6.Президентська республіка в зарубіжних країнах.

Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є президентська республіка. Класичною президентською республікою вважаються США. Президентсько-республіканська форма правління прийнята в рядй країн Латинської Америки, та деяких інших зарубіжних країнах. Головними ознаками президентської республіки є: 1) дотримання формальних вимог жорсткого поділу влад і запровадження збалансованої системи стримувань і противаг; 2) обрання президента на загальних виборах; 3) поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; 4) формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту; 5) відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом; 6) відсутність права глави держави на розпуск парламенту; 7) відсутність інституту контрасигнування, тобто скріплення актів президента підписами міністрів, які б і несли за них відповідальність. Класичному варіанту президентської республіки притаманна наявність 2 центрів влади: президента і парламенту. У президентській республіці ВВ має порівняно невеликі можливості для втручання у сферу компетенції законодавчої влади, а ЗВ зберігає певні засоби контролю за діяльністю ВВ. При цьому обидві влади залишаються незалежними одна від одної. Є деякі відмінності у президентсько-республіканській формі правління: тут принцип поділу влад формально проголошений, проте вирішальну роль у держаному механізмі відіграють органи ВВ, а саме президент, який може втручатися і у сферу ЗВ і впливати на судову владу (СВ). Запроваджений у Латинській Америці та деяких інших країнах варіант президентської республіки відрізняється від класичного варіанту (США). Так, у США президент обирається непрямими виборами, а у названих країнах вибори мають прямий характер. Конституції багатьох держав Латинської Америки не припускають переобрання президента на наступний строк, у деяких з них відсутня посада віце-президента.

8.Відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.

Відповідальність глави держави залежить від форми державного правління. Як правило, для монархій характерним є відсутність у монарха відповідальності. У конституціях більшості монархій міститься положення, що монарх не несе політичної відповідальності за свої дії як глави держави або як формального глави ВВ. Вважається, що він діє за порадою своїх міністрів, які і несуть відповідальність. Президенти несуть відповідальність за правопорушення. За загальним правилом президент не несе політичної чи юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується інститутом недоторканості (це означає, що до усунення президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу, арештувати тощо), а політична – інститутом контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту президента підписом глави уряду та міністра, відповідального за акт та його виконання. Проте, в особливих випадках президент підлягає відповідальності, що має передбачатися конституцією країни. Так, за державну зраду або інший злочин президент може бути усунутий з посади парламентом в порядку імпічменту. Рідко, проте іноді зустрічається для президента встановлення політичної відповідальності. У цьому випадку: 1) відклик президента з посади (здійснюється парламентом за пропозицією абсолютної більшості); 2) переслідування президента можливе лише за зраду батьківщині (рішення приймає парламент за дозволом конституційного суду). Політична відповідальність тягне за собою втрату посади та позбавлення права займати цю посаду протягом певного терміну.