38. Основні особливості та етапи розвитку філософської думки в Україні.

Складний і суперечливий шлях пройшла укр. Філософська думка після 1917р. Дискусії 20-х рр.змінилися репресіями 30-40рр., що вкрай негативно позначилося на стані розвитку філософії в Україні. Лише наприкінці 50-х р. Створилися більш сприятливі передумови для розгортання теоретичних досліджень з проблем філософії. На зміну політичним репресіям приходоть період активізації різних галузей духовного життя.

Першою самостійною науково-філософською установою в академії був Інститут філософії і природознавства. Однак жорстокі репресії , що набули свого апогею в другій половині 30-х років , завдали непоправної шкоди розвиткові укр.. філ. Думки.

Новий етап у розвитку філ. Думки в Україні почався в 60-ті роки. Діяльність „шістдесятників”була викликом тому догматизмові й консерватизмові , що довгі роки визначали сутність філ. Надбань. У ці роки вперше в Україні здійснено розробку проблем логіки , наукового дослідження , типології форм мислення. У 70-80-х роках нового імпульсу набула традиція наукової розробки питань студентської молоді , розвитку творчих її здібностей.

Зайняла нарешті своє особливе місце й спадщина Г.Сковороди. своїм корінням філософія Сковороди сягає у давньогрецьку філософію. Йому належить ряд глибоких філософських творів. У своїх творах Сковорода глибоко досліджує філософію житя , моральні проблеми. Сковорода виходив у своїх поглядах з ідеї існування двох натур: видимої і невидимої. Видима натура-це світ матеріальний , світ речей , земля тощо; невидимий-це рух , істина. Сковорода висунув концепцію трьох світів

39. Філософські погляди г. Сковороди

Сковорода розвиває традиції Просвітництва , він відходить від догматичного наслідвання своїх учителів . Сковорода тяжів до ідей Платона , який в академії був обєктом критики . Він на передній план ставить не світ , а людину і духовне начало в ній . Вихованець Киево-Могилянської академії засвідчував другорядність людської плоті й понад усе ставив у людині істотно людське –духовність ,дух, зводячи до них сутність людського життя . У філософії Сковороди предмети і явища осмислюються як символи . Одним із основоположних принципів філософа є двонатурність світу (все суще складається з двох натур –видимої і невидимої ). Сковорода поділяв усе суще на три види буття(світи) : великий (Всесвіт), малий(Людина), світ символів або Біблія . Необхідною умовою щастя , є дотриманя людиною принципу “спорідненої праці”-те , що визначає сенс людського буття . Саме щастя філософ вбачав у чистоті сердечній, у рівновазі духовній , утверджуючи це своїм власним життям .

40. Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.

Переосмислюється коло традиційних натурфілософських питань, серед яких однією зщ центральних є Бог і природа. Зближення Бога з природою, розчинення його в природі приводить до появи пантеїстичних елементів у філософії Києво-могилянців. Бог, що творить за допомогою архітипів, праобразів все існуюче у світі, наповнює собою весь простір, не перебуваючи ніде у жодному конкретному місці і водночас – всюди.

Обгрунтовується ієрархічна структура пєяти світів – світ нестворений, інтелігибельний, що ототожнюється з божественною думкою, світ ангельський, світ елементарний, що складається з чотирьох першоелементів; мікрокосм і макрокосм, який включає землю, небо і все, що між ними міститься.

Важливе місце у натурфілософії могилянців відводилося проблемі матерії. Поняття матерії осмислюється через виокремлення субстанції як самобуття, визначеної сутності, що існує в собі і сама по собі. Матерія є не повною субстанцією, повною може бути лише природнє тіло. Матерія наділяється певною активністю, самостійним існуванням і навіть протяжністю.

Чільне місце в натурфілософії професорів Києво-могилянської академії посідає концепція руху. Поняття руху об’єднує розмаїті зміни, які відбуваються в природі і приводять до просторового переміщення, кількісного чи якісного перетворення. Рух розуміється як цілеспрямований процес, що здійснюється між двума межами, під час якого відбувається з’єднання і боротьба протилежностей – матерії і форми, кількості і якості, акту та потенції.

Спеціально в системі натурфілософських поглядів розглядається вчення про простір і час. Простір мислився не відділеним від середовища, абсолютно позбавленим порожнечі. Простір ототожнюється з місцем, що його займає тіло.

41. Проблема буття та її місце в філософії.

