11. Філософія і релігія: особливості співвідношення.

Релігія(Р.)Виникла як засіб тотального контролю за особою, після того як вона виокремилася з роду, усвідомила свою окремішність, зрозуміла що кожен має нести свій хрест сама.Р. виникла, де зовнішеій контроль(звичаї, табу) виявляється недостатнім, Р. створює в додаток мораль. Р. спрямована на особу.

Р. постулює потойбічне життя як відплату за земне, віру і мораль.Бог – трансцендентний, всемогутній.

Філософія(Ф.)Заснована на розумі(передбачає аргументи, сумніви, дискусії).Необхідним для виникнення Ф. є толерантність до інакомислення, частіше всього це забезпечується державним устроєм напр. демократією.Ф. – квазінаука.

Релігійний виникає внаслідок переходу фетишизму, політеїзму до монотеїзму. Релігія (благочестя, святість) – тип світогл, в основі якого лежить віра в існування надприродних сил і їх головну роль в житті людини і світу. Релагія формується як соц організована віра людства, що виражає і закріпляє найважливіші для суспільства ціноості. Осн риси: основна опозиція “людина-Бог”(Бог антропоморфний, священняй, має абсолютну цінність і є творцем етичних принципів), подвоєння світу, віра, чудо і культ. Відмінності. В рамках релігійного світогляду форм певні моральні імперативи (абс заповіді), що надає людській діяльності етичної спрямованості. Релігійний виконує ф-цію регуляції людської поведінки. Існування групи служитилей.

Релігія і міфологія заклали дійсне підґр для виникнення ф. Воно було обумовлене потребою цілісності розуміння світу, як єдиного і своїй основі і соц-культурн та визначення в ньому людини. Тому філософія виникає як принципово інший тип світовіднош, що базується на позиціях розуму, народжується з сумніву і здивування через переосмислення тих уявлень, що склались в міф і реліг. Ф з самого початку проблематизує світ.

12. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва.

Важливе значення для розуміння філософії має виявлення її місця в системі культури, її співвідношення з іншими духовими явищами – наукою, мистецтвом, релігією і ін. Широко поширена точка зору філософія – це мистецтво. Але знов же – що розуміти під "мистецтвом"? Якщо майстерність, зразкове, творче володіння прийомами і засобами створення чогось нового, то філософія як майстерне оперування думками, поняттями в процесі осмислення дійсності, безумовно, мистецтво, нітрохи не менше, ніж мистецтво, скажімо, модельєра, ювеліра, артиста, поета. Але якщо під мистецтвом розуміти тільки особливий вид духовної діяльності і її продукти, то співвідношення з ним філософії буде більш складним. Спільне: як і мистецтво, філософія органічно включає в себе нормативно-оціночний момент осмислення дійсності, займається проблемами добра і зла, прекрасного і потворного, щастя та нещастя і ін. Хоч філософія здебільшого і раціональне духовне явище, вона несе в собі і колосальний емоційно-естетичний заряд, який об'єднує її з мистецтвом. Тому філософські твори, як і твори мистецтва, персоніфіковані, індивідуальні, неповторні. Істотні відмінності між ними: в мистецтві естетичні ідеали, почуття, емоції, переживання виражені за допомогою чуттєво сприйнятних – зорових, слухових – художніх образів. Філософські твори потрібно продумувати, що можливо тільки на самоті. Так що вірніше буде вважати, що філософія – це не мистецтво, хоч і органічно зв'язана з ним. Без філософії неможливе справжнє професійне мистецтво, бо тільки певна світоглядна ідея зв'язує в одне ціле художні образи,

13.Філософія і наука: характер співвідношення.

По-перше, філософія логічно передує науці; по-друге, філософія є завершенням науки. Вчений у своїй повсякденній роботі змушений використовувати безліч понять, що залишаються досить невизначеними; це – поняття часу, простору, руху, причини, числа, доказу, істини. Він використовує їх, як правило, не задаючи питанням про їхнє значення або адекватність, і має на це все практичні підстави. Але, поки немає впевненості в їхній надійності, отримані вченим результати залишаються без фундаменту. Філософія ставить метою дослідження цих понять, визначення їхнього змісту й оцінку адекватності. Учений також некритично використовує багато важливих загальних принципів. Він приймає логіку як щось собою що розуміється; думає, що в однакових умовах речі завжди будуть поводитися однаково, а спостереження забезпечує доступ до незалежно існуючого матеріального світу. Тут також його допущення мають практичне виправдання. Однак вони далеко не безперечні, і справа філософа – піддавати їх сумнівові. Філософія, таким чином, займається дослідженням передумов науки Три осн етапи істор взаємозвязку ф і науки:

1)античність (філ форм як сукупність знань про світ) 2)17 ст (осн розвиток механіки і математики, осн проблематику філос повязують з відшуканням і виробленням найб правильного методу пізнання) 3)кінець 19 – поч 20 ст. (виникає мова про сметрь філософії)

Спільність між ф і наукою: теоретичність, понятійність, логічність, пізнання загального, орієнтація на істину

14. Місце філософії у сучасній культурі.

Філософська культура виступає виявленням реального буття філософії в духовному житті суспільства і людини. Ф., як сукупність всіх умов і передумов становлення, вираження і розв. філ. мислення, а також рівень потреб у філ. знанні, його продукуванні і поширенні. Ф. культура виступає як конкретна форма буття філософії, бо виступає місцем функціонування самої філософії. ФК залежить і від суспільства.

