- •2/Фізіологічні механізми емоційних станів.
- •3/Функції емоцій. Значення емоцій в житті людини.
- •4/Емоційне реагування.
- •5/Зв’язок емоцій з потребами людини.
- •6/Емоції і людська індивідуальність.
- •7/Сумління як вище емоційно-моральне почуття.
- •9/Стрес та види стресу.
- •10/Емоції і людські взаємовідносини.
- •11/Розвиток емоційної сфери у людини.
- •12/Емоційний інтелект.
- •13/Поняття про психічне напруження. Види та детермінанти психічної напруги.
- •14/Фізіологічні основи волі. “Акцептор дії” в.А.Анохіна. Роботи в галузі дослідження волі в.А.Іванникова, в.І.Селіванова, н.А.Бернштейна та в.М.Бехтерєва.
- •15/Мотиваційні аспекти волі.
- •16/Простий та складний вольовий акт.
- •17/Основні психологічні теорії волі.
- •18/Психологічна структура вольової дії.
- •19/Вольові якості людини та їх розвиток.
- •20/Порушення волі.
- •21/Гуморальні теорії темпераменту.
- •22/Соматичні теорії темпераменту.
- •23/Дослідження проблеми темпераменту в роботах і.П.Павлова.
- •24/Фізіологічні основи темпераменту та його структура.
- •25/Темперамент як фізіологічний фактор поведінки. Тілесні прояви темпераменту.
- •26/Темперамент як властивість особистості.
- •27/Темперамент та діяльність. Поняття індивідуального стилю діяльності та залежність індивідуального стилю діяльності від особливостей темпераменту.
- •28/Характерні ознаки темпераментальних властивостей. Переваги та недоліки типів темпераменту.
- •29/Взаємозв’язок темпераменту з психічними процесами. Ответ в конце документа!!! (таблица)
- •30/Залежність стилів спілкування від властивостей темпераменту.
- •31/Особливості характеру як психічного феномену.
- •32/Закономірності формування характеру.
- •33/Поняття рис характеру.
- •34/Структура характеру та його властивості.
- •35/Індивідуальне та типове в характері.
- •36/Взаємозв’язок характеру і темпераменту.
- •37/Проблема типології характеру; основні напрями характерології (фізіологічні, конституційні тощо).
- •38/Концепція “акцентуйованих особистостей” к.Леонгарда.
- •39/Класифікація акцентуацій характеру за а.Лічко.
- •40/Розвиток характеру та стратегії виховання. Викові особливості становлення рис характеру.
- •41/Типологія маніпулятивних типів характеру за е.Шостромом.
- •42/Типологія соціальних характерів за е.Фромом.
- •43/Задатки як природні передумови до розвитку здібностей.
- •44/Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •45/Компенсація розвитку одних здібностей іншими.
- •46/Властивості нервової системи людини та розвиток здібностей.
- •47/Поняття функціонального органу як анатомо-фізіологічної основи людських здібностей.
- •48/Умови і передумови формування людських здібностей.
- •49/Міжстатеві індивідуальні розбіжності в здібностях.
- •50/Здібності, обдарованність та талант: взаємозв’язок та різниця в цих явищах.
- •51/Поняття мотивації та диспозиції.
- •52/Напрями дослідження мотивації. Теорії мотивації.
- •53/Проблема базової мотивації.
- •54/Проблема внутрішньої та зовнішньої мотивації.
- •55/Структура та основні параметри мотиваційної сфери людини.
- •56/Головні диспозиційні перемінні: мотив, потреба, ціль.
- •57/Ситуативна мотивація. Дослідження школи к.Левіна.
- •58/Мотивація і особистість. Захисні механізми особистості.
- •59/Свідома та безсвідома мотивація.
- •60/Поняття та теорія каузальної атрібуції.
- •61/Самооцінка та рівень домагань як фактори мотивації.
- •62/Поведінка людей з різними мотивами в різних соціальних ситуаціях.
- •63/Мотивація влади.
- •64/Структура діяльності за Леонт’євим.
- •65/Основні принципи психологічної теорія діяльності (принцип активності, принцип єдності свідомості та поведінки тощо).
