21.Форми суспільного господарства. Натуральне господарство та його основні риси.

Виробництво матеріальних благ є основою життя будь-якого суспільства. Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна.

Історично первинною формою виробництва було натуральне господарство, в якому продукти праці спрямовувалися на задоволення власних потреб виробників. Економічною основою натурального господарства служить сільське господарство (перш за все землеволодіння). Натуральне виробництво існувало у первісному суспільстві, на ньому також ґрунтувалися патріархальне селянське господарство та феодальне помістя. У всіх цих випадках члени общини або селянські сім'ї споживали в основному тільки ті продукти, які виробляли самі.

Хоча при натуральному господарстві існувала рівність окремих індивідів, проте таке господарство було основою бідності, а не багатства. Це пов'язано з наступними характерними рисами натурального господарства: нерозвиненістю суспільного поділу праці, відсутністю спеціалізації, замкненістю організаційно-економічних зв'язків, обмеженістю виробництва та капіталу, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Таке виробництво було малоефективним, а рівень життя його працівників - низьким. Тому і прогрес у розвитку продуктивних сил та суспільства був дуже повільним.

Таким чином, натуральне виробництво - це така форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання.

Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувається перехід до загального товарного господарства. Виникає новий тип виробництва - товарне.

22.Товарне виробництво-основа ринкової економіки.Умови і причина виникнення товарного виробництва.Просте і розвинуте товарне виробництво.Обмін та його форми

В своєму розвитку суспільство виділяє дві основні форми господарства. Історично першою формою суспільного господарства, при якому результати виробництва використовуються для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників. Натуральне господарство характеризується примітивним поділом суспільної праці, низьким рівнем продуктивних сил, замкнутістю організаційно-економічних зв’язків. Натуральне господарство більш ґрунтувалося на земельній власності, яка являлася основною з усіх відносин власності. З розвитком продуктивних сил зростає вплив на суспільне виробництво товарних зв’язків, в надрах натурального господарства виникають відносини обміну продуктами праці – товарне виробництво.

Товарне виробництво – це форма суспільного виробництва, яка заснована на виробництві товарів і забезпечує взаємодію між виробником і споживачем через ринок ( сферу обміну товару ). Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці використовуються для продажу на ринку або обміну. Товари виробництва з метою задоволення потреб споживачів надходять до них через обмін. Товарне виробництво – ринкове виробництво. Товарне виробництво передбачає, що продукти вироблятимуться окремими приватними та відокремленими виробниками, кожен з яких спеціалізується на виробництві одного певного товару. Товарне виробництво – це така форма організації суспільного виробництва, яка зумовлена об’єктивними умовами: виникненням і поглибленням спеціалізації праці, розвитком суспільного поділу праці, дією закону економії часу, економічним відокремленням товаровиробників, самостійним рішенням питань господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Тому аналізуючи товарне виробництво визначають наступні його риси:

1.суспільний поділ праці;

2.приватна власність на засоби виробництва;

3.повна соціально-економічна відокремленість і самостійність товаровиробників;

4.економічні зв’язки між відокремленими виробниками здійснюються через обмін товарів;

5.товарне виробництво носить об’єктивний характер.

В своєму розвитку товарне виробництво проходить два етапи, кожен з яких пов’язаний з існуванням двох типів товарного виробництва: просте товарне виробництво та розвинуте товарне виробництво.

Простому товарному виробництву характерні такі риси:

1.суспільний поділ праці як матеріальна основа товарного виробництва;

2.приватна власність на засоби виробництва і вироблений продукт, тобто особиста праця власників виробництва;

3.економічні зв’язки між людьми починають носити суспільний характер, так як вони здійснюються через ринок;

4.просте товарне виробництво має дуже обмежений характер.

Розвинуте товарне виробництво є більш розвинутою формою товарного виробництва. Йому характерні такі риси:

1.застосовується наймана праця, тобто товаром стає і робоча сила;

2.приватна власність на засоби виробництва і продукту;

3.значне збільшення розмірів виробництва і обсягу товарів;

4.зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок;

5.товарні відносини носять всезагальний характер, тобто стає пануючим в економіці;

6.мета виробництва: одержання прибутку власниками засобів виробництва.

Так як товарне виробництво – це така організація економіки, при якій продукт праці виробляється для ринку через обмін. Обмін – це відносини, які складаються між людьми з приводу купівлі-продажу товарів.

Економісти виділяють основні форми обміну:

1.проста форма обміну – один товар обмінюється на інший ,

2.розвинута форма обміну – один товар обмінюється на ряд інших товарів

3.всезагальна форма обміну – багато товарів обмінюються на один товар, який є товаром еквівалентом по відношенню до цих товарів (

Перша, друга і третя форми обміну є бартером, але з маси різноманітних товарів виділяється один єдиний товар – еквівалент по відношенню до інших товарів. Таким товаром-еквівалентом стають гроші. Виникає наступна стадія – грошова форма обміну (тобто четверта).

З появою грошей товарний світ розділився на два полюси: з одного боку маса споживчих вартостей (товарів), з іншого – гроші.