Онтологія - вчення про буття, розділ філософії, який вивчає фундаме­нтальні принципи буття. Основне питання онтології: що саме дійсно іс­нує, є справжньою реальністю, а що є лише ілюзією, видимістю, позірним існуванням, Тому є певні відтінки у поняттях «існування» і «буття».

Кате­горія «існування» показує, що щось є в наявності, але сам факт існування ще не розкриває прихованої сутності, глибинної причини існуючого. Філо­софія не обмежується констатацією того, що існують фізичний світ, люди, рослини, тварини, суспільство, духовна культура тощо. Філософія покли­кана віднайти основу всієї різноманітності, множинності явищ світу, від­крити зв'язки, взаємозалежності між ними. Проблема буття - це проблема сутності всього існуючого, а також проблема єдності світу як цілого.

Отже, буття є єдністю людини зі світом. Філософська онтологія осмислює буття як присутність в світі людини.

Буття – 1) найзагальніша визначеність речей, з якої починається процес пізнання (Гегель);

2) найзагальніша властивість всього сущого(і матеріальні речі та ідеї, і цінності мають буття і об’єднуються людиною в єдиний світ);

3) буття як об’єктивне існування на противагу фантому, ілюзії.

42. Проблема буття і небуття в філософії. Розкрийте відмінності тлумачення цієї проблеми в західній і східній філософії.

Що таке буття? Буття це все те що є, і що існує: і матеріальні речі і процеси і властивості і звязки і відносини. Це єдність обєктивної і субєктивної реальності. Німецький філософ Хайдегер 20 ст. писав -“буття це присутність у часі”Буття - одна з загальних філософський категорій, яка визначається через співвідношення з протилежною категорією "небуття" та фіксуюча властивість, яка присутня усьому, що оточує людину. Буття вивчає онтологія. Філософське значення буття передбачує проблематизацію усьго присущого. З іншого боку Філософія це пошук причасності людини до буття.

Західна Філ. 1) відносна автоно-

Мність різних сфер суспільного життя (пол. екон. ) 2)відданість новаціям існування нового, орієнтація на майбутнє 3) активізм, прагнення змінювати дійсність, діяльність 4) домінування індивідуального над загальним 5) раціональне, логічно послідовне мислення.

Східна Філ. 1) наявність єдиного духовного канону життя 2) віддапність традиціям, орієнтація на минуле 3) самозаглиблення, прагнення відатись природному ходу речей

4) домінування загального над індивідуальним 5) образний стиль мислення

44. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.

В філ. Бог – це абсолют, початок; це створіння упорядковане, має свій сенс. Через Бога історія розуміється як ланцюг подій, автором яких є Бог. Бог – присутній в житті, він всюдисущій.

З точки зору онтології(ontos – суще, logos – вчення) буття Бога розгл. як онтологічний початок, гносеологічний початок, етичний і естетичний початок. Бог – творець, моральний абсолют, Бог – істина, і Бог – краса – 4 виміри, в яких розгляд. буття Бога.

Боже буття розглядається:

- онтологічне чи космічне, тобто якщо існує світ, то існує причина світу, якщо причина світу в русі, то початок світу і початок руху – Бог (Арістотель, Лейбніц).

- телеологічне: якщо існує цілісообразність (ціль) в світі, це свідчить про буття розумного творця (Платон, Цицерон, Сократ).

- гносеологічне: якщо ми усвідомлюємо необхідність існування Бога, то значить він існує.

• етичний (Кант).

43. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.

Буття-це єдність обєктивної і субєктивної реальності . Субстанція- означає єдність багатоманітностіконкретних речей , подій , явищ , процесів, через які й через котрі вона існує .

Матерія-це філософська категорія для означення обєктивної реальності , яка дана людині у відчуттях її, яка копіюється, фотографується , відображається нашими відчуттями , існуючи незалежно від них .

Рух-поняття для позначення будь-яких взаємодій , а також зміни станів обєктів, що викликані цими взаємодіями , безвідносно до носія , способу та напрямку здійснення .

Спокій- поняття , що виражає незмінність , сталість будь-чого .

45. Філософське розуміння простору і часу.

Простір і час – це філософські категорії, які відображують основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту реальності, а час – це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення. Єдність просторово-часових властивостей світу називають континуумом. Значна частина філософів згідна з тим, що простір – це форма існування матерії, її атрибут, який характеризує співіснування об’єктів, їх взаємодію, структурність. Тоді як час - зв’язана з простором і рухом об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує послідовністю, тривалість, відокремленість різних стадій розвитку матеріальних процесів.