- •Періодизація, історіографія, джерела історії України
- •Горбачов і перебудова
- •Розпад срср.
- •Українські землі під владою Польщі та Литви (кінець XIV — перша половина хуп ст.)
- •Соціальний розвиток українських земель
- •Правове становище міського населення залежало від категорії міста (королівське, приватновласницьке, самоврядне, церковне), майнового стану і роду занять міщанина.
- •Битва за визволення України, рух Опору
- •Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»
- •Причини та характер визвольної війни
- •Повстання
- •Причини появи козацтва
- •Заснування Запорізької Січі
- •Гадяцький договір 1658 р.
- •Гетьманство Івана Мазепи
- •Гетьманування п. Дорошенка. Боротьба за возз'єднання українських земель
- •Декабристський рух в Україні
- •Державна символіка України та її історичне походження
- •19 Лютого 1992 р. Верховна Рада України визнала тризуб малим Державним гербом. Ескіз Великого герба розроблено, однак ще не затверджено.
- •Дисидентський рух і урср
- •Перші особи держави. Олег і Ігор
- •2. Перша жінка-правитель Київської Русі
- •3. Полководець, воєначальник
- •Західноукраїнські землі в 1921—1939 pp.
- •Злука унр і зунр, її історичне значення
- •Зовнішня політика незалежної України її міжнародні зв'язки
- •Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.)
- •Кирило-Мефодіївське товариство — перша політична організація.
- •Колективізація українського села: методи її здійснення, соціальні та демографічні наслідки
- •Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки для України.
- •Масові репресії
- •Наслідки другої світової війни для України.
- •Монгольська навала на Русь
- •2.2. Вторгнення 1238-1239
- •Національна революція середини 17 століття
- •Нова економічна політика 1921 - 1929 рр..
- •2. Внутрішнє становище країни.
- •3.Новая економічна політика.
- •Обмеження російським самодержавством автономії України в першій половині XVIII ст.
- •Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
- •Події на Лівобережжі та Правобережжі в 1660-1670 рр. Гетьман п. Дорошенко
- •Політика "воєнного комунізму"
- •Політика «українізації» у 20-х роках
- •Початок Другої світової війни. Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 pp.
- •Початок німецько-радянської війни. Організація оборони країни
- •Початок Української революції, утворення Центральної Ради
- •Правобережна Україна під владою Польщі
- •Причини феодальної роздробленості.
- •Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 pp.)
- •Створення та діяльність оун
- •Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки
- •Столипінська аграрна реформа передбачала:
- •2. Шашкевич Маркіян – один із засновників "Руської трійці"
- •Україна – фундатор оон. (Ua)
- •Україна в період перебудови (1985—1991 pp.). Перебудова
- •Формування багатопартійності в Україні
- •Україна в умовах десталінізації (1956—1964 pp.)
- •IX Всеукраїнський з'їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції усрр, законодавчо закріпивши входження республіки до складу срср.
- •Україна у роки Першої світової війни
- •Українська держава гетьмана Павла Скоропадського
- •Українські землі за часів енеоліту. Трипільська культура
- •Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій (кін. Хvііі — і пол. Хіх ст.)
- •Українсько-російський договір 1654 р.
- •18 (8) Січня 1654 р. На старшинській раді прийняли ухвали по полудню провести в Переяславі загальну козацьку раду.
- •І Універсал оголошено на другому Всеукраїнському Військовому з'їзді;
- •Київська держава за Ярославичів
- •Утворення зунр та її діяльність
- •Формування української козацької держави (Війська Запорозького) в 1648—1657 рр.
- •1649 Р. Б. Хмельницький разом зі старшиною розпочав організацію фінансової системи, оподаткування населення. Забезпечувалася охорона торгівлі, створювалися суди.
- •Утворення реєстрового козацтва
- •Хрущовська "відлига"
- •Економічні реформи
- •Четвертий Універсал Центральної Ради
- •Реформи в Російській імперії Олександром іі
- •1856 Року цар Олександер II офіційно заявив представникам дворянства, що кріпацтво має бути скасовано, і що ліпше зробити це “зверху, ніж дочекатися, коли воно почне скасовуватися знизу”.
- •Суспільно-політичне життя в Україні другої половини хіх ст.
- •Причини та початок української національної революції середини XVII століття
Київська держава за Ярославичів
Правонаступницею Київської Русі стала Галицько-Волинська держава, що існувала в 1199-1340 pp. Саме до неї відійшла київська спадщина: русько-полянське населення, територія, внутрішні проблеми й основні напрямки зовнішньої політики. До того ж, саме ця територія в кінці XII ст. дістає назву «Україна», саме тут формується українська народність.
Галицька Земля відділилась від Києва після смерті Ярослава Мудрого. Тут утвердилася династія Ростиславичів, які правили близько 150 років. Особливістю Галичини було економічно сильне і політично впливове боярство. Причин цьому було кілька: 1) галицькі бояри походили з місцевої земельної аристократії, а не з князівських дружинників, яким давали землю за службу; 2) вони багатіли на торгівлі сіллю, запаси якої були у Прикарпатті; 3) як урядники князів, бояри збирали значне мито з купців, які проїздили Галичину - тут знаходилося перехрестя торгових шляхів; 4) найбагатші бояри могли наймати власні дружини; 5) віддаленість від Києва спонукала бояр у боротьбі з князями звертатися за допомогою до Польщі та Угорщини. Вони вели власну зовнішню політику.
