2. Де, коли і чому виникла філософія?

Істрико-філософськими та історико – культурними дослідженнями встановлено , що філософія виникає в один ітой самий час -6ст. до н.е. – в трьох культурних центрах : Середземномор’я , Китай , Індія. Чим же зумовлений закономірний характер виникнення філософії? Однією з спроб розв’язати це питання є ідея “стрижневої доби “ Ясперса . “Стрижневою добою “ він називає період з 8 по 2 ст. , коли відбувається духовні процеси в яких розви-ваються такі людські якості як розум та особистість. Це дозволяє говорити про процес «одухотворення» в культурі, бо він складає смислове підґрунтя подальшого розвитку культури. Відбувається руйнування міфологічного способу світобачення й світорозуміння . Виникнення ф-ї на думку Ясперса , є головною подією стрижневої доби. Саме філософія відіграє вирішальну роль у подоланні міфологічного світогляду , в культивуванні вільного й самочинного людського мислення. В сучасній історико-філософській науці ще не досягнуто згоди щодо причин виникнення філософії. Серед існуючих точок зору виділяють:

-міфогенна концепція роглядає виникнення ф-і з міфології шляхом її іманентного розвитку , шляхом зміни образної форми на безособово понятійно.

-гносеологічна концепція розглядає виникнення філософії як результат процесу простого узагальнення знань.

-еклектична ф-я виникає як філософський матеріалізм (знання) і філософський ідеалізм(віра).

Основні передумови філософії:

3. Розкрийте структуру філософії як системи знань.

1. Онтологія-вчення про буття.

2. Гносеологія-вчення про осягнення, знання.

3. Методологія- вчення про методи осягнення, пояснення світу.

4.Аксіологія- вчення про цінності.

5. Праксеологія-вчення про діяльнісне ставлення до світу.

6. Антропологія- вчення про людину.

7. Етика- вчення про норми і засади поведінки.

8. Естетика- вчення про багатоманітність відношення до світу.

9. Соціальна філософія –вчення про суспільство і сусп. Історію.

4. Багатоманітність форм і способів буття філософії.

Філософія виступає як тип духовності, форма самоусвідомлення і самовизначення людини в світі, осягнення граничних підвалин людського буття. В розвитку філософії виділяють 2 способи філ-ння: епістемний(наука), софійний(мудрість).

Епістемний вид філ. мислення реалізує орієнтацію філ. на знання науки (тлумачить філ. як науку про суще). Створення раціонально-логічних моделей світу. Еп. тип є домінуючою тенденцією в розвитку філ-ї в періоди, коли виникають потреби у систематизації потреб, поглядів, ідей.Представники: Декарт, Лейбніц, Гегель, Віндельбанд.

Софійний тип філ-ння це орієнтація філ-ї на мудрість, що виражає здатність людини до універсального осягнення світу через відкритість людини множинному світу можливостей. Виражає поєднання рац.-логічного з худ.-образним мисленням, моральними судженнями

та релігійно-містичними уявленнями. Соф. тип стає затребуваним коли є потреба у зміні світоглядноі парадигми.

Єдність соф. і епіст. типу філ-ння забезпечують сутнісну єдність буття філ-ї, надаючи їй стабільності і динамізму виражаючи її здатність до упорядкування і творення нових смислів.

Багатоманітність буття філ-ї проявляється також і в певних рівнях організації філ. знань за ступенем їх узагальненості і спорідненості включаючи філ. ідею, вченя, школи, течії і напрямки.

5.Розкрийте сутність міфол і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.

Міфологія(М.)Історично передує реліг. та філософ., в ній вони формувалися.М. – світогляд родового і нерозвиненого суспільства.Суб’єктом носієм є рід або інша спільнота, з якої ще не виокремилася особа.

М. є синкретичною(нерозчленованою), цілісною формою свідомості.М. не знає трансцендентного(що існує поза реальним світом(простором та часом)), Бога. Релігія(Р.)Виникла як засіб тотального контролю за особою, після того як вона виокремилася з роду, усвідомила свою окремішність, зрозуміла що кожен має нести свій хрест сама.Р. виникла, де зовнішеій контроль(звичаї, табу) виявляється недостатнім, Р. створює в додаток мораль. Р. спрямована на особу.

Р. постулює потойбічне життя як відплату за земне, віру і мораль.Бог – трансцендентний, всемогутній.

Філософія(Ф.)Заснована на розумі(передбачає аргументи, сумніви, дискусії).Необхідним для виникнення Ф. є толерантність до інакомислення, частіше всього це забезпечується державним устроєм напр. демократією.Ф. – квазінаука.

Історичними типами світогляду, які передують виникненню ф: міфологічний і релігійний. Міфологічний – первісна універсальна світоглядна форма, образно-фантастичне розуміння світу, спрямована на забезпечення умов існування людини світі, відчуття цілісності співіснування людини і світу. Міф – не стільки уявлення про світ, скільки спосіб констатування і організації людських сил і здібностей, доповнення і створення людиною або в бутті, в якому відсутні достатні природні основи для її існування. Осн риси: синкретизм – єдність світу і людини; антропоморфізм – “людиноподібність”, перенесення рис людини на весь природний світ; соціоморфізм – злитність людини і колективу; перевага емоційно-почуттєвого начала.

