- •Періодизація, історіографія, джерела історії України
- •Горбачов і перебудова
- •Розпад срср.
- •Українські землі під владою Польщі та Литви (кінець XIV — перша половина хуп ст.)
- •Соціальний розвиток українських земель
- •Правове становище міського населення залежало від категорії міста (королівське, приватновласницьке, самоврядне, церковне), майнового стану і роду занять міщанина.
- •Битва за визволення України, рух Опору
- •Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»
- •Причини та характер визвольної війни
- •Повстання
- •Причини появи козацтва
- •Заснування Запорізької Січі
- •Гадяцький договір 1658 р.
- •Гетьманство Івана Мазепи
- •Гетьманування п. Дорошенка. Боротьба за возз'єднання українських земель
- •Декабристський рух в Україні
- •Державна символіка України та її історичне походження
- •19 Лютого 1992 р. Верховна Рада України визнала тризуб малим Державним гербом. Ескіз Великого герба розроблено, однак ще не затверджено.
- •Дисидентський рух і урср
- •Перші особи держави. Олег і Ігор
- •2. Перша жінка-правитель Київської Русі
- •3. Полководець, воєначальник
- •Західноукраїнські землі в 1921—1939 pp.
- •Злука унр і зунр, її історичне значення
- •Зовнішня політика незалежної України її міжнародні зв'язки
- •Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.)
- •Кирило-Мефодіївське товариство — перша політична організація.
- •Колективізація українського села: методи її здійснення, соціальні та демографічні наслідки
- •Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки для України.
- •Масові репресії
- •Наслідки другої світової війни для України.
- •Монгольська навала на Русь
- •2.2. Вторгнення 1238-1239
- •Національна революція середини 17 століття
- •Нова економічна політика 1921 - 1929 рр..
- •2. Внутрішнє становище країни.
- •3.Новая економічна політика.
- •Обмеження російським самодержавством автономії України в першій половині XVIII ст.
- •Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
- •Події на Лівобережжі та Правобережжі в 1660-1670 рр. Гетьман п. Дорошенко
- •Політика "воєнного комунізму"
- •Політика «українізації» у 20-х роках
- •Початок Другої світової війни. Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 pp.
- •Початок німецько-радянської війни. Організація оборони країни
- •Початок Української революції, утворення Центральної Ради
- •Правобережна Україна під владою Польщі
- •Причини феодальної роздробленості.
- •Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 pp.)
- •Створення та діяльність оун
- •Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки
- •Столипінська аграрна реформа передбачала:
- •2. Шашкевич Маркіян – один із засновників "Руської трійці"
- •Україна – фундатор оон. (Ua)
- •Україна в період перебудови (1985—1991 pp.). Перебудова
- •Формування багатопартійності в Україні
- •Україна в умовах десталінізації (1956—1964 pp.)
- •IX Всеукраїнський з'їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції усрр, законодавчо закріпивши входження республіки до складу срср.
- •Україна у роки Першої світової війни
- •Українська держава гетьмана Павла Скоропадського
- •Українські землі за часів енеоліту. Трипільська культура
- •Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій (кін. Хvііі — і пол. Хіх ст.)
- •Українсько-російський договір 1654 р.
- •18 (8) Січня 1654 р. На старшинській раді прийняли ухвали по полудню провести в Переяславі загальну козацьку раду.
- •І Універсал оголошено на другому Всеукраїнському Військовому з'їзді;
- •Київська держава за Ярославичів
- •Утворення зунр та її діяльність
- •Формування української козацької держави (Війська Запорозького) в 1648—1657 рр.
- •1649 Р. Б. Хмельницький разом зі старшиною розпочав організацію фінансової системи, оподаткування населення. Забезпечувалася охорона торгівлі, створювалися суди.
- •Утворення реєстрового козацтва
- •Хрущовська "відлига"
- •Економічні реформи
- •Четвертий Універсал Центральної Ради
- •Реформи в Російській імперії Олександром іі
- •1856 Року цар Олександер II офіційно заявив представникам дворянства, що кріпацтво має бути скасовано, і що ліпше зробити це “зверху, ніж дочекатися, коли воно почне скасовуватися знизу”.