ФК – це сукупність мислительних актів, дискусій, філософських конкурентів. В рамках ФК формується нац. своєрідність філ. ідей (Кульчицького, Чижевського). Риси Чижевського, в яких виражається нац. своєрідність ф. ідей:; -у формі вияву ф. думки;

-у темах, методах філософування; -у способі і побудові філософських знань.

Суттєвою рисою ФК є здатність до ств. умов для свободи філ. мислення діалота філ. культур, що виражає поліфонічність буття філософії.

15. Розкрийте сутність філософської проблематики.

Чи є філсофія наукою? Якщо це – “щось інше”(певна система знань, тип світогляду,тощо), для чого тоді вивчати філософію?Арістотель висловив думку , що філософія – “господиня наук”, що ін. науки її рабині.Гегель назив.її – “королевою наук” та “наукою наук”. З 20 ст. з формуванням цілого ряду наук, залунали думки про “неповноцінність філософії”перед іншими науками.з’являється філосовська течія-позитивізм, яка поставила під сумнів наукову цінність філософії.(Ф-сурогат науки).Кожна наука, твердили вони,-сама собі філ.Спієнтизм не розуміє специфіки філ.та особливих її ф-цій, що не зводяться до окремих наук.

Філ.проблема – це утруднення в яке потрапляє людина, що спостерігає і осмислює життя, проблема є життєва або екзистенціальна.Проблема хвилює людину, захоплює її цілком-її почуття, волю.Отже філ.-зосереджене споглядання людиною її власного життя.Виникають питання з 3-ох відносин:Я і Бог, Я та інша людина(суспільство), Я і природа. Отже, Людина, Природа, Суспільство – це головні проблеми філософії.

17. Основні риси античної філософії та її основна проблематика.

Поняття ант ф вкл в себе ф давньої Греції, елліністичну ф, Олександр ф і ф Риму. Антична філософія постає як певна єдність світоглядних ідей, породжена тими специф особл епохи, коли відбувається занепад міфологічного сприйняття, характерного для родового і ранньокласового суспільного ладу. За тисячу років свого існування антична філософія пройшла складний шлях розвитку, маючи ряд загальних рис, що об'єднують всі її складові у певну цілісність. Першою особливістю ант ф полягає в її універсальному космізмі. Вона вираж у спробах ант ф-фів тлумачити світ як єдине, внутрішньо гармонійне ціле. Ціле це осягається шляхом виокремлення конкретно-почуттєвого першопочатку світу. (Виділ такі першоджер світу: Фалес – воду, Анаксімен – повітря, Анаксімандр – особливу речовину в неперервному русі). Друга особливість – спроба об'єднати матеріалізм та діалектику. Ця особливість яскраво проявилась у вченні Геракліта, який вважав загальною закономірністю світу боротьбу протилежностей.

Осн рисою був космоцентризм. Космос розгл як упорядкований світ, безумовна реальність і цілісність, пронизана Логосом. Логос виступає як всезаг закон космосу, його порядок і гармонія. Космос поділявся на макро- і мікро-косм (весь світ, який оточ людину і світ людини). Одним з центральних питань було походження світу, пошук першооснов (архе). Пошук першооснов в матеріальних стихіях (вода, вогонь, повітря), які можна спостерігати і поясн світ. Форм стихійної діалектики: світ розглядається як динамічний, змінний.

16. Існує точка зору, що філософія – це мудрість і знання. Обґрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.

Філософія від грецького – любов до мудрості., до істини. Згідно Платона філософія – пізнання існуючого, або вічного. По Аристотелю філософія – дослідження причин і принципів речей. Християн Вольф: називає філософію наукою про всі можливі речі – як і чому вони виникли.

18. Порівняйте східну і західну парадигми філософування.

Суть проблеми зх-сх полягає в тому, що людство, будучи єдиними у своїх витоках, відрізняється: - у способі життя, - у хар-рі економ і політ правління, - у способах світоосмислення. ЗХ: *відносна автономність різних сфер сусп життя (політ, економ та ін) *відданість новаціям, цінування нового, орієнтація на майбутнє (прогресизм) *активізм, прагнення змінювати діяльність *домінування індивідуального над загальним *раціональне аналітичне, логічно послідовне мислення СХ: *наявність єдиного духовного канону життя, якому підпорядковані всі осн сфери *відданість традиціям, цінування старого, освіченого віками, орієнтація на минуле (традиціоналізм) *самозаглиблення, прагнення віддатись природному ходу речей *домінування цілого (загального) над індивідуальним

*образний, притчовий, афористичний стиль мислення Особливості типів філософування: СХ: *орієнтація на основні канонічні джерела, що регламентуються функціонуванням всіх сфер сусп життя *цінування традиції освячених віками *намагання розчинити індивідуальне в світовому цілому, що веде до техніки людського вдосконалення духовного самозаглиблення *перевага реліг-моральн проблематики над науково-теоретичн *розв спочатку аналітично, а потім сформ привабливий образ духовного вчителя ЗХ: *тяжіє до рац-лог та аналітичних сис-м і має абстрактно-понятійний хар-р *виходить з певної автономності як індивідуального та сусп життя *цінувала оптимістичний активізм *постає індивід-особист засобом життєвого самоутвердження