
- •1. Предмет об'єкт, категоріальний апарат профорієнтації.
- •2. Завдання та основні підходи профорієнтаці.
- •3. Структура та основні напрямки профорієнтації
- •1. Професійна просвіта і виховання
- •2. Професійна консультація та діагностика
- •3. Профвідбір та профпідбір
- •5. Професійна адаптацій
- •4. Основні методологічні принципи.
- •5. Особливості організації профорієнтаційної роботи в школі
- •6. Форми профорієнтаційної роботи зі школярами.
- •7. Етапи профорієнтаційної роботи у школі
- •8. Навчально-методичний кабінет профорієнтації
- •9. Профільне навчання як основний шлях професіоналізації старшої школи основні напрямки профілізації та навчальні профілі.
- •10. Організація профільного навчання.
- •11. Поняття «професійно обумовлена особистість» та її структура
- •1. Професійна спрямованість та її складові
- •2. Професійна компетентність та її основні компоненти
- •3. Професійно важливі якості
- •4. Професійно значущі психофізіологічні властивості Четвертою складовою професійно обумовленої структури особистості
- •12. Поняття професійної придатності та її складові
- •13. Класифікація професій є.О.Клімова, Дж. Холанда. Та їх характеристика.
- •14. Профконсультація як один з напрямків профорієнтаційної роботи. Мета та види профконсультації.
Какую работу нужно написать?
2. Професійна компетентність та її основні компоненти
Професійна компетентність є другою важливою складовою професійно обумовленої особистості.
Під професійною компетентністю розуміють сукупність професійних знань, умінь, а також способи виконання професійної діяльності.
Основними складавшій професійної компетентності є:
• соціально-правова компетентність - уміння співпрацювати і взаємодіяти з суспільними установами і людьми, володіння уміннями професійного спілкування та поведінки;
• спеціальна компетентність - готовність до самостійного виконання конкретних видів діяльності, уміння розв'язувати типові професійні задачі і оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно здобувати знання і уміння за спеціальністю;
• персональна компетентність - здатність до постійного професійного зростання і вдосконалення, підвищення кваліфікації та реалізації себе в професійній діяльності;
• аутокомпетентність - адекватне сприйняття своїх соціально-професійних характеристик, володіння технологіями подолання професійних деструкцій.
А.К.Маркова виокремила як особливий вид професійної компетентності - екстремальну професійну компетентність, яка визначається як ^здатність діяли у несподівано ускладнених умовах, в аварійних ситуаціях або при порушеннях технологічних процесів.
3. Професійно важливі якості
Третьою складловою професійно обумовленої особистості є її осо-бистісні якості. їх розвиток та інтеграція в процесі професійного становлення приводить до формування системи професійно важливих якостей особистості.
Процес формування професійно важливих якостей складний та тривалий і здійснюється на основі психологічних властивостей індивіда. Професійно важливі якості формуються процесі засвоєння і виконання індивідом певного виду діяльності. Це динамічний процес формування функціональних і операційних дій на основі психологічних властивостей індивіда. В процесі засвоєння і виконання діяльності психологічні якості поступово професіоналізуються, утворюючи самостійну підструктуру.
«Професійно важливі якості» - це сукупність психологічних якостей особистості, а також фізичних, антропометричних та фізіологічних характеристик людини, які визначають її успішність у навчанні і діяльності.
Конкретний перелік цих якостей для кожного виду діяльності свій, який визначається на основі психологічного аналізу діяльності І завершується складанням професіограми або психограми.
Серед найбільш загальних професійно важливих якостей виділяють такі:
• спостережливість;
• образну, моторну та Ін. види пам'яті;
• технічне мислення;
• просторову уяву; ' уважність;
• емоційна стійкість,
• рішучість;
• гнучкість;
• наполегливість;
• цілеспрямованість;
• дисциплінованість;
• самоконтроль та ін.
В основі формування професійно важливих якостей лежать задатки і здібності.
Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які виражають її готовність до оволодіння певними видами діяльності та успішного її виконання. Основи здібностей закладені генетично. Природними передумовами здібностей є задатки.
Задатки - це потенційні можливості, які в умовах діяльності та активної взаємодії індивіда з навколишньою дійсністю, а також під впливом навчання та виховання реалізуються у здібності. Задатки, як анатомо-фізіо-логічні особливості індивіда, у відношенні до здібностей характеризуються полівалентністю, тобто коли на основі одних і тих самих задатків можуть сформуватися і розвиватися різні, але не будь-які здібності.
Те, наскільки проявиться і оформиться задаток, залежить від умов індивідуального розвитку.
Наявність задатків не гарантує прояв І успішний розвиток здібностей. Для розвитку здібностей необхідні нахили. Під нахилами розуміють інтереси особистості до певної сфери діяльності. Тільки сполучення задатків із нахтилами забезпечує розвиток здібностей.
Здібності до здійснення тої чи іншої конкретної діяльності, виявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння її засобами та прийомами.
