- •Періодизація, історіографія, джерела історії України
- •Горбачов і перебудова
- •Розпад срср.
- •Українські землі під владою Польщі та Литви (кінець XIV — перша половина хуп ст.)
- •Соціальний розвиток українських земель
- •Правове становище міського населення залежало від категорії міста (королівське, приватновласницьке, самоврядне, церковне), майнового стану і роду занять міщанина.
- •Битва за визволення України, рух Опору
- •Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»
- •Причини та характер визвольної війни
- •Повстання
- •Причини появи козацтва
- •Заснування Запорізької Січі
- •Гадяцький договір 1658 р.
- •Гетьманство Івана Мазепи
- •Гетьманування п. Дорошенка. Боротьба за возз'єднання українських земель
- •Декабристський рух в Україні
- •Державна символіка України та її історичне походження
- •19 Лютого 1992 р. Верховна Рада України визнала тризуб малим Державним гербом. Ескіз Великого герба розроблено, однак ще не затверджено.
- •Дисидентський рух і урср
- •Перші особи держави. Олег і Ігор
- •2. Перша жінка-правитель Київської Русі
- •3. Полководець, воєначальник
- •Західноукраїнські землі в 1921—1939 pp.
- •Злука унр і зунр, її історичне значення
- •Зовнішня політика незалежної України її міжнародні зв'язки
- •Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.)
- •Кирило-Мефодіївське товариство — перша політична організація.
- •Колективізація українського села: методи її здійснення, соціальні та демографічні наслідки
- •Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки для України.
- •Масові репресії
- •Наслідки другої світової війни для України.
- •Монгольська навала на Русь
- •2.2. Вторгнення 1238-1239
- •Національна революція середини 17 століття
- •Нова економічна політика 1921 - 1929 рр..
- •2. Внутрішнє становище країни.
- •3.Новая економічна політика.
- •Обмеження російським самодержавством автономії України в першій половині XVIII ст.
- •Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
- •Події на Лівобережжі та Правобережжі в 1660-1670 рр. Гетьман п. Дорошенко
- •Політика "воєнного комунізму"
- •Політика «українізації» у 20-х роках
- •Початок Другої світової війни. Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 pp.
- •Початок німецько-радянської війни. Організація оборони країни
- •Початок Української революції, утворення Центральної Ради
- •Правобережна Україна під владою Польщі
- •Причини феодальної роздробленості.
- •Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 pp.)
- •Створення та діяльність оун
- •Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки
- •Столипінська аграрна реформа передбачала:
- •2. Шашкевич Маркіян – один із засновників "Руської трійці"
- •Україна – фундатор оон. (Ua)
- •Україна в період перебудови (1985—1991 pp.). Перебудова
- •Формування багатопартійності в Україні
- •Україна в умовах десталінізації (1956—1964 pp.)
- •IX Всеукраїнський з'їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції усрр, законодавчо закріпивши входження республіки до складу срср.
- •Україна у роки Першої світової війни
- •Українська держава гетьмана Павла Скоропадського
- •Українські землі за часів енеоліту. Трипільська культура
- •Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій (кін. Хvііі — і пол. Хіх ст.)
- •Українсько-російський договір 1654 р.
- •18 (8) Січня 1654 р. На старшинській раді прийняли ухвали по полудню провести в Переяславі загальну козацьку раду.
- •І Універсал оголошено на другому Всеукраїнському Військовому з'їзді;
- •Київська держава за Ярославичів
- •Утворення зунр та її діяльність
- •Формування української козацької держави (Війська Запорозького) в 1648—1657 рр.
- •1649 Р. Б. Хмельницький разом зі старшиною розпочав організацію фінансової системи, оподаткування населення. Забезпечувалася охорона торгівлі, створювалися суди.
- •Утворення реєстрового козацтва
- •Хрущовська "відлига"
- •Економічні реформи
- •Четвертий Універсал Центральної Ради
- •Реформи в Російській імперії Олександром іі
- •1856 Року цар Олександер II офіційно заявив представникам дворянства, що кріпацтво має бути скасовано, і що ліпше зробити це “зверху, ніж дочекатися, коли воно почне скасовуватися знизу”.
- •Суспільно-політичне життя в Україні другої половини хіх ст.
- •Причини та початок української національної революції середини XVII століття
Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 pp.)
Ярослав Мудрий, син Володимира Святославича й варязької княжни Рогніди, проводив активну зовнішню й внутрішню політику, докладав чималих зусиль для зміцнення єдності своєї держави та для її централізації. Часи князювання Ярослава Мудрого вважають періодом найбільшого піднесе Київської держави; із цим князем пов'язують розквіт культури, писемності й наукових знань.
Зовнішня політика. У налагодженні зовнішніх зв'язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам. Щоправда, у 1030-1031 pp. київський князь здійснив низку походів для зміцнення кордонів своєї держави: у Польщі відвоював червенські міста в Забужжі, потім пішов на північ і приєднав до Русі фінські племена чудь, завоював місто Юріїв (тепер Тарту).
1036 року Ярослав завдав нищівного удару кочівникам печенігам, які з'явилися біля Києва.
