- •2/Фізіологічні механізми емоційних станів.
- •3/Функції емоцій. Значення емоцій в житті людини.
- •4/Емоційне реагування.
- •5/Зв’язок емоцій з потребами людини.
- •6/Емоції і людська індивідуальність.
- •7/Сумління як вище емоційно-моральне почуття.
- •9/Стрес та види стресу.
- •10/Емоції і людські взаємовідносини.
- •11/Розвиток емоційної сфери у людини.
- •12/Емоційний інтелект.
- •13/Поняття про психічне напруження. Види та детермінанти психічної напруги.
- •14/Фізіологічні основи волі. “Акцептор дії” в.А.Анохіна. Роботи в галузі дослідження волі в.А.Іванникова, в.І.Селіванова, н.А.Бернштейна та в.М.Бехтерєва.
- •15/Мотиваційні аспекти волі.
- •16/Простий та складний вольовий акт.
- •17/Основні психологічні теорії волі.
- •18/Психологічна структура вольової дії.
- •19/Вольові якості людини та їх розвиток.
- •20/Порушення волі.
- •21/Гуморальні теорії темпераменту.
- •22/Соматичні теорії темпераменту.
- •23/Дослідження проблеми темпераменту в роботах і.П.Павлова.
- •24/Фізіологічні основи темпераменту та його структура.
- •25/Темперамент як фізіологічний фактор поведінки. Тілесні прояви темпераменту.
- •26/Темперамент як властивість особистості.
- •27/Темперамент та діяльність. Поняття індивідуального стилю діяльності та залежність індивідуального стилю діяльності від особливостей темпераменту.
- •28/Характерні ознаки темпераментальних властивостей. Переваги та недоліки типів темпераменту.
- •29/Взаємозв’язок темпераменту з психічними процесами. Ответ в конце документа!!! (таблица)
- •30/Залежність стилів спілкування від властивостей темпераменту.
- •31/Особливості характеру як психічного феномену.
- •32/Закономірності формування характеру.
- •33/Поняття рис характеру.
- •34/Структура характеру та його властивості.
- •35/Індивідуальне та типове в характері.
- •36/Взаємозв’язок характеру і темпераменту.
- •37/Проблема типології характеру; основні напрями характерології (фізіологічні, конституційні тощо).
- •38/Концепція “акцентуйованих особистостей” к.Леонгарда.
- •39/Класифікація акцентуацій характеру за а.Лічко.
- •40/Розвиток характеру та стратегії виховання. Викові особливості становлення рис характеру.
- •41/Типологія маніпулятивних типів характеру за е.Шостромом.
- •42/Типологія соціальних характерів за е.Фромом.
- •43/Задатки як природні передумови до розвитку здібностей.
- •44/Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •45/Компенсація розвитку одних здібностей іншими.
- •46/Властивості нервової системи людини та розвиток здібностей.
- •47/Поняття функціонального органу як анатомо-фізіологічної основи людських здібностей.
- •48/Умови і передумови формування людських здібностей.
- •49/Міжстатеві індивідуальні розбіжності в здібностях.
- •50/Здібності, обдарованність та талант: взаємозв’язок та різниця в цих явищах.
- •51/Поняття мотивації та диспозиції.
- •52/Напрями дослідження мотивації. Теорії мотивації.
- •53/Проблема базової мотивації.
- •54/Проблема внутрішньої та зовнішньої мотивації.
- •55/Структура та основні параметри мотиваційної сфери людини.
- •56/Головні диспозиційні перемінні: мотив, потреба, ціль.
- •57/Ситуативна мотивація. Дослідження школи к.Левіна.
- •58/Мотивація і особистість. Захисні механізми особистості.
- •59/Свідома та безсвідома мотивація.
- •60/Поняття та теорія каузальної атрібуції.
- •61/Самооцінка та рівень домагань як фактори мотивації.
- •62/Поведінка людей з різними мотивами в різних соціальних ситуаціях.
- •63/Мотивація влади.
- •64/Структура діяльності за Леонт’євим.
- •65/Основні принципи психологічної теорія діяльності (принцип активності, принцип єдності свідомості та поведінки тощо).
- •66/Механізм утворення мотивів (механізм зсуву мотиву на ціль).
43/Задатки як природні передумови до розвитку здібностей.
Важливою характеристикою особистості є її здібності — індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в діяльності і є умовою її успішного виконання.
Здібності тісно пов’язані зі знаннями, уміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке надбання, закріплення й ефективне застосування на практиці.
Природною основою формування здібностей є задатки — вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, органів почуттів і руху.
Задатки є необхідною, але не достатньою умовою розвитку здібностей. Якщо, наприклад, людина розумово неповноцінна, то, не зважаючи на найсприятливіші умови, вона, на жаль, навряд чи досягне висот думки. З іншого боку, наявність задатків ще не означає, що вони розів’ються в здібності.
В даний час установлено, що генотип визначає тільки потенційні можливості людини, а середовище і виховання – наскільки ці можливості будуть реалізовані. Варто також врахувати, що і самі задатки багатозначні, й у залежності від діяльності, у яку буде включена людина, можуть розвитися дещо різні здібності. Так, при доброму слуху і почутті ритму одна людина стане композитором, інша – диригентом, третя – виконавцем, а четверта – музичним критиком.
44/Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
Виділяють такі види здібностей:
- природні, що формуються на базі вроджених задатків при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних зв’язків;
- специфічні, що формуються й забезпечують розвиток у соціальному середовищі, серед них виділяють загальні і спеціальні здібності.
Загальні здібності визначають успіхи людини у будь-яких видах діяльності. Про наявність загальних здібностей судять, насамперед, за рівнем розвитку розумових якостей – гнучкості, критичності, самостійності, широти мислення і т.п.
Сукупність усіх розумових здібностей, що забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні задачі, звичайно називають інтелектом.
Специфічні розходження в обдарованості виявляються насамперед у спрямованості інтересів до тієї або іншої сфери людської діяльності, виявляючись у спеціальних здібностях, що допомагають досягти високих результатів у певній області діяльності (математичній, технічній, художній, спортивній і т.д.). Ці здібності можуть доповнювати і збагачувати одна одну, але кожна з них має власну структуру, у якій розрізняють провідні і допоміжні властивості.
Крім загальних і спеціальних здібностей виділяють:
- теоретичні (визначають схильність людини до абстрактно-логічного мислення) і практичні (зумовлюють успіх у конкретно-практичних діях);
- репродуктивні, що забезпечують здатність засвоювати знання, уміння, навички, і механічно відтворювати їх, та творчі, що позв’язані з процесом створення нових оригінальних ідей, здобутків матеріальної і духовної культури;
- спілкування, взаємодія з людьми, що забезпечують можливість входження в контакт із різними людьми, викликати їх позитивне ставлення до себе.
Можна розрізняти здібності і за рівнем їх розвитку. Високий рівень розвитку називають талантом, надвисокий – геніальністю.