Задатки = нахили + здібності.
Задатки, які є вродженими і складають анатомо-фізіологічні особливості особистості, практично не піддаються навчанню і вихованню.
Нахили, які належать до психологічних якостей індивіда, що мають соціальний характер, тому їх можна виховувати і розвивати, оскільки в їх основі лежить інтерес до певної сфери діяльності.
Завдання психологів, педагогів, батьків полягас в тому, щоб якомога раніше виявити в особистості закладені природою задатки до певного виду діяльності і максимально розвинути нахили, а, одночасно, іздібності до цієї діяльності.
Найбільш ґрунтовно дослідив проблему здібностей Б.М.Теплов, який виділив в даній системі такі рівні розвитку здібностей;
• посередні здібності, тобто звичайний рівень розвитку здібностей;
• обдарованість - підвищений рівень розвитку здібностей;
• талановитість;
• геніальність.
Обдарованість К.М.Теплов визначив як якісно своєрідне поєднання -здібностей, від яких залежить успіх в діяльності. Обдарованість виступає як системна характеристика, яка являє собою сукупність здібностей, що пов'язані єдиною функцією-можливістю досягнення успіху в діяльності.
Талант і геніальність — це вищий ступінь творчої обдарованості, що виражається в досягненні людиною таких результатів творчої діяльності, які є епохальними в суспільному, науковому чи культурному розвитку суспільства.
Необхідно пам'ятати, що здібності нарівні таланту, а тим більше геніальності, зустрічаються дуже рідко. Згідно з даними вітчизняних дослідників їх частка складає всього 2%. Завдання психологів, у даному контексті, полягає в тому, щоб допомог™ молодій людині обрати таку професійну діяльність, яка з найбільшою повнотою відповідала б спрямованості її здібностей.
Вивченням здібностей займався В.Д.Шадріков, який наголошував, що здібності є проявом особистості. Вони завжди розкриваються тоді, коли є свобода в діяльності, свобода в виборі самої діяльності та свобода у виборі форм її реалізації, в можливості творчості і виражаються рівнем майстерності. Однак ми вивчаємо не самі здібності, а їх реалізацію, яка може суттєво перекручуватися залежно від того, чи є людина вільною в саморе-алізації, чи є вона вільною у творчості. Ми вивчаємо не здібності взагалі, а здібності діяти в нормативному світі. Ці здібності В.Д.Шадріков називає здібностями до виконання в певних умовах, а не до вільної творчості. Нормативні здібності і здібності до творчості трагічно протистоять одні одним. Здібності, що детерміновані умовами житія, нормативні здібності досить часто пригнічують природні здібності, деформують їх. Так, з категорії здібностей відійшли духовні здібності, хоча, вказує В.Д.Шадріков, творче можна зрозуміти лише через духовне. Виходячи з загальної методологічної установки, що зовнішні впливи переломлюються через внутрішні умови, можна стверджувати, що нормативна діяльність завжди
буде мати індивідуально-виражений характер, яка буде проявлятися завдяки особистїсним якостям.
На думку вченого людина від природи має загальні здібності, а спеціальні здібності - це загальні здібності, які під впливом вимог діяльності набули рис оперативності, тобто тих рис, які необхідні для виконання певної діяльності.
Професійний розвиток людини передбачає, в першу чергу, розвиток спеціальних здібностей, які б найбільш повно відповідали вимогам обраної професійної діяльності, спряли б здобуванню необхідних знань і умінь та духовному зростанню людини.
Від розвитку загальних (розумових) здібностей залежить успішність у будь-якій діяльності і навчанні. До них належать здібності до виконання загальних трудових дій побутового характеру, здібності до мислення, сприймання і запам'ятовування, гнучкості розуму, загальної працездатності стійкості вольових і емоційних проявів. Загальні здібності формуються і виховуються у загальноосвітній школі. Спеціальні здібності, забезпечують успішність у конкретному виді діяльності
Спеціальні здібності пов'язані з конкретним видом діяльності і забезпечують досягнення високих результатів у певній сфері. Це - художні, музичні, математичні, технічні та ін. здібності.
Разом з тим, практично усі види здібностей взаємопов'язані і розвивають і взаємо збагачують одні одних. Чим більше розвинені загальні здібності, тим більше створюються умови і передумови для розвитку спеціальних здібностей [14].
Таким чином, кожна діяльність висуває певні вимоги як до загальних, так І до спеціальних здібностей.
Спираючись на концепцію Б.Ф.Ломова, який виділив три функції психіки: комунікативну, регулятивну і пізнавальну, виділяють три види здібностей: комунікативні, регулятивні і пізнавальні.
Здібності формуються, розвиваються і проявляються під впливом як внутрішніх якостей індивіда, так і соціальних умов.
Б.Г.Ананьєв вважав, що розвиток здібностей пов'язаний з розвитком вищих психічних функцій, з розвитком особистості, її характером.
«Здібності - це прояв творчого розвитку розуму, а не просто накопичення знань», вважав учений.