1043 року відбувся останній, але невдалий похід київської флотилії на Візантію, очолюваний сином Ярослава Володимиром. Після цього походу Ярослав Мудрий, заручившись підтримкою західних союзників, виступив на чолі антивізантійської коаліції, і змусив імператора Костянтина Мономаха піти на мирні переговори. У результаті був укладений дуже важливий для Русі договір, який передбачав службу руських дружин у Константинополі та їхню участь у візантійських війнах з Італією та з печенігами. Щоб остаточно закріпити мир, візантійський імператор видав свою доньку Анастасію (Марію) за князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого (від цього шлюбу народився видатний державний діяч і полководець Володимир Мономах). Конфлікт з Візантією був останнім воєнним зіткненням Київської Русі з сусідами за часів Ярослава Мудрого.
Династичні шлюби. Зростанню політичної та економічної могутності Київської Русі сприяло укладання шлюбів з монархічними династіями Європи. Сам Ярослав був одружений з Інгігердою — дочкою шведського короля; його донька Єлизавета одружилася з Гаральдом Сміливим, норвезьким королевичем; Анна — з французьким королем Генріхом І; Анастасія — з угорським королем Андрієм. Династичні шлюби Ярославових синів зміцнили союзи Руської держави з німецькими князівствами. Тому не дивно, що історики часто називають Ярослава «тестем Європи».
Місто Ярослава. За Ярослава Мудрого почалося велике будівництво в Києві. Частину міста обнесли високими валами (Ярославові вали) з трьома брамами (Лядські, Львівські та Золоті ворота). Головний в'їзд у місто, як і в Константинополі, з яким змагався Київ, мав назву «Золоті ворота». Це була не тільки головна фортифікаційна споруда міста, а й головний парадний вхід — через нього до Києва врочисто в'їжджали князі, іноземні гості, купці та ін.
За тогочасним звичаєм на честь князя в місті зведено монастирі св. Георгія та Ірини (Георгій та Ірина — хрещені імена Ярослава та Інгігерди). Головним храмом Давньоруської держави за часів Ярослава Мудрого був Софійський собор, присвячений Мудрості Господній, який на сьогодні є найвизначнішою пам'яткою візантійського мистецтва в Україні.
Так поступово виникло «місто Ярослава», яке за площею в кілька разів перевищувало «місто Володимира».
Під час археологічних розкопок на території Верхнього міста й Подолу знайдено чимало високохудожніх предметів із золота та срібла — намисто, діадеми, персні, сережки-колти, браслети. Усе це свідчить про високий рівень розвитку ювелірного та ужиткового мистецтва в Києві.
Великим досягненням культури Київської Русі XI ст. був монументальний живопис. Софійські фрески й мозаїки не мають рівних серед подібних робіт періоду раннього середньовіччя. Техніка фрески була дуже складною: на сиру штукатурку накладали контури малюнків і фарби. І хоч фрески написані водяними фарбами, давньоруські майстри досягли неабиякої виразності. Серед багатьох фрескових композицій, що збереглися в Київській Софії, найбільшу цінність становить зображення сім'ї Ярослава Мудрого, музикантів і скоморохів. Можна вважати, що ці фрески певною мірою відбивають київську дійсність: артисти й насправді виступали при дворах Ярослава Мудрого, воєвод та бояр. Одним із шедеврів Софії є фігура Божої Матері — Марії Оранти, виконана в мозаїці, а також мозаїчне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя). Київський майстер розташував шматочки смальти під кутом, щоб мозаїчне зображення було видно з будь-якого місця. У мозаїчній гамі Софії Київської використано 130 відтінків кольорів, зокрема 25 зеленого, 23 коричневого, 19 синього й золотого.
За наказом Ярослава збудовано Софійські собори в Новгороді та Полоцьку.
Бібліотека Ярослава Мудрого. За часів Ярослава Мудрого на Русі з'явилася перекладна література. Побачили світ руські переклади античних творів Есхіла, Софокла, Сократа, Платона, Демокріта, Демосфена, Піфагора та ін. Справжньою подією стали оригінальний переклад Біблії та вихід у світ збірника «Бджола», до якого увійшли уривки оповідань античних авторів.
Книги створювали писці та переписувачі, які здебільшого були священиками та ченцями. Давні книжки мали оправи, прикрашені золотом і коштовним камінням, а також різними фрагментами та заставками із зображеннями фантастичних птахів, звірів та людей.
Ярослав Мудрий заснував у Києві першу бібліотеку, одну з найбільших у Європі, яка налічувала близько 1 тис. книжок. Існують різні версії щодо подальшої долі бібліотеки Ярослава Мудрого: одні історики вважають, що бібліотека пропала під час вторгнення монголо-татарської орди в Київ, інші — що після смерті Ярослава вона розійшлася між різними книжковими зібраннями. Існує також припущення, що книгарню сховано в одному з монастирів під Києвом, де вона могла зберегтися до наших часів. Але найлогічнішою є думка, що це книжкове зібрання було розподілене між найбільшими церковними й монастирськими бібліотеками Києва, після чого частина книг загинула під час численних пожеж, а частина й донині зберігається в різних бібліотеках колишнього СРСР.
Руї́на— період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.
Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663—1687 та територіально — Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Ліво-, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правління Івана Мазепи — 1657—1687.
Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.