
- •2/Фізіологічні механізми емоційних станів.
- •3/Функції емоцій. Значення емоцій в житті людини.
- •4/Емоційне реагування.
- •5/Зв’язок емоцій з потребами людини.
- •6/Емоції і людська індивідуальність.
- •7/Сумління як вище емоційно-моральне почуття.
- •9/Стрес та види стресу.
- •10/Емоції і людські взаємовідносини.
- •11/Розвиток емоційної сфери у людини.
- •12/Емоційний інтелект.
- •13/Поняття про психічне напруження. Види та детермінанти психічної напруги.
- •14/Фізіологічні основи волі. “Акцептор дії” в.А.Анохіна. Роботи в галузі дослідження волі в.А.Іванникова, в.І.Селіванова, н.А.Бернштейна та в.М.Бехтерєва.
- •15/Мотиваційні аспекти волі.
- •16/Простий та складний вольовий акт.
- •17/Основні психологічні теорії волі.
- •18/Психологічна структура вольової дії.
- •19/Вольові якості людини та їх розвиток.
- •20/Порушення волі.
- •21/Гуморальні теорії темпераменту.
- •22/Соматичні теорії темпераменту.
- •23/Дослідження проблеми темпераменту в роботах і.П.Павлова.
- •24/Фізіологічні основи темпераменту та його структура.
- •25/Темперамент як фізіологічний фактор поведінки. Тілесні прояви темпераменту.
- •26/Темперамент як властивість особистості.
- •27/Темперамент та діяльність. Поняття індивідуального стилю діяльності та залежність індивідуального стилю діяльності від особливостей темпераменту.
- •28/Характерні ознаки темпераментальних властивостей. Переваги та недоліки типів темпераменту.
- •29/Взаємозв’язок темпераменту з психічними процесами. Ответ в конце документа!!! (таблица)
- •30/Залежність стилів спілкування від властивостей темпераменту.
- •31/Особливості характеру як психічного феномену.
- •32/Закономірності формування характеру.
- •33/Поняття рис характеру.
- •34/Структура характеру та його властивості.
- •35/Індивідуальне та типове в характері.
- •36/Взаємозв’язок характеру і темпераменту.
- •37/Проблема типології характеру; основні напрями характерології (фізіологічні, конституційні тощо).
- •38/Концепція “акцентуйованих особистостей” к.Леонгарда.
- •39/Класифікація акцентуацій характеру за а.Лічко.
- •40/Розвиток характеру та стратегії виховання. Викові особливості становлення рис характеру.
- •41/Типологія маніпулятивних типів характеру за е.Шостромом.
- •42/Типологія соціальних характерів за е.Фромом.
- •43/Задатки як природні передумови до розвитку здібностей.
- •44/Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •45/Компенсація розвитку одних здібностей іншими.
- •46/Властивості нервової системи людини та розвиток здібностей.
- •47/Поняття функціонального органу як анатомо-фізіологічної основи людських здібностей.
- •48/Умови і передумови формування людських здібностей.
- •49/Міжстатеві індивідуальні розбіжності в здібностях.
- •50/Здібності, обдарованність та талант: взаємозв’язок та різниця в цих явищах.
- •51/Поняття мотивації та диспозиції.
- •52/Напрями дослідження мотивації. Теорії мотивації.
- •53/Проблема базової мотивації.
- •54/Проблема внутрішньої та зовнішньої мотивації.
- •55/Структура та основні параметри мотиваційної сфери людини.
- •56/Головні диспозиційні перемінні: мотив, потреба, ціль.
- •57/Ситуативна мотивація. Дослідження школи к.Левіна.
- •58/Мотивація і особистість. Захисні механізми особистості.
- •59/Свідома та безсвідома мотивація.
- •60/Поняття та теорія каузальної атрібуції.
- •61/Самооцінка та рівень домагань як фактори мотивації.
- •62/Поведінка людей з різними мотивами в різних соціальних ситуаціях.
- •63/Мотивація влади.
- •64/Структура діяльності за Леонт’євим.
- •65/Основні принципи психологічної теорія діяльності (принцип активності, принцип єдності свідомості та поведінки тощо).
- •66/Механізм утворення мотивів (механізм зсуву мотиву на ціль).
21/Гуморальні теорії темпераменту.
