- •2/Фізіологічні механізми емоційних станів.
- •3/Функції емоцій. Значення емоцій в житті людини.
- •4/Емоційне реагування.
- •5/Зв’язок емоцій з потребами людини.
- •6/Емоції і людська індивідуальність.
- •7/Сумління як вище емоційно-моральне почуття.
- •9/Стрес та види стресу.
- •10/Емоції і людські взаємовідносини.
- •11/Розвиток емоційної сфери у людини.
- •12/Емоційний інтелект.
- •13/Поняття про психічне напруження. Види та детермінанти психічної напруги.
- •14/Фізіологічні основи волі. “Акцептор дії” в.А.Анохіна. Роботи в галузі дослідження волі в.А.Іванникова, в.І.Селіванова, н.А.Бернштейна та в.М.Бехтерєва.
- •15/Мотиваційні аспекти волі.
- •16/Простий та складний вольовий акт.
- •17/Основні психологічні теорії волі.
- •18/Психологічна структура вольової дії.
- •19/Вольові якості людини та їх розвиток.
- •20/Порушення волі.
- •21/Гуморальні теорії темпераменту.
- •22/Соматичні теорії темпераменту.
- •23/Дослідження проблеми темпераменту в роботах і.П.Павлова.
- •24/Фізіологічні основи темпераменту та його структура.
- •25/Темперамент як фізіологічний фактор поведінки. Тілесні прояви темпераменту.
- •26/Темперамент як властивість особистості.
- •27/Темперамент та діяльність. Поняття індивідуального стилю діяльності та залежність індивідуального стилю діяльності від особливостей темпераменту.
- •28/Характерні ознаки темпераментальних властивостей. Переваги та недоліки типів темпераменту.
- •29/Взаємозв’язок темпераменту з психічними процесами. Ответ в конце документа!!! (таблица)
- •30/Залежність стилів спілкування від властивостей темпераменту.
- •31/Особливості характеру як психічного феномену.
- •32/Закономірності формування характеру.
- •33/Поняття рис характеру.
- •34/Структура характеру та його властивості.
- •35/Індивідуальне та типове в характері.
- •36/Взаємозв’язок характеру і темпераменту.
- •37/Проблема типології характеру; основні напрями характерології (фізіологічні, конституційні тощо).
- •38/Концепція “акцентуйованих особистостей” к.Леонгарда.
- •39/Класифікація акцентуацій характеру за а.Лічко.
- •40/Розвиток характеру та стратегії виховання. Викові особливості становлення рис характеру.
- •41/Типологія маніпулятивних типів характеру за е.Шостромом.
- •42/Типологія соціальних характерів за е.Фромом.
- •43/Задатки як природні передумови до розвитку здібностей.
- •44/Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •45/Компенсація розвитку одних здібностей іншими.
- •46/Властивості нервової системи людини та розвиток здібностей.
- •47/Поняття функціонального органу як анатомо-фізіологічної основи людських здібностей.
- •48/Умови і передумови формування людських здібностей.
- •49/Міжстатеві індивідуальні розбіжності в здібностях.
- •50/Здібності, обдарованність та талант: взаємозв’язок та різниця в цих явищах.
- •51/Поняття мотивації та диспозиції.
- •52/Напрями дослідження мотивації. Теорії мотивації.
- •53/Проблема базової мотивації.
- •54/Проблема внутрішньої та зовнішньої мотивації.
- •55/Структура та основні параметри мотиваційної сфери людини.
- •56/Головні диспозиційні перемінні: мотив, потреба, ціль.
- •57/Ситуативна мотивація. Дослідження школи к.Левіна.
- •58/Мотивація і особистість. Захисні механізми особистості.
- •59/Свідома та безсвідома мотивація.
- •60/Поняття та теорія каузальної атрібуції.
- •61/Самооцінка та рівень домагань як фактори мотивації.
- •62/Поведінка людей з різними мотивами в різних соціальних ситуаціях.
- •63/Мотивація влади.
- •64/Структура діяльності за Леонт’євим.
- •65/Основні принципи психологічної теорія діяльності (принцип активності, принцип єдності свідомості та поведінки тощо).
- •66/Механізм утворення мотивів (механізм зсуву мотиву на ціль).
20/Порушення волі.