- •Суспільно-політичне життя в Україні другої половини хіх ст.
- •Причини та початок української національної революції середини XVII століття
Правобережна Україна під владою Польщі
Року 1714 Правобережна Україна — південна Київщина та частина Брацлавщини — опинилася знову під владою Польщі. Але ці квітучі колись землі обернулися на пустелі: були зруйновані воєнними подіями і обезлюднили внаслідок примусового виводу населення на Лівобережну Україну. На ці землі посунули нащадки тих панів, дідичів, що 60 років перед тим покинули свої маєтки, тікаючи від Хмельниччини. Але нащадки вже не могли знайти тих мастків, ні навіть меж їх серед пустель та згарищ. Вони розшукували в архівах старі документи, вказівки на місця володінь їхніх батьків чи дідів, але вже не залишилося тих великих дерев, млинів чи струмків, що позначали межі. А головне — не залишилось людей, які пам'ятали їх. Легше було встановити межі величезних лятифундій, ніж дрібних маєтків.
За цей час вигасли роди магнатів Вишневецьких, Конєцпольських, Собеських, і права на їх лятифундії перейшли до споріднених з ними фамілій. У XVIII ст. найбільшими землевласниками Правобережної України стали Любомирські, Потоцькі, Яблоновські, Чарторийські, Санґушки, Тишкевичі, Браницькі, які своїми багатствами та владою нагадували «корелят» часів з-перед Хмельниччини. Правління трьох останніх польських королів (Авґустів — П та III—і Станіслава Понятовського) були періодом боротьби за владу цих магнатів. Користаючись з послаблення королівської влади, магнати захоплювали «королівщини» — українські староства — і обертали їх на свої дідичні володіння: Потоцькі захопили Канівське староство, Яблоновські — Чигиринське та Корсунське, Сангушки — Черкаське тощо. Шляхта, якій тяжче було поновити свої маєтки, здебільшого задовольнялася тим, що діставала землі від магнатів і ставала залежною від них — у формі васальної залежности або оренди. Багато шляхтичів стали різного роду службовцями великих панів: управителями, економами, офіціялістами тощо.
Мало було закріпити за собою права на володіння землею — треба було цю землю заселити. Тож шляхта зверталася до «осаднників» або «осадчих», які закликали селян на панські землі, обіцяючи «слободи» від усяких повинностей. Залежно від договору, «слободи» тривали 15-30 років.
На «слободи» кинулися селяни з Галичини, Волині, Полісся, де вже встановлено було кріпацтво. Також з Лівобережної України верталися селяни на свої старі місця. Виростали нові села та міста, переважно на старих місцях. Перші роки життя в слободах було спокійне. Пани охоче приймали селян, не питаючи про їх минуле та про те, звідки вони прийшли. Дійсно, Україна залюднювалася дуже скоро. Але поруч з селами зростали володіння дрібної шляхти, фільварки, будувалися пишні палаци магнатів, замки, католицькі манастирі-кляштори.
Хутко минали пільгові роки, і перед селянством вставало питання: що робити, бо землевласники, особливо дрібна шляхта, вимагала і панщини, і виконування натуральних повинностей. Однак, нові селяни не були подібні до старих: вони або вже втекли від кріпацтва, або зовсім не знали його — і тому ще тяжчими були для них вимоги панів.
До причин економічного та соціяльного характеру треба додати ще національно-релігійні. Як у XVII, так і в XVIII ст. українські селяни з прикрістю відчували презирливе ставлення до себе панівполякій, як до «бидла», до «хлопів», а крім того почалося навернення православних на унію, або римо-католицтво. Позбавлене прав православне духовенство не відрізняли від кріпаків, і воно також мусіло відбувати панщину.
По закінченні пільгових років становище селян стало ще гіршим, ніж було до Хмельниччини, бо тепер не було козацтва, яке боронило б його. Залишалися для них два виходи: або тікати знову з нових осель — на Лівобережжя, на Гетьманщину, Південну Україну, Запоріжжя, навіть на Дін; або — організувати повстання.