11. Проблема економічного вибору і крива виробничих можливостей.

Економічний вибір - вибір найкращого серед аль­тернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат.

Щоб отримати максимальну кількість товарів та послуг, виготовлених із обмежених ресурсів, товаровиробнику необхідно не тільки забезпечити використання всіх придатних для цього ресурсів, а і застосувати їх таким чином, щоб кожен з них вносив якомога більший вклад у загальний обсяг вироб­леної продукції.

Проблему економічного вибору відображає межа ви­робничих можливостей.

Важливі припущення:

· наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно,

· технологія виробництва не змінюється (const).

Крива виробничих можливостей.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей (А, В, С, D) характеризує максимальний обсяг виробниц­тва двох товарів одночасно, що свідчить про ефек­тивність використання наявних ресурсів.

Ефективність характеризує зв'язок між обсягом вироблених економічних благ і кількістю ресурсів, що застосовуються в процесі виробництва.

· Більша кількість благ, отримана від даного обсягу затрат означає підвищення ефективності.

· Менший обсяг благ від даної кількості затрат — зниження ефективності.

ð Збільшення виробництва товару X неодмінно вимагає зменшення виробництва товару Y: мають місце альтернативні витрати.

Альтернативні витрати - визначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в про­цесі економічного вибору. Вони характеризуються цінністю втрачених можливостей: витрати на виробництво будь-якого блага, що виражені через інше, яким жертвують.

ð Крива має вигнуту форму: кожна додаткова кількість то­вару Х потребує все більшого скорочення виробництва то­вару Y.

ð Точка F знаходиться нижче кривої ABCD: вона являє со­бою неефективне використання ресурсів.

ð Точка М знаходиться поза межами ресурсних можливос­тей: ілюструє обмеженість ресурсів графічно.

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

1. рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;

2. необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

3. існування витрат втрачених можливостей — на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;

4. опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.

12.Виробництво і науково-технічний прогрес.Зміни у змісті і характері праці.

З виникненням людського суспільства поступово відбувся розвиток технологічного способу виробництва, вдосконалювалась техніка, накопичувалися знання про навколишнє середовище, про природу людини, її діяльність. Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та революційну форму розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник лише у період промислової революції (кінець XVIII – початок XIX ст). Еволюційна форма НТП характеризувалася поступовими змінами у розвитку науки і техніки. Революційна форма НТП означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці. В історії НТП виділяють дві промислові революції: одна наприкінці XVIII – початку XIX ст., друга в останній третині XIX ст. – початку XX ст., її ще називали електротехнічною революцією. Науково-технічна революція почалася в середині 50-х років XX ст. і триває у наш час. У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці та інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу у розвитку техніки крупного машинного виробництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва. Глибинну суть НТР можна визначити як революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил і техніко економічних відносин.

13. Людина як суб'єкт і кінцева мета суспільного виробництва.

Людина - головний фактор виробничих сил і суб'єкт виробничих і всіх інших відносин, людина створює знаряддя праці, виробництво, його технології, організує виробництво і своя праця оживляє засобу виробництва перетворює їх у функціонуючі і тому є головною виробничою силою суспільства. В умовах НТР людей перестає бути придатком до машини, безпосереднім компонентом виробничо-технічного прогресу. Він усе більш переходить від безпосередньо механічних, фізичних взаємодій на сировину і матеріали до роботи з виробничо-технічною інформацією про протікання відповідних виробничих процесів, до керування ними на відстані. Людина є кінцевою метою суспільного виробництва. Кінцеві продукти виробництва призначені винятково для задоволення людських потреб, життєвих благ і послуг, без особистого, індивідуального чи спільного споживання людьми продуктів виробництва, виробництво безглузде і неможливо. Виробництво, у кінцевому рахунку, є виробництвом самого людського життя в самому широкому змісті й у біологічному і соціальному плані. З погляду загально цивілізаційного процесу здоров'я кожної окремої людини, загальнокультурний науково-технічний кругозір високий професійний рівень - це сфери найбільш доцільного і вигідного вкладення капіталу. Соціальна спрямованість сучасного економічного розвитку характеризується: 1)орієнтацією виробництва на більш повне задоволення людських потреб; 2)на забезпечення безпеки умов праці; 3)на поліпшення сфери життя людини.