69. Притягнення завідомо невинного до кв (ст. 372). Примушування давати показання (ст. 373).

Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст.372)

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що службові особи, які уповноважені законом на такі дії, як притягнення до кримінальної відповідальності, використовують ці повноваження щодо особи, яка не вчиняла злочину, чим грубо по­рушують права і свободи цієї особи, породжують у неї та інших осіб відчуття соціаль­ної і правової незахищеності, підривають віру у справедливість і законність правосуд­дя. За своєю юридичною природою цей злочин є спеціальним видом зловживання вла­дою або службовим становищем.

2. Об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення доведеності вини і гаран­тій захищеності прав особи від незаконного обвинувачення.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у притягненні завідомо невинного до кри­мінальної відповідальності.

Злочин є закінченим з моменту оголошення (пред'явлення) потерпілому постанови про притягнення як обвинуваченого.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути тільки слідчий, прокурор чи інша особа, уповноважена законом притягувати до кримінальної відповідальності.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому умислом винного охоплюється те, що насправді відсутні докази, які вказують на вчи­нення даного злочину саме цією особою, або взагалі відсутня подія злочину, за який особа притягується до кримінальної відповідальності. Склад цього злочину утворює також і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, якого вона заві­домо не вчинювала, у разі, коли вчинення нею інших злочинів доведено сукупністю необхідних достатніх доказів. Мотиви злочину значення для його кваліфікації не ма­ють. Особа, яка притягнула до кримінальної відповідальності невинного через непра­вильну оцінку зібраних доказів, несе дисциплінарну відповідальність.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його у поєднанні з: 1) обвинува­ченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину; 2) штучним створенням до­казів обвинувачення або іншою фальсифікацією (ч. 2 ст. 372).

Примушування давати показання (ст.373)

1. Згідно з Конституцією України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Кримінально-процесуальне законодавство забороняє домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. З огляду на це, факти отримані відпо­відною службовою особою з вказаних в законі джерел, навіть якщо вони правильно процесуально оформлені, не можна вважати доказами у зв'язку з незаконністю спосо­бів їх одержання. Адже в результаті таких дій порушуються права та свободи людини і

2. Основним безпосереднім об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів, які встановлюються шляхом давання пока­зань, а також конституційне право людини на те, що її обвинувачення у вчиненні зло­чину не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Додатковим факультативним об'єктом злочину виступає здоров'я, воля особи та її право на те, що її обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

3. Потерпілим від цього злочину є особа, яка згідно з КПК може давати показання при допиті під час дізнання або досудового слідства, - підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, експерт.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у примушуванні давати показання при допиті.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб - незаконні дії. Допит шляхом незаконних дій має місце, коли він провадиться з використанням шантажу, обману, гіпнозу, з незаконним обмеженням прав потерпілого, його підкупом тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення незаконних дій при допиті.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка провадить дізнання (начальник органу дізнання, дізнавач), або досудове слідство (слідчий, начальник слідчого підроз­ділу, прокурор).

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) із застосуванням до по­терпілої особи насильства; 2) із знущанням над нею (ч. 2 ст. 373).