6.Сутність та тенденції розвитку світового господарства

світове господарство (СГ) — сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

В своєму розвитку СГ пройшла довгий шлях. Можна виділити 4 основних етапи цього розвитку:

1. Великі географічні відкриття ХУ—ХУІ століть — промислова революція (кінець 18 — початок 19 ст.).

2. Промислова революція — кінець ХІХ—початок ХХ ст.

3. Кінець ХІХ—початок ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст.

4. 60-ті роки ХХ ст. — теперішній час.

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться:

• лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.

• активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

• розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;

• в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн “великої сімки”. Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі — Міжнародний валютний фонд — Світовий банк.

• подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.

4.Характеристика політико-правового та соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин

Соц.-культурне серед-ще займає особливе, специф. місце у розвитку міжнар. ек-ки.

Узагальнено соц.-культ. серед-ще можна звести до ф-рів, що випливають з поведінки людини, яка являє собою діалектичну єдність фізіологічної та соц-ної поведінок, бо людська поведінка формується саме під впливом фізіологічних і соц-них засад.

Фізіолог. поведінка людини-це внутрішньоприродна її поведінка, яка спонукається нейрофізіологічними особл-стями чуттєвих органів, тобто причинно зумовляється особл-стю її відчуттів. Основу фізіолог. людської поведінки складають відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла. Переваги тих чи інших чуттєвих особл-стей у великих группах людей (нас-ня регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних нужд і потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому випадку відбивається на їхніх зовнішньоек. відносинах.

Соц-на поведінка людини-це поведінка індивідума, яка причинно зумовлена його х-ром, що склався під впливом його соц. статусу протягом певного проміжку часу. Соц. поведінка людини залежить від таких осн. соц. засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, нац-сть (задані хар-тики); професія, ідеологія, релігія (набуті хар-тики). Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соц. статусів людей і їхніх запитів.

Поєднання фізіолог. і соц. засад породжує такі похідні хар-тики людської поведінки, як політ. орієнтація, вегетаріанство, патріотизм та інше, що також справляє вплив на МЕВ.

Основними хар-тиками соц.-культ. серед-ща є:

1.Розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там труд. законод-во. Це набирає великої значущості в ЗЕД, з одного боку, і приваблює висококваліфік. труд. ресурси, з іншого боку.

2. Ще однією важливою хар-тикою соц.-культ. серед-ща є мовні (вербальні) та немовні (колір, дистанція, час, імідж) комунікації.

3. Окремо слід виділити ще такий елемент соц.-культ. серед-ща, як морально-етичні норми поведінки людини. (Напр., тепер бізнесмен чи велика ТНК повинні бути максимально чесними і пунктуальними, якщо хочуть надовго закріпитися на світ. ринку.)

4. Помітний вплив на МЕВ здійснює культура (пануюча в сусп-ві с-ма моральних цінностей, звичаїв, традицій, що розділяються усіма або абсолютною більшістю сусп-ва), а також

5. менталітет і особл-сті уподобань суб’єктів МЕВ, від урахування яких досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось спільних програм.

Політичне середовище МЕВ — сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичні устрої країн; політичні ризики).

Сукупність політико-правових факторів можна класифікувати за такими напрямами:

1) політико - правове середовище своєї країни;

2) політико-правове середовище країни-партнера;

3) законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві.

Політико-правове середовище своєї країни аналізується за наступною схемою:

а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країни, але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій:

– регулювання мінімального розміру заробітної плати;

– законодавство з охорони навколишнього середовища;

– рівень оподаткування;

б) зовнішня політика країни.

Політико-правове середовище зарубіжної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків на зарубіжних ринках.

Для оцінки рівня привабливості політико-правового середовища країни-партнера аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни, доповнюється додатковими напрямами дослідження:

а) співвідношення політичних сил у країні;

б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси;

в) ступінь розвитку державного суверенітету;

г) міжнародні позиції країни в ООН та на світовій арені в цілому.