- •66/Механізм утворення мотивів (механізм зсуву мотиву на ціль).
49/Міжстатеві індивідуальні розбіжності в здібностях.
Между детьми мужского и женского пола никаких существенных различий по уровню общего интеллектуального развития не обнаруживается. Но говоря о проявлении частных спосібностей, различия между ними все же имеются. Данные, полученные в некоторых исследованиях, показывают, что в возрасте между 10 и 11 годами у девочек действительно имеется чуть больший словарный запас, чем у мальчиков, и они лучше ориентируются в письменных текстах, совершеннее владеют языком. В этом же возрасте мальчики превосходят их в других отношениях, например в способностях к пространственной ориентации, в чтении чертежей, географических карт, в геометрических способностях. После 13-летнего возраста математические способности у мальчиков развиваются несколько быстрее, чем у девочек, однако не настолько, чтобы позднее привести к значимым межполовым различиям. Вместе с тем следует иметь в виду, что небольшие усредненные межполовые различия в названных способностях обычно гораздо меньше тех межиндивидуальных различий, которые существуют внутри одного и того же пола.
Что касается личностных черт, то каких-либо заметных различий у детей разного пола в дошкольном возрасте не наблюдается. Межполовые различия на ранних стадиях онтогенеза проявляются заметно только в связи с одной чертой — внешней агрессивностью поведения. У мальчиков она более выражена, чем у девочек, начиная с двух-трехлетнего возраста. Однако это, скорее, является результатом межполовых различий в практике воспитания, чем следствием биологических факторов.
С возрастом, однако, в силу влияния жизненного опыта и профессиональной деятельности некоторые межполовые различия могут возрастать. Данные проведенных исследований показывают, что в среднем взрослые мужчины, занятые физическими видами труда, могут превосходить женщин по координации движений, ориентации в пространстве, пониманию механических технических соединений, математическим рассуждениям. Женщины в свою очередь могут опережать мужчин в отношении ловкости рук, скорости восприятия, счета, памяти, беглости речи и других способностей, включаюших владение речью.
Житейский опыт предполагает, что занятия женщин традиционно мужскими, а мужчин женскими видами профессионального труда будто бы формируют у них психологические особенности, характерные для людей противоположного пола, т.е. ведут к маскулинизации женщин и феминизации мужчин. Такое предположение подтверждается фактами лишь частично. Действительно, виды деятельности, традиционно свойственные людям противоположного пола, способствуют формированию и развитию черт, связанных с данными видами деятельности, но это на самом деле профессионально обусловленные черты, а не те, которые можно было бы считать связанными с полом. На изменение же собственно поло-ролевых форм поведения такие занятия, как выяснилось, не особенно влияют.
50/Здібності, обдарованність та талант: взаємозв’язок та різниця в цих явищах.
Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вміннями та ефективну їх реалізацію в трудовій діяльності. Виявляючись в оволодінні знаннями, навичками і вміннями, здібності, проте, до них не зводяться. Вони виступають лише як можливість розвитку цих необхідних компонентів діяльності і характеризуються динамікою оволодіння останніми — швидкістю, легкістю, глибиною, міцністю.
Існують три ознаки здібностей:
1) здібності – це індивідуально-психологічні особливості, відмінні у різних людей;
2) тільки ті особливості, які стосуються успішного виконання діяльності чи декількох діяльностей;
3) здібності не можна зводити до знань, умінь чи навичок, які вже вироблені у людини, хоча вони зумовлюють легкість та швидкість навчання.
Уроджені, генетично обумовлені особливості центральної нервової системи чи окремих аналізаторів розглядаються як задатки, на базі яких залежно від культурно-педагогічних умов можуть бути сформовані здібності різного рівня. Тобто передумовою розвитку здібностей є задатки.
Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя.
Обдарованість в основному визначається трьома взаємопов’язаними параметрами: порівняно швидким розвитком пізнання, особливостями психологічного розвитку та певними фізичними характеристиками.
Талант - вищий рівень здібностей людини до певної діяльності. Це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну трудову діяльність.
Талановитий – той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися у конкретних суспільно значущих продуктах.