Теорія темпераментів Гіпократа. Найдавнішими є гуморальні теорії, що пов'язують темперамент з властивостями тих або інших рідких середовищ організму. Найбільш яскраво цю групу теорій темпераменту представляла класифікація темпераменту, заснована на вченні Гіппократа. Він вважав, що рівень життєдіяльності організму визначається співвідношенням між чотирма рідинами, циркулюючими в людському організмі, - кров'ю, жовчю, чорною жовчю і слизом (лімфою, флегмою). Співвідношення цих рідин, індивідуально своєрідне у кожного організму, позначалося по-грецьки терміном "красис" (суміш, поєднання), На основі теорії Гіппократа поступово сформувалося вчення про чотири типи темпераменту по кількості головних рідин, гіпотетичне переважання яких в організмі і дало назву основним типам темпераменту: сангвінічний (від латинського sanguis - кров), холеричного (від грецького chole - жовч), меланхолійному (від грецького melaina - чорна жовч) і флегматичного (від грецького phlegma - слиз). Античні лікарі, намагаючись пояснити те, що в сучасній психіатрії називається "розширенням свідомості", звернулися до теорії рідин, основи якої заклали Гіппократ (460-377 рр.. До н. Е..) І Гален (129-200). У ній будова тіла людини обговорюється в термінах чотирьох космічних елементів: землі, повітря, вогню і води. Ці чотири основні елементи мають своїх замінників, своїх "зв'язковий" у людському тілі: Земля = меланхолія (чорна жовч); Повітря = кров; Вогонь = жовч (жовта жовч); Вода = флегма (слиз). Ця класична гуморальна теорія пояснює характер людини (або його "темперамент") переважанням однієї з цих рідин в його тілі. Тобто гуморальна теорія, по суті, дає психологічне пояснення фізіології і фізіологічне пояснення психології: стан тіла впливає на здоров'я розуму, а душевне здоров'я впливає на тілесне.
22/Соматичні теорії темпераменту.
Соматичні теорії. (гр. soma - тіло) пов'язували якості темпераменту із будовою тіла.Французький лікар Клод Сіго (20 рр. ХХ ст.) створив типологію, за якою кожній системі організму відповідає певне зовнішнє середовище, що впливає на цю систему: повітря - джерело дихальних реакцій, їжа - реакцій травлення, фізичне середовище - моторних реакцій, соціальне середовище - мозкових реакцій. Переважання певної системи призводить до специфічних реакцій індивіда на зміни навколишнього середовища, тобто кожному типу будови тіла відповідають певні особливості темпераменту. Виходячи з цього, К. Сіго вирізнив чотири основних типи будови тіла та, відповідно, темпераменту: дихальний, травний, мускульний та мозковий.
Е. Кречмер у 1921 р. у своїй праці "Будова тіла та характер" стверджував, що "люди з певним типом будови тіла мають певні психічні особливості та схильність до психічних захворювань". Кречмер стверджував, що у здорових людей існує залежність між будовою тіла та психічними якостями і визначав три типи темпераменту, що залежать від типу будови тіла.
1. Лептосоматик характеризуется хрупким телосложением, высоким ростом, плоской грудной клеткой, узкими плечами, длинными и худыми нижними конечностями.
2. Пикник — человек с выраженной жировой тканью, чрезмерно тучный, характеризуется малым или средним ростом, расплывшимся туловищем с большим животом и круглой головой на короткой шее.
3. Атлетик — человек с развитой мускулатурой, крепким телосложением, характерны высокий или средний рост, широкие плечи, узкие бедра.
4. Диспластик — человек с бесформенным, неправильным строением. Индивиды этого типа характеризуются различными деформациями телосложения (например, чрезмерный рост, непропорциональное телосложение). С названными типами строения тела Кречмер соотносит три выделенных им типа темперамента, которые он называет: шизотимик, иксотимик и циклотимик. Шизотимик имеет астеническое телосложение, он замкнут, подвержен колебаниям настроения, упрям, не склонен к изменению установок и взглядов, с трудом приспосабливается к окружению. В отличие от него иксотимик обладает атлетическим телосложением. Это спокойный, невпечатлительный человек со сдержанными жестами и мимикой, с невысокой гибкостью мышления, часто мелочный. Пикническое телосложение имеет циклотимик, его эмоции колеблются между радостью и печалью, он легко контактирует с людьми и реалистичен во взглядах.
У 40-і рр. 20 ст. У. Шелдон визначив якості темпераменту залежно від переважання функцій певних органів тіла:
1) вісцеротонія (viscera - нутрощі) - вісцеротоніки;
2) соматотонія (soma - тіло) - соматотоніки;
3) церебротонія (cerebrum - мозок) - церебротоніки;
4) змішаний тип.