Из волевых расстройств наиболее часто встречается гипобулия (от греч. hypo - под, ниже, bule - воля) - понижение волевой активности. Такие больные малоподвижны; стремлений к деятельности у них почти не возникает. Начав что-либо делать, они быстро прекращают работу не потому, что наступает усталость, а в связи с отсутствием желания продолжать свое занятие. Движения их обычно вялые, небольшой амплитуды. Описывая свое состояние, больной может сообщить: "Вижу - надо делать, умом понимаю, но не в состоянии ни к чему притронуться". Гипобулия обычно сопровождает астении, депрессии, хронический алкоголизм, многие соматические страдания и иногда является одним из первых признаков наступающей болезни. Как временное явление, гипо-булия может встречаться и у здоровых людей (например, в момент пробуждения).
Реже встречаются проявления гипербулии - патологического повышения волевой активности. Иногда волевые усилия устремлены в каком-либо одном направлении (например, для скорейшего приобретения наркотиков при абстиненции). В других случаях гипербулия проявляется более "диффузно" (например, при маниакальном синдроме).
В весьма редких случаях можно встретиться с наиболее интересным с клинической точки зрения явлением - парабулией - извращением воли и влечений, которые проявляются в довольно странных, а иногда и нелепых поступках. Парабулия. как и другие расстройства воли, может проявляться в разных сферах нервной и психической деятельности: парорексия (больные поедают песок, бумагу, пьют клей, чернила), сексуальные перверсии, пиромания (патологическое влечение к поджогам), клептомания (патологическое влечение к воровству), дромомания (патологическое влечение к бесцельному странствованию, бродяжничеству), суицидомания и другие извращения инстинкта самосохранения.
Например, к дежурному врачу был доставлен больной. Обследованию он подчинился пассивно, к факту госпитализации был безразличен. После осмотра сел и с тупым выражением лица стал усиленно растирать мизинец левой кисти. Затем внезапным движением больной вдруг всунул палец в рот и перекусил кость концевой фаланги. На вопрос врача, зачем он это сделал, ответил спокойным голосом, без какой-либо эмоциональной окраски "пришла мысль - и откусил". Тут же больной был направлен к хирургу. И в то время, пока хирург мыл руки и готовился к обработке раны, больной откусил концевую фалангу на другом пальце, сохраняя полное спокойствие и прежний невозмутимый вид.
Врачи-гинекологи могут иметь дело с так называемой "пикой беременных" (от лат. pica - сорока, которая часто держит в клюве несъедобные предметы). В данном случае имеет место извращение пищевого инстинкта, которое объясняется разнообразными глубокими сдвигами обмена веществ в организме будущей матери. Женщины едят мел, яичную скорлупу, клей, древесный уголь и др., нюхают бензин и т.п. Особых мероприятий пика беременных не требует и исчезает самостоятельно, чаще после родов.
Крайні ступені слабовілля людини називаються вольовою регуляцією поведінки. Найбільш типовими порушеннями волі є абулія, апатія і апраксія. Абулія-це виникаюче на основі мозкової патології відсутність спонукань до діяльності, нездатність прийняти рішення і почати діяти навіть при розумінні необхідності в цьому. При абулії спостерігається бездіяльність і припинення спілкування внаслідок зникнення відволікання на стимул.Абулія настає при ураженнях лобових часток головного мозку. При цьому у таких хворих зберігається імітативне використання мови, але мова втрачає спонукальну функцію і цілеспрямована вольова поведінка виявляється неможлвою.При абулії людям властиво так зване "польова поведінка", тобто реагування на обстановку при повній відсутності власних намірів.
Апатія-порушення функції волі, при якому людина стає байдужою до будь-яких спонукань і впадає в повну нерухомість і бездіяльність. Апатія-симптом порушення волі, властивий важким психічним захворюванням та травматичним переживанням людини. При ції патології у людини руйнуються процеси цілеутворення, а також регулювання цілеспрямованої активності.
Апраксія-складні порушення цілеспрямованості дій, що виникають при ушкодженні мозкових структур, що відповідають за рухові і програмні аспекти людських дій. При апраксії хворі не можуть здійснити навіть такі звичні і прості дії, як вдягання, втрачають здатність працювати з побутовими предметами саме через розлади регуляторних механізмів мозкової діяльності.