2. Методи занурення паль.

Палі, виготовлені заздалегідь заби­вають (ударний), вдавлюють у грунт, занурюють за допомогою вібрації або розмиву грунту водою та вгвинчують.

Машини, які підтримують палі в потрібному положенні, я також робочий орган (обладнання), за допомогою якого заглиблюють палі, називають копром. Копри бувають у вигляді спеціальних мостів на рековому ходу, змонтовані на автомобілях, тракторах, екскаваторах та стрілових кранах.

1. Зміст ударного метода полягає в тому, що палі забивають молотами.

Для забивання паль застосовують молоти, які підвішують як і палю на копрі: механічні, пароповітряні, дизельні штангові та трубчасті молоти, гідравлічні.

Механічний молот — це важка чавунна виливка, який за до­помогою лебідки підіймається в напрямних стріли копра на по­трібну висоту, а потім, відчепившись від крюка, у вільному падінні б'є по палі. Маса таких молотів 8-10 т. Механічні молоти через низьку продуктивність праці (10...15 ударів за 1 хв. ) використовуються рідко (в основному при невеликому обсязі робіт).

Пароповітряні молоти – це замкнений порожній вертикальний циліндр, в якому рухається (вгору-вниз) поршень масою 1,25-6 т і бє по палі. Він робить більш як 200 ударів за хвилину. Амплітуда руху 1,3-1,5 м. У дію його приводить стиснене повітря або пара. Можуть бути одиничної дії, якщо ударна частина молота падає тільки під дією своєї маси, і подвійної, як­що до сили удару падаючої маси додається тиск повітря або пари.

Дизельні (штангові та трубчасті) молоти об'єднують переваги пер­ших двох молотів, вони ефективніші від пароповітряних за рахунок автономності та використовують більш широко. Найбільшого поширення набули дизель-молоти. Вони найбільш високо продуктивні, автономні, низька вартість робіт. Автономність забезпечується шляхом піднімання ударної частини за рахунок двохтактного двигуна, який є складовою частиною дизель-молота.

Є штангові і трубчасті дизель-молоти.

У штангових дизель-молотів - рухливій циліндр, що відкритий знизу та

пересувається по направлених штангах. Коли циліндр падає на нерухомий поршень (толок), то в камері горіння запалюється суміш повітря і палива. Енергія, що утворюється в результаті запалювання, підкидає циліндр вверх, після чого відбувається новий удар. Паливо надходить у форсунку по трубам.

В трубчатих - нерухомий циліндр, що має шабот (п'яту) та виконує роль направляючого. Ударна частина - рухомий поршень з головкою. Розповсюдження палива і запалювання суміші відбувається під час удару головки поршня по поверхні сферичної западини циліндра, куди паливо подає помпа низького тиску, яка дозує суміш.

Перевага трубчатого дизеля над штанговим полягає в тому, що при однаковій масі ударної частини вони мають більшу енергію удару (у 2...3 разі).

Перші удари виконують з малої висоти - до 0,5 м, поки паля не отримає вірний напрямок. Потім силу удару збільшують до максимальної. Від кожного удару паля занурюється на деяку величину. З кожним ударом ця величина зменшується. Потім паля занурюється на одну і ту ж величину, що називається відмовою (отказ). Відмову знаходять як середнє значення після виміру занурення від 10 ударів. Серію ударів, які виконуються для заміру середньої величини відмови, називають заставою. Потім вимірювання перевіряють по СНиПу. Якщо середня відмова в трьох послідовних заставах не перевищує розрахункової, то процес закінчується.

Гідравлічний молот— це аналог пароповітряного, але енергоно­сієм є робоча рідина, яка працює в замкненій системі. Гідравлічний привід має можливість створювати значний тиск (30...60 МПа). При рівних площах робочих поверхонь поршнів цей молот у порівнянні з пароповітряним розвиває в 10...100 разів більшу енергію удару по палі. Такі молоти найбільш екологічно чисті.

