
- •1. Предмет об'єкт, категоріальний апарат профорієнтації.
- •2. Завдання та основні підходи профорієнтаці.
- •3. Структура та основні напрямки профорієнтації
- •1. Професійна просвіта і виховання
- •2. Професійна консультація та діагностика
- •3. Профвідбір та профпідбір
- •5. Професійна адаптацій
- •4. Основні методологічні принципи.
- •5. Особливості організації профорієнтаційної роботи в школі
- •6. Форми профорієнтаційної роботи зі школярами.
- •7. Етапи профорієнтаційної роботи у школі
- •8. Навчально-методичний кабінет профорієнтації
- •9. Профільне навчання як основний шлях професіоналізації старшої школи основні напрямки профілізації та навчальні профілі.
- •10. Організація профільного навчання.
- •11. Поняття «професійно обумовлена особистість» та її структура
- •1. Професійна спрямованість та її складові
- •2. Професійна компетентність та її основні компоненти
- •3. Професійно важливі якості
- •4. Професійно значущі психофізіологічні властивості Четвертою складовою професійно обумовленої структури особистості
- •12. Поняття професійної придатності та її складові
- •13. Класифікація професій є.О.Клімова, Дж. Холанда. Та їх характеристика.
- •14. Профконсультація як один з напрямків профорієнтаційної роботи. Мета та види профконсультації.
Какую работу нужно написать?
1. Професійна спрямованість та її складові
Професійна спрямованість вважається найвищим рівнем розвитку і основним системоформуючим фактором особистості (Л.І.Божович, ІЗ.С.Мерлім, К.К.Платонов та Ін.).
Описуючи структуру професійно обумовленої особистості, Е.Ф.Зеєр також пропонує вважати саме професійну спрямованість її ключовим компонентом. Це - інтегральна генералізована властивість особистості, що характеризується сукупністю домінуючих потреб і мотивів, відношень, установок та ціннісних орієнтацій.
У структурі професійної спрямованості Зеер видиіяє такі складові:
• потяги, бажання, наміри, інтереси, нахили та ідеали;
• ціннісні орієнтації (сенс праці, зарплата, достаток, кваліфікація, кар'єра, соціальне становище та ін.);
• мотиви, (ставлення до професії, професійна позиція, потреби, установки, ставлення; сподівання, готовність до професійного розвитку та ін.);
• соціально-професійний статус.
На різних стадіях становлення ці компоненти мають різний психологічний зміст, який обумовлений характером провідної діяльності і рівнем професійного розвитку особистості [3, с.52-53].
Якщо розглядати мотив, як складне психологічне утворення, що спо-нуває людину до активності, в основі якої лежать потреби людини, то, інтерес, у даному контекті, є формою виявлення потреби, важливою складовою спрямованості особистості, її мотиваційної сфери.
Проблему формування професійних інтересів досить широко висвітлено в наукових дослідженнях В.Алікперова, Т.Буянової, К.Вербової, О.Голом-штока, Є.Гришиної, М.Левітова, Є.Павлютенкова та ін. Ці дослідження спрямовані, в основному, на виявлення етапів формування інтересу, мотивації та готовності до вибору професії. Професійні інтереси формуються на основі пізнавальних інтересів і тісно з ними взаємопов'язані. У зв'язку із сказаним, можна стверджувати, що успішна навчальна діяльність школяра посилює його інтерес до вибору професії. У процесі становлення професійного інтересу можна виокремити такі етапи:
1. поява загально-соціального інтересу до пізнання навколишнього світу, законів Його розвитку;
2. формування інтересу до сфери навчальної діяльності;
3. виникнення інтересу до певної професії.
Дослідження професійних інтересів школярів виявило, що цей процес є динамічним і поетапним. Зокрема було виокремлено чотири етапи розвитку інтересів у шкільному віці:
1) 12-13 років-професійні інтереси характеризуються високою мінливістю, слабо Інтегровані, не пов'язані з психологічними особливостями особистості, і, в більшій мірі, є пізнавальними;
2) 14-15 років - спостерігається тенденція до більшої сформованості професійних інтересів школярів, їх інтеграції, включення в загальну структуру індивідуальних і особистісних властивостей;
3) 16-17 років - посилюється Інтеграція інтересів і одночасно спостерігається їх диференціація за статевими ознаками, також тенденція до поєднання пізнавальних і професійних інтересів, посилюються взаємозв'язки професійних інтересів з індивідуально-психологічними властивостями;
4) юнацький вік, пов'язнаний з етапом первинної професіоналізації, коли спостерігається звуження пізнавальних інтересів, на який має вплив уже сформована професійна спрямованість.
В цілому виокремлюють три рівні прояву інтересу учнів до вибору професії: високий, середній та низький.
Учні з високим рівнем вияву професійних Інтересів характеризуються усвідомленим та обгрунтованим ставленням до вибору майбутньої професії, розуміють необхідність вибору трудового шляху, творчо й активно ставляться до участі в практичній навчальній І трудовій діяльності (самостійні роботи; діяльність у позашкільних закладах; громадська та суспї-льно-корисна діяльність).
Учні Із середнім рівнем характеризуються нестійким інтересом до свідомого майбутнього вибору професії та конкретних спеціальностей при вивченні навчальних предметів, разом із тим вони мають певні здібності й успішно навчаються.
Учням із низьким рівнем властива відсутність планів професійного вибору; вони ще не визначились із подальшим вибором професії І з необхідністю оволодіння конкретною спеціальністю.
