14.Зміст виробництва і його основні елементи.Продуктивні сили і їх структура

Виробництво – це економічна сфера, в якій відбувається створення матеріальних благ. Саме в основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво. Щоб мати матеріальні блага людина повинна їх виробляти, тому першим історичним актом людини є виробництво засобів для задоволення її життєвих потреб. В межах будь-якого способу виробництва здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб’єктом виступає сама людина, а об’єктом природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовинну природу і пристосовує її для задоволення своїх потреб саме. Така взаємодія людини з природою означає процес праці, який включає в себе три моменти:

1. праця – це діяльність людини спрямована на створення матеріальних і духовних благ у процесі праці. Також відбувається споживання робочої сили, тому її потрібно постійно відновлювати, тобто відновляти здібності людини до праці. Відновлення цих здібностей відбувається шляхом споживання необхідних життєвих благ, які створюються у виробництві. Звідси випливає таке положення, що виробництво не лише процес створення благ, а й процес відтворення самої людини її життя її здібностей;

2. предмети праці – це все те, на що спрямована людська праця з метою створення життєвих благ. Предмети праці бувають двох видів:

а) предмети праці дані самою природою (корисні копалини, вугілля, руда, деревина, вода);

б) предмети праці, що підлягають попередній обробці (агломерат);

В сучасних умовах швидко зростає кількість предметів праці штучного походження (каучук);

3. засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці для їх перетворення в продукт. До засобів праці відносять знаряддя праці – це інструменти, машини, обладнання, земля (як основний засіб праці), виробничі споруди і будівлі, транспортні шляхи, комунікації та інші. Предмети і засоби праці в своїй сукупності складають засоби виробництва. У процесі виробництва засоби виробництва як і робоча сила споживаються і це називається виробничім споживанням.

15.Продуктивні сили і виробничі відносини їх суть і структура.

Для з’ясування економічного ладу або суспільного устрою суспільства слід визначити такі категорії як продуктивні сили і виробничі відносини. Люба економіка, в широкому розумінні цього терміну, має дві сторони вираження:

1. матеріальне і натуральне доповнення, яке виявляється в продуктивних силах;

2. сукупність виробничих відносин, які зв’язують процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.

Продуктивні сили – це система особистих або суб’єктивних і технічних елементів, це сукупність засобів виробництва і людей.

Головною продуктивною силою суспільства являються люди, які приймають участь у суспільному виробництві для створення матеріальних благ. Виробничий досвід і знання людей, їх працездатність, кваліфікаційний рівень та здібності визначають кінцеву мету суспільного виробництва.

Другою складовою частиною продуктивних сил є матеріально-речовий фактор або засоби виробництва, які людина використовує в процесі праці. Спрямований на забезпечення своїх матеріальних і духовних потреб, дійсний стан продуктивних сил любого суспільства залежить від наступних факторів:

1. рівня розвитку науки і техніки та ступеня їх технологічного застосування;

2. розмірів та ефективності засобів виробництва;

3. освітнього та кваліфікаційного рівня робітників;

4. характером природних умов.

Таким чином, в сучасному розумінні продуктивні сили це є сукупність усіх факторів виробництва.