- •1. Види конфліктів
- •2. Використання операційної системи для підвищення якості в організації
- •3. Використання системи нагород винагород у системі мотивації праці персоналу в організації.
- •4. Влада і лідерство. Основні форми влади в організації.
- •6. Керування змінами в організації: моделі процесу змін, причини опору працівників змінам та шляхи його подолання.
- •7. Комунікативні барєри
- •8. Комунікативні схеми та робочі групи
- •9.Менеджмент трудових відносин в організації: суть трудових відносин, процес створення профспілки,колективна угода (договір)
- •10. Методи керування конфліктами в організації (способи розв’язання конфліктних ситуацій)
- •11. Модель Врума-Єттона –Яго
- •12. Невдачі на шляху впровадження інновацій та шляхи їх уникнення.
- •14.Ситуаційна теорія лідерства ф.Фідлера
- •17.Форми комунікацій в організаціях
- •19.Підходи до лідерства на основі виділення лідерських рис.Теорія Гізеллі
- •20. Підходи до мотивації з погляду наслідків поведінки
- •23. Гратка лідерства
- •24. Поведінкова теорія лідерства р.Лейкерта та дослідження університету штату Огайо.
- •25.Позиція як елемент індивідуальної поведінки працівника в організації
- •26. Політична поведінка в організаціях
- •27. Поняття груп в організаціях. Типи груп та команд їхні характеристики
- •28.Поняття, причини і наслідки стресу в організації .Спільні риси творчих людей.
- •29.Поняття та основні завдання контролювання в менеджменті.
- •30. Поняття та основні категорії мотивації як загальної функції менеджменту. Схема мотиваційного процесу
- •37. Популярні сучасні мотиваційні стратегії:надання повноважень та участь,нові форми трудових угод.
- •38.Порівняльна характеристика формальних і неформальних груп у менеджменті
- •39.Природа індивідуальних рис особистості «Велика п’ятірка » та інші види індивідуальних рис.
- •40. Природа та особливості лідерства в організації. Відмінності між менеджером та лідером.
- •41. Природа,причини і складові організаційних конфліктів
- •42. Природа, чинники виникнення та види організаційних змін на підприємстві.
- •43. Причини об’єднання людей у групи та стадії розвитку груп.
- •45. Теорія шлях-мета
- •46. Споріднені концепції лідерства
- •47.Сприйняття як елемент індивідуальної поведінки працівника в організації.
- •49.Сутність психологічної угоди та відповідності працівника посаді як основа розуміння людей в організації.
- •50.Сутність та базові складові процесу утримання людських ресурсів в організації
- •57.Суть та менеджмент диверсифікації робочої сили в організаціях.
- •60.Неформальні комунікації в організаціях
- •64. Характеристика основних етапів процесу контролю в організації.
- •65. Характеристика основних сфер організаційних змін на підприємстві.
- •66. Характеристика основних типів контролю в організації.
- •67. Типи поведінки на робочому місці
- •68. Творчий процес проходить декілька етапів.
- •69. Характеристики груп та команд в організації:структура обов'язків,норми поведінки, згуртованість,формальне і неформальне лідерство.
17.Форми комунікацій в організаціях
Сьогодні поширені такі типи комунікацій: міжособові комунікації; комунікації у системах зв'язку та командах; комунікації в організаціях та електронні засоби комунікацій.
Загалом міжособові комунікації бувають усними та письмовими. Кожен з цих різновидів мас переваги та недоліки. Усні комунікації відбуваються під час розмови віч-на-віч, групових дискусій, телефонних розмов тощо, за яких розмовну мову використовують для передавання змісту. Дослідженнями виявлено, що більшість менеджерів витрачають на розмови з людьми 50-90% свого часу5. Це зумовлено кількома причинами. Головна перевага усних комунікацій полягає в тому, що вони забезпечують негайний зворотний зв'язок та взаємний обмін у формі словесних запитань або усних домовленостей, виразу обличчя та жестів. Усні комунікації прості (все, що потрібно зробити відправнику, - цс розмовляти), проте в деяких ситуаціях бажана ретельна підготовка до розмови. Однак усні комунікації також мають вади. Вони можуть бути недостовірними, якщо співбесідник добирає неправильних слів для вираження суті або пропускає важливі деталі чи якісь перешкоди переривають процес, або ж слухач (одержувач) забуває частину чи все повідомлення. У двосторонньому обговоренні не вистачає часу на виважені відповіді або ознайомлення з багатьма новими фактами. Крім того, хоча більшість менеджерів комунікабельні, і для них не становить труднощів говорити з людьми особисто або у невеликих групах, проте небагато з них у захопленні від промов перед більшою аудиторією7.
