідеї («духу», «розуму»), яка втілена в них. Та й сама людина зі своїм людським розу­мом розглядається ними як втілення цього ж духовного на­чала. Для суб'єктивних ідеалістів пізнання — це відображення суб'єктом своєї власної свідомості, встановлення зв'язків між елементами її змісту.