83. Глобальні проблеми суч.І майбутнє людства. Феномен глобалізації.

Поряд з відверненням ядерної війни до глобальних проблем належать охорона анвколишнього серидовища, енергетична, сировинна, продовольча та демографічна проблеми, мирне освоєння космосу і багатств Світового океану, подолання економічного відставання країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб, статус людини в сучасному світі і її майбутнє та ін.

При всіх відмінностях ці проблеми мають спільні характерні ознаки. Глобальні проблеми, що постали перед народами різних країн, виникли в різних сферах життєдіяльності людей. В одному випадку – різні сторони розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього серидовища, в іншому – кардинальні питання зовнішньої і внутрішньої політики, в третьому – стосунки людини і суспільства тощо. Також до глобальних проблем слід віднести і майбутнє людини. Проблема людини як особливе вираження одвічних філософських питаньнабула ще одного відтінку: нині вона активізувалась з погляду проблемності людського існування взагалі. Щоб мати майбутнє людина має вижити як вид. Питання сенсу людського життя, знаяення культури, змісту людської діяльності набувають уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а потребують конкретних соціально-практичних рішень.

Глобальні проблеми загострились настільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства.

84. Природа цінностей і ціннісних орієнтацій та способу її обґрунтування та передачі.

Цінність – це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Ц.можуть бути предметними і субєктними.Предметні цінності-це ті сторони будь-яких обєктів людської діяльності, які викликають субєктивне відношення до них людини.Субєктні цінності є сукупністю настанов і оцінок, імператив і заборону, ідеалів і принципів, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльності.Рівні цінностей:загальнолюдські, загальносоціальні, соц.-групові і індивідуально-особистісні.

Цінність – це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Ціннісні орієнтації- це спрямованість всіх проявів життєдіяльності людини на певну систему цінностей, що надає життю сенс і значення.

Цінності формуються в процесі людської діяльності і х-ють певні обєктивні явища чи їх властивості, ознаки, значущі для людей.Її результати обєктивуються, опредмечуються, набувають здатність стати надбанням не лише своїх творців, але і ін. людей, Можуть включитися в культуру всього сусп., що простежується в оволодінні людьми знаряддями праці, засобами звязку, побутовими приладами , духовною спадщиною, закріпленою у традиціях, у твора мистецтва, у моральних нормах.

85. Базові життєві цінності, їх смисл і співвідношення.

Цінність – це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Ц.можуть бути предметними і субєктними.Предметні цінності-це ті сторони будь-яких обєктів людської діяльності, які викликають субєктивне відношення до них людини.Субєктні цінності є сукупністю настанов і оцінок, імператив і заборону, ідеалів і принципів, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльності.Рівні цінностей:загальнолюдські, загальносоціальні, соц.-групові і індивідуально-особистісні.

Цінність – це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Ціннісні орієнтації- це спрямованість всіх проявів життєдіяльності людини на певну систему цінностей, що надає життю сенс і значення.

Цінності формуються в процесі людської діяльності і х-ють певні обєктивні явища чи їх властивості, ознаки, значущі для людей.Її результати обєктивуються, опредмечуються, набувають здатність стати надбанням не лише своїх творців, але і ін. людей, Можуть включитися в культуру всього сусп., що простежується в оволодінні людьми знаряддями праці, засобами звязку, побутовими приладами , духовною спадщиною, закріпленою у традиціях, у твора мистецтва, у моральних нормах.

86. Проблема свободи: філософський аналіз.

Свобода - одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що во­на (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детерміную­чись обставинами. Свобода є підставою моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає посилення відповідальності.

87. Особливості ціннісно-духовних орієнтирів сучасної культури та їх значення для створення нового образу людини і світу.

Цінність характеризує певні обєктивні явища чи їх властивості , ознаки , значущі для людей .

Ціннісні відносини формуються в процесі людської діяльності , яка носить суспільний характер , Соціальна роль цінностей полягає в тому , що через їх засвоєння людина соціалізується , тобто набуває соціальний досвід , соціальну інформацію, прилучається до культури . Діючи в рамках культури , субєкт створює нові цінності чи зберігає старі , що в свою чергу впливає на подальший розвиток культури

Цінності можна класифікувати, за :

-за особливостями обєкту

• субєктом ціннісного відношення ,

У першій підгрупі ми виділяємо цінності матеріальні і духовні (праця , естетичні і етичні цінності) . За субєктом цінності поділяють на індивідуальні , групові і загальнолюдські .

89. В чому суть вчення в. Вернадського про ноосферу.

Вернадський Володимир Іванович (1863- 1945) - видатний укра­їнський вчений, мислитель, основоположник учення про біосферу та нео­сферу перший президент Всеукраїнської Академії наук (1918). Організа­тор генетичної мінералогії, геохімії, біогеохімії, геохімії ландшафтів, ра­діології, гідрогеології, наукознавства, вчення про живу речовину. Енциклопедичність наукових праць Вернадського значною мірою сприя­ла становленню сучасної наукової картини світу._;Всесвіт він розглядав як сукупність живої речовини, біосфери й людства, поява якого, на його думку, започатковує якісно новий етап розвитку Всесвіту, якому сприяє людський розум та результати його втілення в практичній діяльності. Це виявиться в перетворенні біосфери на нове середовище життя -- нео­сферу (сферу розуму), у докорінних соціальних змінах, організації нових форм людського співжиття. З розвитком ноосфери Вернадський пов'язу-вав необхідність охоплення світовою наукою всієї планети, створення все-ленської науки як могутньої історичної та геологічної сили, в якій приро-дно-історична, природна (космічна) і соціально-гуманістична тенденції зі-ллються в єдине ціле

88. Філософське тлумачення техніки.

Філ. техніки формується у 60-80-ті рр. ХVІІІ ст. У 1877 р. Капп видав “Основні риси філ. техніки” – перехід від аналізу динаміки структурного знання до проблем методології і поєднанні комплексно-сист. і міждисципл. аналізу.

Техніка – система засобів і механізмів діяльності, що забезп. надійне отримання планованого результату.

Техніка постає у людському бутті як:

• штучні формоутворення, здатні зміцнювати прир. форми і продовжувати нові;

• вміння і прийоми ефективного здійснення будь-якої людської активності.

Історичними ознаками є раціоналізація людськ. діяльності і функціональність.

Технокартизм (влада техніки) – світоглядна позиція, що виходить з ідеї необх. домінування техніки над ін. сферами соц. буття, а також техн. фахівців, з притаманними їм цінностями і психічними цінностями і якостями. Технократизм з’явл. в 60-70 рр. (Гелбрей).

90. Філософське осмислення проблеми співвідношення культури і цивілізації.

Цивілізація(civiles-громадський civis-громадянин civitas-громадське суспілство)[Ц.]

Стан суспільства або його формоутворення.

Результат цивілізування(залучення до культури).

До поч.. ХХ ст.. Ц. – особливості розвитку європейського суспільства, що тлумачилось як переваги.

Ц. – антипод варварства.

Культура(cultura – обробка, виховання, освіта)[К.]

К. – це все те, що створено людиною.

Сукупність матеріальних і духовних цінностей.

Специфічний спосіб розвитку людської життєдіяльності.

Органічна єдність духовного і матеріального.

К. буває - персональна, регіональна, К. певних соціальних суб’єктів.