Письмові комунікації - це записки, листи, звіти, записи тощо. За їхньою допомогою можна вирішити багато проблем, пов'язаних з усними комунікаціями. Проте письмові комунікації не такі поширені, як може виглядати. Одна з найбільших вад письмових комунікацій та, що вони затримують зворотний зв'язок та взаємообмін. Коли один менеджер надсилає іншому листа, то цього листа треба написати або продиктувати, надрукувати, відправити, отримати, скерувати, розкрити і прочитати. Якщо ж у листі буде незрозуміла інформація, то можна витратити кілька днів, щоб з'ясувати її й уточнити. Телефонна ж розмова дає змогу вирішити усю справу за калька хвилин. Письмові комунікації, які часто не забезпечують зворотного зв'язку та взаємообміну, ще й складніші від усних і потребують більше часу.
Звичайно, письмові комунікації мають і деякі переваги. Вони досить достовірні: постійно реєструють взаємні стосунки. Відправник може витратити час для збирання н опрацювання інформації. Одержувач має змогу уважно прочитати, а потім використати її знову в разі потреби. З огляду на це письмові комунікації прийнятніші, коли йдеться про важливі деталі. їм також надають перевагу, коли одній або двом сторонам потрібні письмові записи як свідчення того, що насправді відбувалося.
19.Підходи до лідерства на основі виділення лідерських рис.Теорія Гізеллі
П‘ять якостей, які характеризують лідера: розум та інтелектуальні здібності; панування та домінування над іншими; впевненість в собі; активність та енергійність; знання справи. Однак, ці п‘ять рис повністю не пояснюють виникнення лідера. Багато людей з цими якостями так і залишались послідовниками. Більш пізнє вивчення привело до виділення чотирьох груп лідерських якостей: фізіологічні, психологічні чи емоціональні, розумові чи інтелектуальні та особистісно- ділові . До фізіологічних відносять такі якості людини, як зріст, вага, статура, зовнішній вигляд чи показність, енергійність рухів та стан здоров‘я. Звичайно, в якійсь мірі може існувати зв‘язок між наявністю цих якостей та лідерством
Психологічні чи емоціональні якості проявляються на практиці головним чином через характер людини. Вони мають як спадкоємну, так і виховну основи. Вроджені задатки – це першооснова психічних якостей, які, в свою чергу, бувають двоїстого характеру: - психічні якості, які не або слабко піддаються корекції (прагнення до лідерства, схильність до ризику, темперамент); - психічні якості, які піддаються удосконаленню (рівень та структура інтелекту, довільна пам‘ять, адаптабельність) Вивчення розумових чи інтелектуальних якостей і їх зв‘язки з лідерством проводилось багатьма вченими, і взагалом їх результати співпадають в тому, що рівень цих якостей у лідерів вище, ніж у нелідерів.
Особистісно-ділові якості носять в основному характер набутих та розвинутих у лідера навичок та вмінь у виконанні своїх функцій.
Намагання визначити особливий набір рис характеру та розумових здібностей, притаманних керівнику, мали сумнівний успіх. Едвін Гізеллі, який присвятив аналізові цієї проблеми більше 20-ти років наукових пошуків дає таке скорочене резюме (табл. 1).
Таблиця 1. Шкала найбільш суттєвих характеристик керівника за Гізеллі
|
Характеристики |
Ступінь важливості |
А |
Авторитарні нахили |
100 |
М |
Професійні досягнення |
76 |
А |
Рівень освіти |
64 |
М |
Самореалізація |
63 |
Р |
Самовпевненість |
62 |
Р |
Рішучість |
61 |
М |
Відсутність потреб у захисті |
54 |
Р |
Походження із робітничого середовища (знання всіх його особливостей) |
47 |
А |
Ініціативність |
34 |
М |
Відсутність фінансової залежності |
20 |
М |
Бажання володіти владою |
12 |
Р |
Зрілість |
5 |
Р |
Фізичні дані |
0 |
Буквами позначено:
A - професійні навички; Р - персональні характеристики; М - мотивуючі фактори; 100 - дуже важлива характеристика; О - немає ніякого значення у створенні образу.
Проте оптимальне поєднання індивідуальних характеристик керівника та особливостей керованої ним групи дозволяє різко підвищити показники продуктивності колективу.