Недоліки ударного способу – низький коефіцієнт корисної дії обладнання, потреба в міцних конструкціях паль (динамічне навантаження на палю перевищує майбутнє навантаження від будівлі в 3-5 рази).

2. Статичне вдавлювання палі здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв, що діють на палю своєю масою.

Вдавлюють палі у тих місцях, де недопустимі динамічні навантаження на грунт та на будівлі, які знаходяться поряд. Оскільки цей метод застосовують рідко, то машини для цьо­го виготовляють спеціально. Раніше для цього пристосову­вали платформи з навантажен­ням у вигляді штучних вантажів або будівельних машин, здебільшого тракторів.

Установка для вдавлюван­ня паль на основі гусеничного крана ДЕК-25 має вакуумний анкер з робочою площею 15 м². Така установка може розвивати 100...120 т вдавлюючого зусилля (рис. 5.3).

Для вдавлювання паль використовують спеціальне оснащення, яке закріплюється на масивних ростверках і за допомогою гідродомкратів вдавлює палі крізь отвори в ростверку.

3 Під час вібраційного методу палю занурюють за допомогою вібраційних машин, які передають на палю вібраційну дію. Ці дії допомагають палі перебороти як бічний, так і лобовий опори грунту.

Дія віброзаглиблювача заснована на принципі, завдяки якому горизонтальні центрально-бігові сили взаємно зникають, а вертикальні - сумуються.

Цей метод ефективний при незв'язаних водонасичених грунтах. Найбільш універсальним є віброударний метод з допомогою вібромолотів. Вони поділяються на електричні, пневматичні, гідравлічні і вібромолоти з двигуном внутрішнього згорання. Найбільш розповсюджений пружинистий вібромолот. Він працює завдяки тому, що віброзбуджувач, поки рухаються вали з дебалансами в протилежних напрямках, роблять періодичні коливання. Коли щілина між ударником віброзбуджувача і палею менша амплітуди коливання віброзбуджувача, ударник періодично б'є по палі. Маса уданої частини повинна бути не менша 50% маси палі.

За допомогою вібрації занурюють палі з малим поперечним перерізом, шпунт або трубчасті палі-оболонки з відкритим нижнім кінцем. Крім вібрації, використовують привантаження, тобто спеціально збільшують масу вібратора або ж через поліспастову систему передають на палю частину маси копрової установки.

4. У водонасичених грунтах занурення паль відбувається також під впливом вібрації і удару — віброударний метод. Принцип ро­боти вібромолота — це синхронне обертання двох неврівноважених мас (рис. 5.4).

5. Занурення паль за допомогою підмиву виконують здебільшого в гідротехнічному будівництві. Потужні струмені води із сопел, закріплених на вістрі палі, розмивають грунт, і паля занурюється в грунт під дією своєї маси. Вода подається під тиском 0,5 МПа із трубок діаметром 38...62 мм. Під час подавання води грунт пом'якшується, а вода, що піднімається вверх повздовж палі, розмиває грунт і усуває силу тертя між поверхнями.Після занурення порожнину навколо палі замивають грунтом або палю трохи добивають, тим самим збільшують якість використання. Велика трудомісткість при застосуванні цього метода не дозволяє його широко застосовувати Використовують цей спосіб здебільшого при роботі на плаву та з великою вагою палі.

6. Метод загвинчування. Застосовують його під башти ліній електропередач, радіозв'язку, де потрібні великі зусилля проти виривання палі. Загвинчують крицеві і залізобетонні палі з крицевими наконечниками з допомогою пристроїв, змонтованих на базі автомобіля. Він має чотири аутригери, редуктори віднімання зусиль двигуна на робочий орган, який знаходиться на кінці палі і передає повертаючі зусилля через інвентарну металічну оболонку.

Білет № 3

1. Трудові ресурси будівельних процесів. Фах, спеціальність, кваліфікація

2. Склад палевих робіт