47/Поняття функціонального органу як анатомо-фізіологічної основи людських здібностей.

Ответ на вопроса о том, что поддерживает формирующиеся или уже сформированные высшие способности человека, предложил А. А. Ухтомский. Он высказал гипотезу, согласно которой в организме, в процессе развития высших способностей человека формируются новые органы, которые с рождения отсутствуют и с помощью которых эти способности поддерживаются на анатомо-физиологическом уровне. Такие органы получили название функциональных в отличие от обычных телесных органов, которые имеются у человека от природы. По определению Ухтомского, функциональный орган — это новая анатомо-физиологическая структура, включающая в себя как части тела, так и отделы центральной нервной си­стемы, работающая как единое целое и обеспечивающая проявление умений и навыков человека, которые входят в состав формирующихся высших способностей человека. Функциональный орган прижизненно складывается из элементов, которые имеются в организме с рождения. Однако связи между этими элементами не являются прирожденными, они формируются и закрепляются по мере развития соответствующей высшей способности. Рассмотрим в качестве примера принципиальную схему функционального органа, соответствующего такой способности, как письмо. Оно, как известно, приобретается человеком при жизни, включает в себя не только знания языка и грамматических правил, но и довольно сложные двигательные умения и навыки, а главное — согласованный контроль письма как сложного вида деятельности со стороны органов, управляющих движениями, и органов зрения. В письме участвуют мышцы руки, части центральной нервной системы, расположенные в теменных и затылочных отделах коры головного мозга. Врожденные связи между ними, необходимые для письма, отсутствуют. Они-то и формируются по мере того, как человек учится писать. Будучи созданными в процессе обучения письму, эти связи вместе с соответствующими мышцами и отделами коры головного мозга становятся функциональным органом письма. Аналогичные функциональные органы, имеющие свою структуру, образуются по мере развития у человека других высших способностей. Функциональные органы являются довольно устойчивыми потому, что они формируются в дет­стве и постоянно подкрепляются участием человека в той деятельности, которой данный функциональный орган управляет. Поэтому человек не утрачивает соответствующие способности даже тогда, когда в течение долгого времени он не пользуется ими. Если, например, человек когда-то усвоил родной язык, научился писать, ходить на двух ногах или ездить на велосипеде, он это не забудет до конца своей жизни.

48/Умови і передумови формування людських здібностей.

Умовами і передумовами розвитку здібностей є, насамперед, обставини життя людини:

1. Наявність суспільства, соціально-культурного середовища, створеного працею багатьох поколінь людей. Це середовище штучне, включає безліч предметів матеріальної і духовної культури, що забезпечують існування людини і задоволення її власне людських потреб.

2. Відсутність природних задатків до користування відповідними предметами і необхідність навчання цього з дитинства. 3. Необхідність участі в різноманітних складних і високоорганізованих видах людської діяльності.

4. Наявність з народження навколо людини освічених і цивілізованих людей, які вже мають необхідні їй здібності, спроможні передати потрібні знання, уміння і навички і застосовують при цьому відповідні засоби навчання і виховання.

5. Відсутність в людини з народження жорстких, запрограмованих структур поведінки типу природжених інстинктів, незрілість відповідних мозкових структур, що забезпечують функціонування психіки, і можливість їх формування під впливом навчання і виховання.

Кожна з названих обставин є необхідною для перетворення людини як біологічної істоти, яка від народження має деякі елементарні здібності, властиві і багатьом вищим тваринам, у соціальну істоту, яка набуває і розвиває власне людські здібності. Соціально-культурне середовище дозволяє розвивати здібності, що забезпечують правильне користування предметами матеріальної та духовної культури і розвиток необхідних для цього здібностей (вони формуються й удосконалюються в процесі навчання користування відповідними предметами). Необхідність включення в специфічно людські види діяльності з раннього дитинства змушує батьків піклуватися про розвиток у дітей потрібних для них здібностей, а згодом, коли самі діти стають дорослими, створює в них потреби в самостійному набуванні відповідних здібностей. Оточуючі дитину дорослі люди, здебільшого уже володіючи необхідними здібностями і засобами навчання (у вигляді готових предметів матеріальної і духовної культури, котрими треба навчитися користуватися), забезпечують безупинний розвиток потрібних здібностей у дітей. Вони, у свою чергу, охоче приймають відповідні навчальні і виховні впливи, швидко засвоюють їх завдяки пластичному і гнучкому, пристосованому до навчання мозку. Задатки, що необхідні для розвитку людських здібностей, під впливом усього цього складаються в дитини досить рано, приблизно до трьох років, забезпечуючи надалі вже не природний, а соціальний її розвиток, включаючи становлення багатьох здібностей, аналога котрим немає навіть у дуже високорозвинених тварин.