6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.

При різних поглядах на предмет ф і його зміні в істор-ф процесі, вона здійснювала орієнтацію на вічні проблеми буття людини в світі, що мають світоглядний характер і виражають взаємозв’язок ф і світогляду

Світогляд – це спосіб духовно-практичного відношення людини до світу, що виступає як система знань, уявлень, оцінок, принципів, які визначають бачення і розуміння людиною світу і самовизн в ньому. Тобто світогляд виступає як інтегративна сис-ма, оскільки в ній поєдн картина світу, самообраз людини, її самовизн у світі

Типологія світогляду – це виділення типових ознак різних видів світовідношення. Рівнева (світо-відчуття, -сприйняття, -розуміння), компонентна (знання, цінності, принципи, норми, настанови) і функціональна (воля, віра, надія, любов, ідеал). Ядром світогляду виступає переконання (погляди, опосередковані власним досвідом, що активно приймаються людьми і визначають їх вн світ, зміст і хар-р діяльності; найбільш стійка і суб”єктивна сторона світогляду)

Класифікація: за носієм і ступенем узагальненості (індивідуальн, груповий, колективний, національний, регіональний), за рівнем світобачення та усвідомлення (усвідомлюваний та неусвідомлюваний, реалістичний та викривлений, цілісний або фрагмент, внутрішньоузгодж чи суперечливий), за ступенем зрілості і пізнав глибини (життєво-практичний – буденний здоровий глузд, теоретичний – науковий, філософський). Основні риси життєвопрактичн світогл: зв’язок з життєвою практикою, неоднорідність і масовість.

8. Охарактеризуйте роль особистості в філософії.

Специфіка філософії виражається втій ролі яку відіграє

особистість філософа у його філософуванні., оскільки ф-я є індивідуальним виходом людини до свободи , її способом визначення і самопізнання в нескінченному світі. Філософ повинен поєднувати в собі універсальність та індивідуальність , яка виражається:

• в тематиці, тобто в тих проблемах і спрямованості, яка домінує в філос. системі.

• в об’ємі духовного досвіду , на який опирається філософ.

• в аргументації

• в стилі філософування (дискурсивний(логічний, послідовний, аргументований), афористичний(фрагментарний),сюжетний)

• роль інтуїції;

7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури.

Філософська культура виступає виявленням реального буття ф в духовному житті суспільства і людини. Ф культура – це сукупність всіх умов і передумов становлення, вираження і розвитку ф мислення, а також рівень потреб у ф знанні, його продукуванні і поширенні. Ф культура конкретна, вона ств конкретні механізми реалізації ф мислення (ПІДСТРУКТУРИ: інститути, бібліотеки, прееклади; сукупність мислених актів, дискусій, конференцій; існування ф традиції і ставлення до неї – ф традиція – принципове співпадання історії та теорії, лог та історичне в розвитку ф наукового та ціннісного в ф; ф культура вираж об’єктивне місце ф в сусп і ставлення до неї з боку політ влади)

Проблема: національної своєрідності філос культури, поліфонічність буття філософії. В центрі уваги ф культури є людина як реальний суб’єкт творчості і як мета ф осмислення. В рамках ф культури форм і виражається національна своєрідність філос ідей: у формі вияву філос думки (проф ф, наукова, афористична), у темах і методах філософування, у способі побудови філ знання

Культура згідно з установленими поглядами спрямована на саморозвиток людини. Ф є “живофю душою культури”, своєрідним резюме культури. А оскільки резюме не можна зрозуміти поза осягненням сутності того, що резюмується, то осмислення ф б/я епохи потребує вивчення культури, яка народила її. Ф ідеї лишають слід у культурі не лише у вигляді ф трактатів, але й у вигляді різних продуктів творчої діяльності – це пам’ятки матеріальної культури, політичної програми, релігійні вірування, наукові концепції, твори художньої літ-ри, мистецтва…

9. Охарактеризуйте світоглядну природу філософського знання.

Теоретичний світогляд, в якому обгрунтовується теоретичними засобами принципи загал орієнтації людини у світі. Повязані з поняттями і законами, виражає прагнення людини до отримання загальнозначущого знання.

При різних поглядах на предмет ф і його зміни в істор-ф процесі, вона здійснювала орієнтацію на вічні проблеми буття людини в світі, що мають світоглядний х-тер і вираж взаємозвязок ф і світогляду.Світогляд – це спосіб духовно-практич відношення людини до світу, що виступає як с-ма знань, уявлень, оцінок, принципів, які визначають бачення і розуміння людиною світу і самовизначення в ньому.

Ф – теоретично сформульований світогляд, с-ма найзагальніших теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, зясування різноманітних форм, ставлення людини до світу, щ о виступають у понятійній, категоріальній формі.Спираються на досякнення наук про природу і суспільство.

Ф виникає як принципово інший тип світовідношення, що базується на позиціях розуму, народж із сумніву і здивування через переосмислення тих уявлень, що склались в міфол і релігії.