67. Службова недбалість (ст. 367).

1. З об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між вказаними діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службо­вих обов'язків через несумлінне ставлення до них, які заподіяли істотну шкоду охоро­нюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громад­ським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Службова недбалість вважається закінченим злочином з моменту настання наслід­ків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 367.

2. Суб'єктом службової недбалості може бути лише службова особа.

3. Службова недбалість - це єдиний необережний злочин у сфері службової діяль­ності. З суб'єктивної сторони він характеризується злочинною самовпевненістю (служ­бова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). При цьому ставлення службової особи до недбалого виконання своїх службових обов'язків може бути як умисним, так і необе­режним.

4. Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків. Про поняття тяжких наслідків див. п. 4 примітки до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

68. Давання хабара (ст. 369 кк). Провокація хабара (ст. 370 кк).

Давання хабара (ст.369)

1. Предмет давання хабара є аналогічним предмету одержання хабара. Про його поняття див. коментар до ст. 368.

2. Давання хабара з об'єктивної сторони полягає у передачі службовій особі майна, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи неви­конання дії, яку службова особа повинна була або могла виконати з використанням служ­бового становища чи наданої їй влади. Склад цього злочину наявний не тільки тоді, коли хабар дається за вчинення певних дій в інтересах того, хто його дає, а й тоді, коли це робиться в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб (в інтересах третіх осіб).

Цей злочин вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хо­ча б частину хабара. Якщо запропонований хабар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином, правова оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій особи, яка одержує хабар.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. З суб'єктивної сторони давання хабара характеризується лише прямим умислом.

5. Кваліфікуючою обставиною давання хабара закон визначає повторність

6. Частина 3 ст. 369 передбачає дві спеціальні підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності:

1) якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара;

2) якщо після давання хабара він добровільно заявив про це до порушення кримі­нальної справи щодо нього органу, наділеному законом правом на порушення кримі­нальної справи.

Провокація хабара (ст.370)

1. Провокація хабара - це спеціальний вид підбурювання до вчинення злочину, а

саме - до давання або до одержання хабара.

2. З об'єктивної сторони провокація хабара полягає у штучному створенні службо­вою особою обстановки чи умов, що викликають або пропонування хабара, або його одержання. Можна виділити дві форми цього злочину, які полягають у свідомому ство­ренні обстановки й умов, що зумовлюють: 1) пропонування хабара; 2) одержання хабара.

Свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропону­вання чи одержання хабара, з метою викрити того, хто Його дав або одержав (провока­ція хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було дано або одержано хабар.

3. Суб'єктом провокації хабара може бути тільки службова особа. Про її поняття див. пункти І та 2 до ст. 364 та коментар до вказаної статті.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер стосовно Іншої особи, яку вона провокує на одержання чи давання хабара, І бажає вчинити такі дії. Метою злочину є викрити того, хто дав або взяв хабара.

5. Кваліфікуючою ознакою провокації хабара є вчинення її службовою особою правоохоронного органу. Про поняття правоохоронного органу див. коментар до ст. 342