Загалом, згідно з даними експериментальних досліджень українських і російських (Л.О.Головей, Я.Л.Коломінський, А.А.Реан, В.В.Рибалка, Фель-дштейн та ін.) вчених, більшість школярів немає чіткого професійного плану, вони виявляють низьку активність у виборі професії: впевненість у виборі зростає у період від підліткового до юнацького віку, але в цілому не набагато. Сформований професійний план мають старшокласники з високим рівнем інтелектуального розвитку, морально зрілі і сумлінні учні, а також ті, що мають високий рівень тривожності. Усі ці факти доводять, що профорієнтаційна робота сьогодні у школах на належному рівні не проводиться, що особливої уваги як з боку психолога, так і педагогічного колективу школи потребує проблема формування мотиваційної спрямованості учнів та мотиваційної готовності школярів до здійснення професійного вибору.
Вивчаючи студентів за професійною спрямованістю, Е.Ф. Зеєр виокремив три типи професійної спрямованості і відповідно три групи студентів:
І тип - студента з позитивною професійною спрямованістю, яка має місце тоді, коли обрана професія відповідає особистісним інтересам студента, коли існує тісний взаємозв'язок між домінуючими мотивами особистості студента і змістом обраної професійної діяльності.
II тип - студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму професійному виборі. Для них характерний компроміс між невизначеним або, навіть, негативним ставленням до професії і продовженням навчання у вузі з подальшою перспективою працювати за даною спеціальністю.
НІ тип - студенти, які негативно ставляться до обраної професії. Мотивація їх вибору обумовлена суспільними цінностями, зокрема значущістю вищої освіти в суспільстві. Вони не мають чіткого уявлення про майбутню професію, провідним мотивом для них є не потреба у самій діяльності, а у пов'язаних з нею суспільних перевагах і благах, які забезпечує людині дана діяльність.
Великий вплив на формування професійної спрямованості мають індивідуально-психологічні особливості особистості: інтелектуальні, психомоторні, емоційні. Зазвичай, до закінчення школи професійна спрямованість є переважно сформованою, проте вона мало впливає на готовність випускників до вибору професії.
Великий вплив на формування професійних інтересів мають батьки, під дією яких складається вихідна система відношень дитини до світу професій і до себе, як суб'єкта професійної діяльності. Інтереси і плани батьків можуть як позитивно, так І негативно виливати на розвиток професійних інтересів дитини у майбутньому.
Вплив батьків може виявлятися:
• у прагненні батьків продовжити у дитині власну лінію розвитку, у спробі нав'язати дитині професійне спрямування, яке може бути досить часто відмінним від здібностей і інтересів і нахилів дитини;
• у прагненні батьків реалізувати сценарій «батьки вундеркінда», коли дитину орієнтують на дуже високі досягнення, в результаті чого, дитина зростає у постійному стресі, напрузі, та в обстановці постійної підвищеної відповідальності та перевтоми;
• у ситуації жорсткого статевого обмеження, коли спостерігається виховання за типом протилежної статі, тобто, очікуючи хлопчика, вони жорстко нав'язують народженій дівчинці інтереси і професію протилежної статі. Батьки або виховують у дівчинці хлопчика, або навпаки, відверто ігнорують вихованням і розвитком наявних у дитини здібностей та інтересів;
• у прагненні до компенсації, тобто дитині ставлять ті ЦІЛІ, яких не вдалося досягнути самим батькам;
• у прагненні зберегти батьківський пріоритет, батьки спеціально гальмують розвиток дитини, щоб вона не перевершила їх.
Інтереси виявляються у вибірковій активності людини, що спрямована на професію як на певну соціально-психологічну роль, суть якої полягає у пізнанні предмету та умов праці.
У даному контексті важливо розмежовувати звичайну людську зацікавленість від стійкого професійного інтересу, який виникає на основі все-сторонньої об'єктивної інформації, в результаті ґрунтовного ознайомлення з характером та особливостями професійної діяльності та спеціально організованого навчання, що передбачає формування у школярів спрямованості на вибір професії.
Професійна спрямованість особистості характеризується такими якісними показниками:
1. Рівень розвитку спрямованості-характеризує її суспільну значущість, тобто чим вища суспільна значущість професії, тим вищим буде її вплив на прояв інтересу до тієї чи іншої професії;
2. Широта спрямованості - характеризує діапазон інтересу до певної сфери професійної діяльності:
3. Інтенсивність прояву спрямованості - характеризує періодичність прояву певної спрямованості. Чим інтенсивніше буде проявлятися професійна спрямованість, тим більший вплив вона здійснюватиме на професійне самовизначення особистості.
4. Стійкість спрямованості - характеризує її прояв у часі. Інтерес до професії може з'являтися і зникати в процесі розвитку особистості. В дитячому віці діти надають перевагу тим професіям, які є найбільш знайомими для них, пізніше, в підлітковому і старшому шкільному віці, вони змінюють свої професійні інтереси
5. Дієвість спрямованості -характеризує її активність, наприклад, коли дитина говорить про свій інтерес до занять танцями і коли вона активно займається у танцювальному гуртку.
Дані факти вказують на необхідність і значущість профорієнтаційної роботи у школах з метою вивчення професійних інтересів школярів, їх схильностей, намірів, ідеалів та надання кваліфікованої допомоги у здійсненні професійного вибору після закінчення школи.