2. Завдання та основні підходи профорієнтаці.

Завдання профорієнтації:

• формування суб'єкта самовизначення;

• вивчення мотивів, які обумовлюють вибір суб'єкта у процесі професій­ного самовизначення;

• вивчення нахилів, здібностей та інтересів суб'єкта самовизначення, його індивідуальних особистісних особливостей;

• вивчення факторів та умов, що впливають на вибір професії суб'єктом самовизначення;

• вивчення вимог, які висуває професія до людини з метою виявлення ЇЇ професійної придатності до того чи іншого виду діяльності;

Завдання профорієнтації полягає не лише в тому, щоб допомогти мо­лодій людині знайти професію, яка б відповідала її здібностям, інтересам та здоров'ю, але і застерегти людину від такого вибору, який може при­звести до швидкого виснаження та знесилення, а при наявності зах­ворювання - підшукати таку професію, яка б мінімально була небез­печною для здоров'я людини.

Розв'язати зазначені вище завдання можна лише з урахуванням усіх виділених вище підходів, у злагодженій праці та завдяки спільним зусил­лям психологів, педагогів, соціологів і лікарів.

Лише такий підхід забезпечить можливість задовольнити індивідуальні, а, особливо, духовні потреби молодої людини.

Щоб здійснити зрілий вибір, молодій людині необхідно урахувати усі чинники, що можуть мати вплив на її професійну самореалізацію в май­бутньому, а саме, економічну ситуацію в державі та зміни на ринку праці, свої індивідуальні психологічні особливості та їх відповідність вимогам професії. Таким чином, зрілий професійний вибір вимагає від оптанта урахування психологічного, педагогічного, економічного та соціологічно­го підходів, завдяки чому він зможе не лише попередити можливі невдачі, але й забезпечити успіх у професійному самовизначенні.

Психологічний підхід передбачає комплексне вивчення особистості, діагностику на виявлення індивідуальних психологічних І психофізіологі­чних особливостей, здібностей, інтересів і схильностей людини до тієї чи іншої професії, формування умінь співвідносити свої особистісні якості з тими вимогами, які висувають до фахівця професія і спеціальність.

Педагогічний підхід передбачає не лише розв'язання проблеми «ким бути», але й «яким бути», тобто ідеться про виховання суб'єкта самовизна­чення, починаючи з молодших класів і до завершення навчання у школі, зокрема формування ціннісного ставлення до праці, поваги до людини праці, усвідомлення значущості не лише престижних професій, але Й тих, які не є особливо привабливими, але без яких нормальне життя у сучасно­му суспільстві було б неможливим. Урахування педагогічного підходу у профорієнтаційній роботі передбачає формування характеру, особистісних рис школярів, як найбільш загальних, тобто тих, що допоможуть стати

успішним у будь якій сфері діяльності (цілеспрямованість, відповідальність, самостійність, організованість, ініціативність, поведінкова гнучкість, твор­че ставлення до обраної діяльності та ін.), так і тих, що необхідні для самоздійснення в тій професії, яку молода людина має на меті обрати в май­бутньому. Важливим у навчально-виховній роботі зі школярами є, також, формування інтересу учнів до проблеми вибору професії, мотивів профе­сійного вибору.

Економічний підхід передбачає урахування матеріальних та енергетич­них ресурсів, заощадження часу та сил, необхідних для успішної самореалізації особистості у майбутній професійній діяльності. Правильний вибір забезпечує швидке оволодіння професією, стимулює до професійного зро­стання і вдосконалення, забезпечує можливість швидкого повернення ма­теріальних витрат та економію часу в процесі професійного становлення. Спонтанний, необдуманий вибір може мати небажані й непередбачені на­слідки, створити певні труднощі під час оволодіння професією, серед яких надто тривалий адаптаційний період, відмова від професійного росту, ча­ста зміна місця праці або навіть і професії. Крім того, в ситуації, коли здібності людини залишаються не реалізованими або частково не реалізо­ваними, людина переживає певний внутрішній дискомфорт, що може ста­ти причиною виникнення професійних захворювань, виробничих травм, може призвести не лише до втрати активності, морального незадоволен­ня, але й до серйозних соматичних порушень у організмі.

Соціологічний підхід передбачає урахування в профорієнтаційній ро­боті потреб суспільства, змін на ринку праці, що склалися під впливом науково-технічної революції та глобальних культурно-історичних та суспільно-економічних процесів, зокрема активне впровадження у виробницт­во сучасних новітніх інформаційних технологій та широке застосування механізації, автоматизації, електроніки, кібернетики, нано-технологій у всіх сферах суспільно-виробничої практики, У зв'язку з цим, кількісно і якісно змінюється ринок праці, який стрімко поповнюється новими професіями та видами діяльності.

Кількісне зростання видів праці і їх якісні зміни призводять до відми­рання старих професій та виникнення нових, більш актуальних і необхід­них і) суспільстві в даний час.

Н історичному аспекті можна констатувати, що з розвитком промисло­вості та економіки, в процесі суспільного поділу праці (якісна диференці-імпи трудової діяльності в процесі розвитку суспільства, яка призводить до виділення і співіснування різних її видів), кількість професій безперервно змінювалась.

Наприклад, в епоху патріархального рабства в Греції було всього близько десяти професій: гончарі, будівельники, майстри по обробці металу та ін. В період розквіту грецької цивілізації, за царювання Перикла (У-1У сто­ліття до н.е.) кількість професій збільшилась до 50.

В ХІУ ст. згідно з переліком професій, який проводився у Франкфурді-на- Майні, було виділено уже близько 200 професій.

Словник професій, який був виданий у 1965 році у США містить опис близько 22 тис. видів робіт і понад 35 тис. назв професій і спеціальностей. В наш час, за підрахунками спеціалістів, нараховують понад 50 тис. професій. Крім того, статистичні дані вказують, що щорічно у світі виникає більше 500 нових професій. Цікаво відзначити, що процес виник­нення нових професій проходить значно швидше ніж відмирання старих, що більше 50% існуючих в наші дні професій ще ЗО років тому взагалі були невідомими.

Вибір професії, яка користується соціальним запитом, забезпечує швид­ку професійну самореалізацію, дає шанс на працевлаштування за фахом після закінчення навчання, дає можливість, завдяки здобутій спеціальності, задовільніші свої матеріальні потреби. Врахування соціологічного підхо­ду позбавляє молоду людину необхідності витрачати свої енергетичні ре­сурси і час на тривалі пошуки роботи за спеціальністю, допоможе уникну­ти всіх негативних переживань, пов'язаних з безробіттям та неможливі­стю забезпечити себе в майбутньому.

Крім того, важливо пам'ятати, що людина постійно розвивається і та професія, яка влаштовувала її три роки тому, може більше не задовільняти її. Професійна орієнтація не закінчується вибором професії, вона актуаль­на протягом всього життя людини.

Таким чином, поєднання людини з професією є динамічним процесом, що детермінується як індивідуальними особливостями самої людини, як суб'єкта праці, так і розвитком суспільства в цілому, виробничими і со­ціальними умовами, характерними не лише для певно суспільства, але куль­тури, епохи тощо.

Звідси випливає мета усієї системи професійної орієнтації - знайти оптимальне співвідношення між здібностями, особистими бажаннями, можливостями суб'єкта діяльності та потребами суспільства і на цій ос­нові допомогти зробити самостійний і виважений професійний вибір.