Галицька Земля складалася з трьох князівств: Перемишльського, Теребовлянського і Звенигородського. У 1144 р. звенигородський князь Володимирко об'єднав їх в одне, столицею якого зробив місто Галич на Дністрі.
Як окреме князівство, Галицька Земля досягла розквіту за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 pp.), сина Володимирка. Своє прізвище («вісім розумів») Ярослав отримав через тонкий розум, освіченість, знання іноземних мов. Автор «Слова о полку Ігоревім» так характеризував його державну могутність: «Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі. Підперши гори угорські своїми залізними полками. Заступивши королеві дорогу, захопивши ворота на Дунаї. Через гори каміння кидаючи, суд по Дунаю радячи».
Проте бояри і дрібні князі прагнули самостійно правити своїми землями, не коритися волі Осмомисла, навіть втручались у його особисте життя. Ярослав Осмомисл розширив кордони князівства далеко на південь - до гирла Дунаю і Чорного моря. Він підтримував зв'язки зі Священною Римською імперією, Візантією, Польщею, Угорщиною, з багатьма руськими князями. Його дружиною була донька суздальського князя Юрія Довгорукого, а доньку Єфросинію видав за новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича, героя «Слова» (згадайте «Плач Ярославни»). Князь був учасником переможного походу проти половців у 1183 р.
Осмомисл збудував багато фортець, засновував, укріплював і розширював міста, сприяв розвитку торгівлі, ремесла, культури, освіти. Помираючи, князь заповів роздати своє добро простим людям. Європейці називали його державу королівством.
Його сину Володимиру довелося вести кількарічну війну з боярами, щоб утвердитися на батьківському престолі. У 1199 р. він помер, не залишивши спадкоємців. Династія Ростиславичів припинилася.
У 30-ті pp. XII ст., коли Київська Русь остаточно розпалася, у Волинськомукнязівстві з центром у Володимирі утвердилася династія Мономаховичів. Її онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславович.
Бояри Волинської землі залежали від свого князя, бо отримували маєтності за службу йому. Тому вони були більш віддані сеньйору, завжди його підтримували, корилися. Саме волинські князі об'єднали Галичину і Волинь в одну державу.
Скориставшись смертю в Галичині останнього Ростиславича, волинський князь, онук Ізяслава Роман Мстиславович у 1199 р. захопив Галич і об’єднав обидва князівства в одну Галицько-Волинську державу з центром у Галичі. Цього вимагала небезпека загарбання, що насувалася із заходу – від Угорщини та Польщі.
Роман Мстиславович (1199-1205) був могутнім українським князем і видатним політичним діячем того часу. Його батьком був волинський князь Мстислав Ізяславович, матір'ю - польська княжна Агнеса. Його брати князювали в Червені, Белзі та Берестті. 3 дитинства Роман жив у родичів в Польщі. Змужнівши, став княжити в Новгороді Великому, а після смерті батька – у Володимирі-Волинському. Приєднавши Галичину, Роман зіткнувся з місцевою боярською опозицією. Князь повів рішучу боротьбу з непокірним боярством, спираючись на допомогу селян і міщан. Одних вдалося упокорити, других вигнати з держави, а третіх і на горло скарати. «He погнітивши бджіл, не їстимеш меду», - любив повторювати князь. Або: «Не буде пахнутикоріння, якщо його не потовчеш». Всі розуміли гіркий сарказм Романа. Але народ його любив. Ще й нині у Карпатах співають веснянки (гагілки), в яких добрі згадки і про князя Романа.
Хоч правив РоманМстиславович лише шість років, він зміг зміцнити позиції центральної влади. Літописець називає його «самодержцем всієї Русі» і «царем на Русі». Цьому сприяла і зовнішня політика князя.
Роман Мстиславович воював з Литвою, а полонених примушував працювати на своїх землях. Про нього навіть склали приказку: «Романе, Романе! Погано живеш - Литвою ореш». Говорили: «Литва така бідна, що платить данину віниками». Роман втручався у справи Київського князівства, половці лякали його іменем дітей. Князь двічі громив половецькі орди і визволяв полонених.
Літописець писав, що «кидався він на половецьких поганців, мов лев, сердитий був, як рись, нищив їх, як крокодил, землю їхню облітав, як орел, хоробрий був, як тур, наслідував предка свого Мономаха». Вплив Романа відчувався у політичних колах Священної Римської імперії, Угорщини, Польщі. Його посли бували навіть у Візантії. Пізніший переказ стверджує, що підлещуючись до військової слави князя, папський посланець запропонував Роману коронуватися королем, а взамін покатоличити Русь. Та Роман заявив, що спирається не на волю папи, a на свій меч, і рішуче відкинув цю пропозицію.
У 1201 р. Роман Мстиславович зайняв Київ, а в 1203 р. остаточно приєднав його до своїх володінь. Кияни самі відкрили йому Подільські ворота. Чернігівські князі присягнули на вірність Роману. Отже, у його державу ввійшла більшість українських князівств. Але це об'єднання не стало тривким.
Влітку 1205 р. Роман здійснив похід на Польщу. Переправляючись через Віслу під містечком Завихостом, загін потрапив у засідку до поляків. Під час бою князь загинув. Держава Романа поринула у сорокарічну міжусобну війну.