62 .Неопозитивізм про предмет і завдання філософії.

3 етапи в еволюції позитивізму: 1.Позитивізм ( 30-70рр, 19с) - Огюст Конт, Дж.Ст.Миль, Спенсер 2. Махізм (Емпіріокритицизм) (кінець 19с) - Мах, Авенариус. 3. Неопозитивізм (із сер 20х рр20с.) - Шлік, Карнап, Нейтрат, Вітгенштейн, Б.Рассел.

Виганяли з ф. метафізику. Філ має право на існ. не як мислення про світ, а як “логічний аналіз мови.” Позитивісти вважали основним пит. Філ. а також ін корінні пит. філ нерозв'язними через слабість люд. розуму, махісти - що осн. питання ф. знімається й вирішується вченням про нейтр. элементи, Нп.- заявляють, що і осн питання ф. і взагалі пробл, що вважалися раніше фл, - це мнимі проблеми, їх потрібно відкинути як позбавлених наукового змісту. Етапи Нп: 1.«логічний позитивізм»- «очищення» мови науки від понять і термінів, які не мають наукового смислу, поняття «сутність» розумілося як «метафізичне». Цінність наукових концепцій полягає нібито не втому, що вони адекватно відображають об'єктивну реальність, а в їх здатності робити прогнози, які б підтверджувалися досвідом. Є процедура верифікації-перевірки наукових положень через їх зіставлення з фактами, які піддаються спостереженню. Якщо таке зіставлення неможливе, то з верифікованого положення робляться логічні висновки аж поки не будуть одержані ті, які можна перевірити в такий спосіб. Усі можливі положення поділ. на:1) безглуздії; 2) осмислені, але неспівставні з чуттєвим досвідом-«метафізичні» («існує Бог», «душа безсмертна»), які теж не можуть бути верифіковані; 3) висловлювання, які можна, верифікувати. Таке розум. верифікації грунтувалося на припущенні, ніби науково-теоретич. положення можуть бути зведені до емпіричних, доступних для спостереження фактів. Проте жоден заг. закон науки такому зведенню на піддаються=К.Поппер протиставив процедурі верифікації принцип фальсифікаціонізму: для розвитку теорії треба намагатися її фальсифікувати-шукати факти, здатні її спростувати. Поппер став одним із засновників і представників «критичного раціоналізму». 2.Семантичний аналіз- це процед. встан. значення висловлювань. 3.лінгвістичний аналіз, засновник Л.Вітгенштейн. Предмет дослідження-не наукова, а повсякденна мова, завдання «очищення» мови від таких слів і виразів, які, маючи «метафізичний» зміст і призводять до перекрученого сприйняття явищ. Досить усунути деякі вирази, щоб зникли самі явища, які ними позначаються, і проблеми, що викликають суперечки. Нп займався аналізом «готового» знання (такого, що вже склалося) і робив своїм предметом мовний вираз цього знання, то в концепціях, які прийшли йому на зміну, ставляться питання: як розвивається наука? Які чинники впливають на цей розвиток? На зміну Нп іде прогматизм: «Істиними є ті поняття, які приносять користь».

Герменевтика (грец. пояснюю, інтерпретує)- термін, форм. якого сягає стародав. тлумачень текстів Біблії. Спочатку філ. герм. розглядалась як мистецво тлумачення текстів та ін. проявів думки. Формування філ. герм. відбув. як наслідок дослідження тлумачення у 2 аспектах: 1) багатозначності знаків; 2)співвідношення тексту і буття. Гадамер- заперечення психологізму, мова як комунікація є буттєвим простором зв’язку між текстом та читачем і є основою розуміння. У праці «Істина і метод. Основи філ. герм.» показує читання як ланку злиття між текстом і читачем. Досвід світу має історичний хар. старий досвід не просто усувається новим чи повторюється, він визначає спосіб засвоєння нового й також зазнає змін під його впливом. У цьому плані Гадамер обмірковує значення упереджень для розуміння. Істина скінченна, а ми завжди упереджені. Засвоєння нового смислу дожволяє не лише усвідомити умови його розуміння, а й висвілити власні упередження, тобто краще зрозуміти себе. Незалежність від б.-я. упереджень є, на думку Гадамера, теж упередженням, до того ж хибним. Апель аналізує комунікацію, повертаючись до метафізич. поняття буття. Рікьор- викор. семіотичний аналіз і намагається інтегрувати різні методи інерпретації.